Постанова

від 02.03.2015 по справі 808/8498/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року (10 год. 58 хв.)Справа № 808/8498/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В.

представників:

позивача - Будька З.М.,

відповідача - Терехової Ю.О.;

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс»

до Запорізької митниці Міндоходів;

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Енологія Плюс») до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування картки відмови №112050000/2014/00479 від 24.07.2014 та рішення про коригування митної вартості від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Виявлені відповідачем розбіжності не стосувалися митної вартості та не носили числового показника. Однак, позивач подав додатково витребувані відповідачем документи, які мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності. Митним органом не зазначено, які відомості про митну вартість залишилися неповними чи недостовірними. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням методу 2б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Так, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України, митницею використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

12.12.2014 від третьої особи - Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області надійшли письмові пояснення з клопотанням про розгляд справи без участі Головного управління, зокрема зазначає що, відповідно до діючого законодавства України контроль за справлянням митних та інших платежів, що вносяться до/або під час митного оформлення (далі - митних платежів), покладено на Державну митну службу України. Відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, перерахування митних платежів здійснюється платниками на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві. Кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, після завершення митного оформлення товарів перераховуються з депозитного рахунку на рахунки з обліку доходів, які відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби України. Вказані кошти перераховуються до бюджету загальною сумою, тому органи Державної казначейської служби України не мають можливості перевірити факт зарахування коштів до бюджету в розрізі платників.

До 25.02.2014 органи Державної казначейської служби України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів керувались Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державне бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362, відповідно до якого повернення зазначених платежів здійснювалось органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу.

З 25.02.2014 у процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів органи Державної казначейської служби України керуються Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 за № 146/24923, відповідно до якого органи Державної казначейської служби України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до висновку органу Міндоходів. Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів, а здійснюють таке повернення тільки на підставі висновків органів Міндоходів або за рішенням суду.

Також представник третьої особи зазначає, що станом на 09.12.2014 жодного висновку щодо повернення ТОВ «Енологія Плюс» помилково або надміру сплачених митних платежів на адресу Головного управління від Запорізької митниці Міндоходів не надходило.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем (покупець) та Medicura Naturprodukte AG, Німеччина (продавець), укладено Договір купівлі-продажу № 27/2013 від 01.12.2013 на поставку фруктових та овочевих соків. Ціна на товар включає в себе: вартість товару, упаковки, витрати на навантаження товару на транспортний засіб покупця, виготовлення експортних документів.

Для здійснення митного оформлення товару 23.07.2014 позивачем до митного органу в електронному вигляді подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/017006 довідковий №1124 (згідно графи 7 ВМД).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: додаткова угода б/н від 13.12.2013, сертифікат на сік № 1 від 20.06.2014, лист-повідомлення від 24.07.2014, прайс-лист виробника від 24.07.2014, листування з виробником.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності:

1) меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 не містять посилання на специфікацію від 13.12.2,013 № 1 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013, що унеможливлює однозначну ідентифікацію даної оплати до заявленої партії товару;

2) відповідно до п.2.2, контракту від 01.12.2013 № 27/2013 ціна товару включає витрати на навантаження товару на транспортний засіб, але окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 включаються витрати на навантаження в розмірі 250 грн.;

3) відповідно до п.4.4. контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець надає покупцеві пакувальний лист та сертифікат про походження товару, але до митного оформлення дані документи надані не були.

У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також декларанта було повідомлено про те, що за власним бажанням він може подати інші документи для підтвердження митної вартості.

24.07.2014 декларантом додатково надано: копія митної декларації країни відправлення; прайс-лист виробника товару; листування щодо додаткової знижки на товар.

Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість, митним органом встановлене наступне:

1) згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Наданий прайс-лист не містить умов поставки (зазначено ЕХW без зазначення географічного пункту), умови платежу, термін поставки. Відсутня дата його складання, число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця. Декларантом не подано у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Митну вартість товару, що імпортується, митним органом визначено із застосуванням методу 2б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації про вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаної вартості за основним методом з розрахунку 6,15 дол. США за 1 кг товару (МД № 100250002/2014/064621 від 20.05.2014).

У зв'язку із вказаним, відповідачем прийнято рішення від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1 про коригування митної вартості товарів. Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00479.

24.07.2014 на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/017144, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів у розмірі 7242,75 грн. та платежі з ПДВ у розмірі 15 934,04 грн.

