Ухвала

від 10.12.2015 по справі 813/472/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 876/4286/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. по справі за позовом Бориславського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

02.02.2015 року позивач - Бориславський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що, відповідач з 29.04.2014 року по 27.11.2014 року перебував на обліку у Бориславському МЦЗ та незаконно отримував допомогу по безробіттю протягом зазначеного періоду, оскільки одночасно надавав ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» послуги страхового агента з передбаченою п. 5 Договору доручення від 07.02.2014 року винагородою, але про ці обставини центру зайнятості не повідомив. В результаті, з 29.04.2014 року по 27.11.2014 року відповідачу безпідставно виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 6388,77 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82391, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бориславського міського центру зайнятості кошти в сумі 6388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 77 коп. на р/р 37174301900012 в УДК у м. Бориславі ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 22401389.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зокрема виходив із того, що відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що такі вимоги відповідачем не були дотримані, оскільки на час надання статусу безробітного ОСОБА_1 відносився до категорії зайнятого населення, так як перебував у правовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» по наданню послуг страхового агента з передбаченою договором доручення № 50150/1403/14 від 07.02.2014 року винагородою. А тому, в даному випадку, сума допомоги по безробіттю, яка отримана ОСОБА_1 з моменту реєстрації у центрі зайнятості, є такою, що незаконно отримана та підлягає поверненню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач - ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зокрема наголошує на тому, що на момент звернення до Бориславського МЦЗ із заявою про надання статусу безробітного, не перебував у трудових правовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» і послуг страхового агента з передбаченою винагородою не надавав. Крім цього, вказав, що розпорядження про зарахування на роботу не було, бланків страхових полісів для роботи не отримував. Також долучив довідку про доходи, згідно якої за період з лютого 2014 року по липень 2014 року ОСОБА_1 не нараховано та не виплачено жодної винагороди та інших нарахувань.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі - закрити, з наступних підстав.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон України № 1533-III) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Так, статтею 7 Закону України №1533-III встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України №1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В даному випадку спірні правовідносини виникли у зв`язку із наявністю надміру виплачених коштів по призначеній ОСОБА_1 допомозі по безробіттю в розмірі 6388,77 грн., що було визначено судом першої інстанції справою адміністративної юрисдикції, із чим колегія суддів не погоджується виходячи із наступного.

Так, справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України „суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 2 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, відповідно до викладеного, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Частиною 4 статті 50 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

В пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Колегія суддів приходить до висновку, що правовий аналіз пунктів 1?4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.09.2015 року по справі № п/811/3781/14, в якій він зазначив, що за пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Крім цього, згідно п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним №60/62 від 13.02.2009 року, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України, гроші є об'єктами цивільних прав.

Так, отримавши державну допомогу по безробіттю, ОСОБА_1, набув право власності на неї, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 22.09.2015 року по справі № 804/6131/14, яка відповідно до вимог ч.2 ст.161 КАС України та ст.244-2 КАС України, враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства. Зазначена справа є подібною за виниклими правовідносинами і колегія суддів дійшла висновку, що спір є приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену Бориславським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю у розмірі 6388,77 грн. та стягнення цієї суми з відповідача як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, Бориславському міському центру зайнятості слід роз'яснити, що позивач має право звернутися для вирішення спірних правовідносин до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ч.3 ст. 160 КАС України, ст.ст. 157, 195, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 р. по справі № 813/472/15 - скасувати.

Провадження у справі № 813/472/15 за позовом Бориславського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 15.12.2015 року.