Постанова

від 17.03.2015 по справі 813/472/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Львів № 813/472/15

13 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Русиняк І.Я.;

відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориславського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Бориславський міський центр зайнятості (далі - Бориславський МЦЗ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) про стягнення коштів в сумі 6388,77 грн. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 29.04.2014 року по 27.11.2014 року перебував на обліку у Бориславському МЦЗ та незаконно отримував допомогу по безробіттю протягом зазначеного періоду, оскільки одночасно надавав ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» послуги страхового агента з передбаченою п. 5 Договору доручення від 07.02.2014 року винагородою, але про ці обставини центру зайнятості не повідомив. В результаті, з 29.04.2014 року по 27.11.2014 року відповідачу безпідставно виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 6388,77 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні від 02.03.2015 року (вх. №6568, а.с. 25-26), суть яких зводиться до наступного. Зазначив, що на момент звернення до Бориславського МЦЗ із заявою про надання статусу безробітного, не перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» і послуг страхового агента з передбаченою винагородою не надавав. Крім цього, вказав, що розпорядження про зарахування на роботу не було, бланків страхових полісів для роботи не отримував. Також долучив довідку про доходи, згідно якої за період з лютого 2014 року по липень 2014 року ОСОБА_2 не нараховано та не виплачено жодної винагороди та інших нарахувань. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позву повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі його заяви від 29.04.2014 року було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Згідно довідки Бориславського МЦЗ за період з 29.04.2014 року по 27.11.2014 року за час перебування на обліку відповідачем отримано допомогу по безробіттю на загальну суму 6388,77 грн.

26.11.2014 року Бориславським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрутованості виплат матеріального забезпечення відповідача відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами розслідування складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до договору доручення №50150/1403/14 від 07.02.2014 року надавав ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» послуги страхового агента.

На підтвердження цього факту, позивачем долучено договір доручення №50150/1403/14 від 07.02.2014 року, а також копію відповіді ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» №18-07/17091 від 18.11.2014 року на запит Бориславського МЦЗ, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 надавав ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» послуги страхового агента згідно зазначеного договору доручення у період з 07.02.2014 року по 04.07.2014 року.

Також позивачем до матеріалів справи долучено додатковий договір №1-А від 04.07.2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», наслідком є розірвання договору доручення №50150/1403/14 від 07.02.2014 року.

Наказом Бориславського МЦЗ від 27.11.2014 року №166 прийнято рішення про припинення реєстрації ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням факту подання безробітним недостовірних даних та документів і повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг.

02.12.2014 року Бориславський МЦЗ надіслав ОСОБА_2 претензію №1733/07 про необхідність повернення безпідставно отриманого матеріального забезпечення з безробіття на суму 6388,77 грн. Втім, ОСОБА_2 зазначену вимогу позивача не виконав і у зв'язку з цим Бориславський МЦЗ звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні №5067-VI від 05.07.2012 року (далі - Закон України №5067-VI від 05.07.2012 року), зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 року, зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон України №1533-III від 02.03.2000 року) встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 36 вищезазначеного Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що такі вимоги відповідачем не були дотримані, оскільки на час надання статусу безробітного ОСОБА_2 відносився до категорії зайнятого населення, так як перебував у правовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» по наданню послуг страхового агента з передбаченою договором доручення №50150/1403/14 від 07.02.2014 року винагородою. А тому, в даному випадку, сума допомоги по безробіттю, яка отримана ОСОБА_2 з моменту реєстрації у центрі зайнятості, є такою, що незаконно отримана та підлягає поверненню.

Так, абзацом 2 пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (далі - Порядок №198 від 20.03.2013 року), передбачено, що під час проведення реєстрації працівник територіального органу заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.

Як вбачається зі змісту заяви від 29.04.2014 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7), відповідач зазначив, що «через відсутність роботи не маю заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечую себе роботою самостійно» та власноручно підписався.

Відповідно до п. 37 Порядку №198 від 20.03.2013 року, центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів): укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Крім того, згідно пп. 8 ч. 1 ст. 45 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 року реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Згідно пп. 1 п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності №307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок №307 від 20.11.2000 року), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним №60/62 від 13.02.2009 року, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Доводи відповідача про те, що він не перебував у правовідносинах із ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», не беруться судом до уваги, оскільки у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України №5067-VI від 05.07.2012 року, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до чинного законодавства України фізичні особи можуть залучатися до роботи не лише на підставі трудового договору, а й на іншій юридичній підставі, зокрема, за цивільно-правовим договором.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Вказана позиція узгоджується із позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в Ухвалі №6-48920св13 від 05.02.2014 року.

Як зазначалась вище, 07.02.2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір доручення №50150/1403/14.

З урахуванням положень цивільного законодавства та враховуючи те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір доручення вважався укладеним.

Наведене також підтверджується долученим відповідачем у судовому засіданні листом ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» №19-18/2197 від 19.02.2015 року (а.с. 46).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження такого договору відповідачем. Вказане також підтверджене сторонами у судовому засіданні.

Щодо покликань відповідача про відсутність будь-яких нарахувань та виплати винагороди за вищевказаним договором, що підтверджується довідкою про доходи за період з лютого 2014 року по липень 2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5.2.1.1. договору доручення №50150/1403/14 від 07.02.2015 року винагорода Повіреного за укладання договорів страхування (полісів) становить визначений у розпорядчих документах Довірителя та встановлений у Додатку 1 до цього Договору відсоток сум страхових платежів, сплачених страхувальниками та отриманих Довірителем відповідно до укладених за посередництвом Повіреного договорів страхування (полісів), згідно з правилами страхування та тарифами, затвердженими Довірителем.

Оскільки протягом строку дії такого договору, ОСОБА_2 не було укладено жодного договору страхування (полісу), відтак, у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» не було підстав для нарахування та виплати винагороди відповідачу.

Посилання відповідача на довідку довідку про доходи №1347 від 10.10.2014 року, згідно якої за період з лютого 2014 року по липень 2014 року ОСОБА_2 не нараховано та не виплачено жодної винагороди та інших нарахувань, є безпідставними, оскільки неотримання доходів від виконання робіт за цивільно-правовим договором не є підставою для звільнення від повернення необґрунтовано отриманої допомоги по безробіттю.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 08.07.2014р. у справі №21-79а14.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, трудова книжка - основний документ про трудову діяльність працівника. Тому запис про роботу за цивільно-правовим договором до трудової книжки не заноситься.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, відносяться до зайнятого населення і не можуть бути визнані безробітними та отримувати допомогу по безробіттю; наявність договору про надання послуг є обставиною, яка впливає на умови отримання допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг, і яка виключає можливість реєстрації особи як безробітного.

Оскільки відповідачем подано недостовірні дані, на підставі яких було Бориславським МЦЗ прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, відтак, будучи зайнятою особою з 07.02.2014 року, ОСОБА_2 не міг перебувати на обліку у центрі зайнятості як безробітний та отримувати допомогу по безробіттю.

Підпунктом 14 пункту 6 Порядку №307 від 20.11.2000 року визначено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Станом на дату судового розгляду справи відповідачем не надано доказів добровільної сплати коштів в сумі 6388,77 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 112,122, 128, 136, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бориславського міського центру зайнятості кошти в сумі 6388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 77 коп. на р/р 37174301900012 в УДК у м. Бориславі ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22401389.

Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2015 року.

Суддя Клименко О.М.