Таким чином, товар випущено у вільний обіг за МД № 112050000/2014/017144 від 24.07.2014 без надання гарантійних зобов'язань відповідно до Розділу Х Митного кодексу України.

Не погодившись із рішенням по коригування митної вартості, карткою відмови ТОВ «Енологія Плюс» звернулось до суду із вимогами про їх скасування.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Суд вважає, що відповідач мав можливість та був зобов'язаний визначити митну вартість за першим основним методом - за ціною контракту і відповідно не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.

Так, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Запорізькою митницею встановлені такі розбіжності:

1) меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 не містять посилання на специфікацію від 13.12.2013 № 1 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013, що унеможливлює однозначну ідентифікацію даної оплати до заявленої партії товару;

2) відповідно до п.2.2, контракту від 01.12.2013 № 27/2013 ціна товару включає витрати на навантаження товару на транспортний засіб, але окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 включаються витрати на навантаження в розмірі 250 грн.;

3) відповідно до п.4.4. контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець надає покупцеві пакувальний лист та сертифікат про походження товару, але до митного оформлення дані документи надані не були.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Позивач направив митному органу додатково витребувані документи. Так, позивачем направлено на вимогу митного органу копію митної декларації країни відправлення, прас-лист виробника товару, листування щодо додаткової знижки на товар.

Щодо зауважень митного органу стосовно того, що меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 не містять посилання на специфікацію від 13.12.2013 № 1 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013, що унеможливлює однозначну ідентифікацію даної оплати до заявленої партії товару.

Дослідивши вищезазначені документи, суд зазначає, що меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 містять посилання на контракт від 01.12.2013 № 27/2013.

Сума оплат меморіальних ордерів від 13.06.2014 та від 05.02.2014 у своєї сукупності повністю відповідає сумі поставки товару відповідно специфікації № 1 від 13.12.2013 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013 - 4 156,81 євро.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаної розбіжності.

Щодо зауважень митного органу стосовно того, що відповідно до п.2.2, контракту від 01.12.2013 № 27/2013 ціна товару включає витрати на навантаження товару на транспортний засіб, але окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 включаються витрати на навантаження в розмірі 250 грн.

Відповідно до п.4.5 контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець передає покупцю товар на умовах поставки ЕХW D-97724 (Інкотермс 2010). Відповідно до правил Інкотермс 2010, які набули чинності з 01.01.2011, ЕХW - EX WORKS, означає, що продавець передає товар покупцю в своїх приміщеннях (складі, на виробництві тощо). ЕХW покладає на продавця мінімальні обов'язки. Покупець несе всі витрати і ризики, пов'язані з прийняттям товару у місці поставки. У продавця відсутні обов'язки з навантаженням товару. Якщо продавець фактично здійснює навантаження товару, він це робить за рахунок і на ризик покупця.

Отже, відповідно до умов поставки ЕХW D-97724 (Інкотермс 2010), позивачем не було включено витрати на навантаження товару на транспортний засіб до ціни товару, а окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 вказано витрати на навантаження в розмірі 250 грн. (довідка від ТОВ «Діалогістика»).

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаної розбіжності.

Щодо зауважень митного органу стосовно того, що відповідно до п.4.4. контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець надає покупцеві пакувальний лист та сертифікат про походження товару, але до митного оформлення дані документи надані не були суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Серед зазначеного переліку документів відсутні такі документи як пакувальний лист та сертифікат про походження товару.

Разом з тим, суд зазначає, що пакувальний лист та сертифікат про походження товару не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід'ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що пакувальний лист та сертифікат про походження товару є додатками до контракту чи його невід'ємною частиною.

Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці пакувального листа та сертифіката про походження товару не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МКУ, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. В даному випадку пакувальний лист та сертифікат про походження товару не є обов'язковим та необхідним документом для визначення митної вартості.

Поряд з обумовленим, зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні.

А відтак, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що подані декларантом документи не містили відомостей на підтвердження числових значень митної вартості, декларант неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає протиправними висновки митниці про наявність розбіжностей, та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу 2б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД №100250002/2014/064621 від 20.05.2014.

Частина перша статті 60 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000285/1 від 24.07.2014 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2014/00479 від 24.07.2014.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00479 від 24.07.2014.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (код ЄДРПОУ 37260687) судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя Ю.В. Калашник