Ухвала

від 22.09.2016 по справі 808/8498/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ К/800/29727/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Маслія В.І.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» до Запорізької митниці ДФС про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування картки відмови від 24.07.2014 №112050000/2014/00479 і рішення про коригування митної вартості від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Запорізькою митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (соки), що ввозилися на територію України, прийняте необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.07.2014 №112050000/2014/00479.

У поданій касаційній скарзі Запорізька митниця ДФС із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та Medicura Naturprodukte AG, Німеччина (продавець), укладено Договір купівлі-продажу від 01.12.2013 № 27/2013 на поставку фруктових та овочевих соків.

Для здійснення митного оформлення товару 23.07.2014 позивачем до митного органу в електронному вигляді подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/017006 довідковий №1124 (згідно графи 7 ВМД).

Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем подані наступні документи: додаткова угода б/н від 13.12.2013, сертифікат на сік від 20.06.2014 № 1, лист-повідомлення від 24.07.2014, прайс-лист виробника від 24.07.2014, листування з виробником.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності, а саме: меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 не містять посилання на специфікацію від 13.12.2013 № 1 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013, що унеможливлює однозначну ідентифікацію даної оплати до заявленої партії товару; відповідно до пункту 2.2, контракту від 01.12.2013 № 27/2013 ціна товару включає витрати на навантаження товару на транспортний засіб, але окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 включаються витрати на навантаження в розмірі 250 грн.; відповідно до пункту 4.4 контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець надає покупцеві пакувальний лист та сертифікат про походження товару, але до митного оформлення дані документи надані не були.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України відповідачем декларанту пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

24.07.2014 позивачем додатково надано митниці: копію митної декларації країни відправлення; прайс-лист виробника товару; листування щодо додаткової знижки на товар.

Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість, митним органом встановлене наступне:

згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Наданий прайс-лист не містить умов поставки (зазначено ЕХW без зазначення географічного пункту), умови платежу, термін поставки. Відсутня дата його складання, число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця. Декларантом не подано у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення від 24.07.2014 №112050000/2014/000285/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.07.2014 №112050000/2014/00479.

Вважаючи зазначені рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративними позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних рішень митного органу як таких, що прийняті безпідставно, за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Щодо розбіжностей у документах, поданих декларантом відповідачу, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Меморіальні ордери від 13.06.2014 та від 05.02.2014 всупереч твердженням митного органу містять посилання на контракт від 01.12.2013 № 27/2013.

Сума оплат меморіальних ордерів від 13.06.2014 та від 05.02.2014 у сукупності повністю відповідає сумі поставки товару відповідно специфікації від 13.12.2013 № 1 до контракту від 01.12.2013 № 27/2013.

Щодо зауважень митного органу стосовно того, що відповідно до пункту 2.2, контракту від 01.12.2013 № 27/2013 ціна товару включає витрати на навантаження товару на транспортний засіб, але окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 включаються витрати на навантаження в розмірі 250 грн., судами встановлено, що відповідно до умов поставки ЕХW D-97724 (Інкотермс 2010), позивачем не було включено витрати на навантаження товару на транспортний засіб до ціни товару, а окремо до зазначеної ціни відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.07.2014 № 1407024/2 вказано витрати на навантаження в розмірі 250 грн. (довідка від ТОВ «Діалогістика»).

Щодо зауважень митного органу стосовно того, що відповідно до пункту 4.4. контракту від 01.12.2013 № 27/2013 продавець надає покупцеві пакувальний лист та сертифікат про походження товару, але до митного оформлення дані документи надані не були, судами встановлено, що пакувальний лист та сертифікат про походження товару не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід'ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що пакувальний лист та сертифікат про походження товару є додатками до контракту чи його невід'ємною частиною.

Поряд з цим, будь-яких доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем під час судового розгляду не надано.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішення відповідача про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: