Рішення

від 18.03.2015 по справі 922/245/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/245/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод", м.Пологи Запорізької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Трейд", м.Харків, про стягнення 868500,00 грн. за участю представників:

позивача - Бойко О.В. (довіреність № 09-01.23 від 22.01.2015р.);

відповідача - Тітова І.Б. (довіреність б/н від 23.04.2014р.);

Федько С.О. (довіреність б/н від 02.02.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод", м.Пологи Запорізької області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Трейд", м.Харків, неустойки за неналежне виконання зобов'язань за Договором на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 1108/4 від 03.09.2014р. в розмірі 868500,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 17370,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2015р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/245/15 та розгляд справи призначено на 02.02.2015р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2015р. об 11:15 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2015р., представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що розділом 10 Договору не передбачено жодних санкцій для позивача та відповідач був позбавлений права розірвати Договір у разі порушення контрагентом своїх обов'язків, хоча таке право було надано позивачу пунктом 15.4 Договору. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що такі положення Договору ставлять сторони у нерівне становище, обмежують та погіршують права відповідача. Неустойка у розмірі 868500,00 грн. є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивача, що звужує дію принципу рівності учасників господарських відносин та свободи договору. У зв'язку з цим, відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, зменшивши розмір нарахованої позивачем неустойки, та стягнути з відповідача 100,00 грн. за порушення зобов'язання.

Відзив відповідача разом з доданими до нього документами був долучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 04.03.2015р. до 11:45 год.

02.03.2015р. до суду надійшли письмові заперечення позивача на відзив відповідача на позовну заяву, які були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2015р. розгляд справи було відкладено на 18.03.2015р. об 11:30 год. Даною ухвалою за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів - по 27.03.2015р.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.03.2015р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав для долучення до матеріалів справи відповідь Центру поштового зв'язку № 6 Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" на запит позивача, в якій зазначено, що на поштову адресу ПАТ "Пологівський ОЕЗ" від ТОВ "Агро-Пром-Трейд" у період з 15.01.2015р. по 16.03.2015р. не надходило жодного поштового відправлення, у тому числі листа з оголошеною цінністю за штрихкодовим ідентифікатором № 6102002070305.

Наданий представником позивача лист Центру поштового зв'язку разом із запитом позивача був долучений судом до матеріалів справи.

Представник відповідача просив суд задовольнити позов частково, зменшивши розмір штрафних санкцій, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем ТОВ "Агро-Пром-Трейд", на підтвердження чого надав копію фінансового звіту відповідача за 2014 рік та копію листа-відповіді Харківської дирекції Поштамп-Центр поштового зв'язку № 1 (вих. № 01-03-2171 від 13.03.2015р.) на запит представника позивача - адвоката Тітова І.Б., у якому зазначено, що відповідно до проведеної перевірки порядку пересилання та вручення зареєстрованого поштового відправлення № 6102002070305, поданого до пересилання Поштампом-ЦПЗ № 1 поштове відправлення, значиться врученим адресату. У зв'язку з технічними складнощами в роботі сервісу пошукової системи Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", дані про відправлення в пошуковій системі відсутні.

Документи, надані представником відповідача, були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Пологівський олійноекстракційний завод" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Трейд" (відповідачем) було укладено Договір № 1108/4 на переробку соняшнику на давальницьких умовах, згідно п. 2.1. якого відповідач (замовник) зобов'язався поставити позивачу (виконавцю) сировину (соняшник) у строки та на визначених у Договорі умовах; оплатити позивачу виконані роботи з переробки сировини та інші роботи, які можуть виникнути у технологічному процесі; оплатити позивачу послуги зі зберігання та завантаження продукції та/або концентрату, відшкодувати позивачу витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням умов Договору; оплатити інші послуги, які будуть визначені позивачем як необхідні при виконанні цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 10.10.2014р., загальна кількість сировини (соняшника), що поставляється замовником (відповідачем) в заліковій вазі, становить 16000,000 т (шістнадцять тисяч тонн) +/- 3,5 (плюс/мінус три цілих п'ять десятих відсотка). Відхилення від загальної кількості сировини, що поставляється, в розмірі 3,5 % (трьох цілих п'яти десятих відсотка) визначається замовником (відповідачем) самостійно.

Згідно п. 5.3. Договору, поставка сировини здійснюється відповідно до Графіка (Додаток № 2 до Договору "Графік поставки сировини (соняшника), її переробки, відвантаження вибірки продукції та концентрату", який є невід'ємною частиною Договору).

Відповідно до Графіку поставки, відповідач зобов'язався поставити в період з 14.10.2014р. по 31.10.2014р. соняшник в кількості 1500,000 тон, що з урахуванням опціону в розмірі 3,5% складає 1447,500 тон.

Як вбачається з наданого відповідачем листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Транс ЛТД" від 20.10.2014р. № 20-10-14-2, на виконання умов Договору № 01/10-14 про надання транспортних послуг від 01.10.2014р. та Додаткової угоди до нього № 16-10/14 від 16.10.2014р., ТОВ "Укр Транс ЛТД" було здійснено перевезення вантажу - соняшнику вагою 57,835 тон з місця відправлення - с.Заводи, вул.Мира, 54-Б, до пункту призначення - м.Пологи, вул.Ломоносова, 36. Вантаж було перевезено 18.10.2014р. за маршрутом відповідно до товарно-транспортних накладних двома автомобілями з причепами: MAN р.н. АХ58-04СЕ з причепом АХ57-49ХР, КАМАЗ р.н. АХ63-56АК з причепом АХ4716ХХ. Вантажоодержувач - ПАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" відмовилося прийняти вантаж, посилаючись на несприятливі погодні умови, внаслідок чого вантаж було повернуто до місця відправлення.

На підтвердження викладених у вищевказаному листі обставин відповідачем надано копії товарно-транспортних накладних № 48 та № 49 від 17.10.2014р.

Проте, надані відповідачем товарно-транспортні накладні не приймаються судом у якості доказу невиконання зобов'язань з поставки товару з вини позивача, оскільки наявна на них відмітка "Груз не принят из-за плохих погодных условий, нет электричества" не засвідчений представником ПАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" та не скріплений печаткою позивача.

Повторно сировину позивачу відповідачем, відповідно до Графіку поставки, в період по 31.10.2014р. поставлено не було, на підтвердження чого позивач надав довідки від 01.11.2014р. та 26.12.2014р.

Згідно абз. 3 п. 10.1. Договору, у разі порушення замовником своїх зобов'язань з поставки сировини, зазначених у Договорі та у Графіку (у тому числі, але не виключно: не поставка частини сировини (недопоставка)) замовник виплачує виконавцю неустойку в розмірі 600,00 грн. за кожну тонну недопоставленої сировини в заліковій вазі.

24.10.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо належного виконання зобов'язання з поставки соняшника для подальшої його переробки.

Але відповідач ніяким чином не відреагував на претензію, жодних дій з поставки соняшника не здійснив.

Відповідно до п. 15.4 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань, виконавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Повідомленням від 05.11.2014р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 05.11.2014р.

06.11.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати неустойки за порушення зобов'язань за Договором. Відповідач на вимоги позивача не відреагував, неустойку не сплатив.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання зобов'язань за Договором на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 1108/4 від 03.09.2014р. в розмірі 868500,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що умови укладеного між сторонами Договору № 1108/4 на переробку соняшнику на давальницьких умовах ставлять сторони у нерівне становище, обмежують та погіршують права відповідача.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При цьому, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Отже, підписуючи Договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах № 1108/4 від 03.09.2014р., відповідач, у відповідності з ч. 3 ст. 181 ГК України, погодився з його умовами, зокрема, із застосуванням до нього, у разі порушення ним своїх зобов'язань, штрафних санкцій (неустойки).

Зі спірного Договору вбачається, що він був укладений (підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками) між позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим частиною 4 статті 181 ГК України, щодо надання протоколу розбіжностей до даного Договору, а також частиною 5 статті 231 ГК України, якою передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідач зазначає, що ним було направлено на адресу позивача претензію від 20.10.2014р. за № 20/14-1 з вимогою повідомити про причини неприйняття поставленої сировини та з пропозицією внести зміни до графіку поставки.

Позивач наполягає на тому, що претензію відповідача не отримував.

На підтвердження отримання даної претензії позивачем відповідач надав суду копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, дане повідомлення не містить відмітки про отримання претензії позивачем, а саме не містить підпису представника позивача у відповідній графі щодо вручення поштового відправлення. Тому суд не приймає дане повідомлення у якості доказу отримання позивачем претензії відповідача.

Надані сторонами листи УДППЗ "Укрпошта" (№ 01-05-2171 від 13.03.2015р. та б/н та б/д) також не підтверджують факту отримання позивачем претензії відповідача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов'язання учасник господарських відносин, який порушив правила здійснення господарської діяльності, повинен сплатити учаснику господарських відносин, законні права чи інтереси якого порушено, неустойку у передбаченому Договором розмірі.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором № 1108/4 від 03.09.2014р. щодо поставки позивачу соняшнику у кількості 1447,500 тон, з урахуванням опціону в розмірі 3,5% в заліковій вазі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі п. 10.1. Договору було правомірно здійснено нарахування неустойки в розмірі 868500,00 грн. (1447,5 тон х 600,00 грн. = 868500,00 грн.).

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині другій цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. по справам № 924/886/13, № 913/2212/13.

При цьому, застосування п. 3 ст. 83 ГПК України може мати місце виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Слід зазначити, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Конституційний Суд України у своєму рішення від 11.07.2013р. по справі № 7-рп/2013, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду і країни від 30.01.2014р. по справам № 924/886/13, № 913/2212/13.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

З наданого відповідачем звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, довідок про кредиторську та дебіторську заборгованості станом на 16.02.2015p. вбачається, що фінансовий стан ТОВ "Агро-Пром-Трейд" є незадовільним. А саме за 9 місяців 2014 року підприємство не отримало прибутку, а зазнало збитків на суму 3295,80 грн.; кредиторська заборгованість (2574846,65 грн.) значно перевищує дебіторську (17474964,34 грн.).

Суд вважає, що за таких обставин стягнення з відповідача 868500,00 грн. може призвести до банкрутства підприємства.

Приймаючи до уваги, що позивач не зазнав збитків від не переробки сировини відповідача, не поніс витрат на її зберігання та завантаження, суд визнав за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

З урахуванням викладеного, суд визнав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" в розмірі 434250,00 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 343250,00 грн. неустойки суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку зі зменшенням її розміру.

Відповідно до приписів п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 624, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 193, 216, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Пром-Трейд" (61020, м.Харків, провул.Метизний, буд. 5; код ЄДРПОУ: 37658607) на користь Публічного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстрактційний завод" (70600, Запорізька область, м.Пологи, вул.Ломоносова, буд. 36; код ЄДРПОУ: 00384147) - неустойку в розмірі 434250,00 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 17370,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя Н.М. Кухар