Постанова

від 18.03.2015 по справі 911/3846/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 911/3846/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г. суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. у справі№911/3846/14 господарського суду Київської області за позовомПриватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" простягнення процентів за користування чужими коштами та інфляційних нарахувань на суму основного боргу

За розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2015р. №02-05/133 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Дунаєвської Н.Г. суддів Владимиренко С.В.(доповідач), Мележик Н.І.

за участю представників:

- позивача: Смаглія В.М., дов. від 01.09.2014р., б/н,

- відповідача: Мікульського К.В., дов. від 02.04.2009р. № 677,

-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агро-Транс Індустрія" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" про стягнення 25 104,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 10 711,97 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2014р. у справі №911/3846/14 (суддя Черногуз А.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" на користь Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" 10 711,97 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Буравльова С.І., суддів Андрієнка В.В., Шапрана В.В.) апеляційну скаргу ПП "Агро-Транс Індустрія" задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 07.10.2014 р. у справі № 911/3846/14 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 25 104,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та прийнято в цій частині нове рішення. В іншій частині рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "1.Позов задовольнити повністю. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" (07612, Київська обл., Згуріївський р-н, с. Красне, вул. Семенова, 18-А, код ЄДРПОУ 34099299) на користь Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Червона Слобода, Чигиринське шосе, 24, код ЄДРПОУ 33173418) 25 104 (двадцять п'ять тисяч сто чотири), 52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 10 711 (десять тисяч сімсот одинадцять), 97грн. інфляційних втрат". 4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" (07612, Київська обл., Згуріївський р-н, с. Красне, вул.Семенова, 18-А, код ЄДРПОУ 34099299) на користь Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Червона Слобода, Чигиринське шосе, 24, код ЄДРПОУ 33173418) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору за подання позовної заяви та 913 (дев'ятсот тринадцять),50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 05.07.2012р. між Приватним підприємством "Агро-Транс Індустрія" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №05073, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію рослинного походження.

Оплата за товар здійснюється продавцем в українських гривнях шляхом банківського переведення коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, та надання продавцем рахунку-фактури (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.5 додатку до договору, у випадку порушення продавцем встановленого в цьому додатку кінцевого терміну передачі товару покупцю продавець сплачує покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3 відсотки в місяць від суми заборгованості, починаючи з наступного дня після закінчення терміну передачі товару і до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

За несвоєчасну поставку товару за договором продавець зобов'язався сплатити покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення (п.6.4. договору).

ПП "Агро-Транс Індустрія" сплатило ТОВ "Виробниче підприємство "Сан" 580000 грн. відповідно до умов договору. Відповідач поставив товар на загальну суму 364669,70 грн. та повернув грошові кошти в розмірі 120000 грн. В акті звірки взаємних розрахунків від 31.12.2012р. сторонами зазначена вартість недопоставленого позивачу товару на суму 95330,30 грн.

02.01.2013р. сторонами укладено додаток №1 до договору №05073 від 05.07.2012р. за умовами якого, зобов'язання продавця щодо поставки товару за договором № 05073 від 05.07.2012р. в частині недопоставленого товару на суму 95 330,30грн. змінено на нові - відповідач в рахунок залишку оплати зобов'язався передати у власність позивача ріпак урожаю 2013 року в кількості 30 тон (±20%) або пшеницю врожаю 2013 року в кількості 55 тон (±20%). Строк поставки товару покупцю до 01.08.2013р. (п.4.1. додатку).

Через невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №05073 від 05.07.2012р. та додатком до цього договору №1 від 02.01.2013р., Приватне підприємство "Агро-Транс Індустрія" звернулось до господарського суду Київської області про стягнення з відповідача 95 330,30 грн. основного боргу, пені в розмірі 3 155,04 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 8 579,25 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. у справі №911/4327/13, позов ПП "Агро-Транс Індустрія" до ТОВ "Виробниче підприємство "Сан" задоволено повністю, видано наказ. Рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі №911/4327/13 виконано 25.07.2014р.

В позовній заяві у даній справі позивач, на підставі п.5.5. додатку до договору, просив стягнути з відповідача 25 104,52грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 10 711,97грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2013р. по 25.07.2014р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №05073 від 05.07.2012р.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25104,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами нарахованих за період з 01.11.2013р. по 25.07.2014р., господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем використано право на отримання товару, оскільки він відмовився від його отримання та вимагає повернення суми попередньої оплати відповідно до ст. 670 Цивільного кодексу України, а також встановлення пунктом 5.5. додатку до договору відповідальності сторін за порушення зобов'язань за поставку товару. Водночас, місцевий господарський суд, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 10711,97грн., вказав, що сума витрат від інфляції є більшою ніж заявлено позивачем, пославшись на приписи п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи апеляційний перегляд рішення в частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 10711,97грн. нарахованих за період з 01.11.2013р. по 25.07.2014р., апеляційний господарський суд, керуючись нормами ст. 599, ч. 1 ст. 612, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до якої саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

При цьому, здійснив перерахунок інфляційних втрат, встановив, що сума є більшою ніж заявлено до стягнення та в силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, апеляційний господарський суд вірно зазначив, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог, та обґрунтовано задовольнив вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції у сумі 10711,97 грн. З даними висновками повністю погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Разом з тим, скасовуючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 25104,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, та, прийняв в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, пославшись на ст. ст. 536, 627, ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, пункти 5.5., 6.5. додатку до договору купівлі-продажу, апеляційний господарський суд виходив з того, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору та наявності права визначити розмір процентів на свій розсуд, а тому встановлений додатком №1 до договору купівлі-продажу розмір процентів в розмірі 3% не суперечить чинному законодавству, а нарахування спірних процентів здійснено позивачем відповідно до вказаних статей та умов договору.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині заявлених до стягнення 25 104,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.5 додатку № 1 від 02.01.2013 р. до договору № 05073 від 05.07.2012р. у випадку порушення продавцем встановленого в цьому додатку кінцевого терміну передачі товару покупцю продавець сплачує покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 3 % в місяць від суми заборгованості, починаючи з наступного дня після закінчення терміну передачі товару і до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

В той же час висновки викладені в постанові в частині задоволення та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих згідно п. 5.5. додатку спірного договору та, водночас, висновки місцевого господарського суду про відмову в їх задоволенні, колегія суддів Вищого господарського суду вважає передчасними, без з'ясування відповідності договірних умов визначених п.5.5. додатку спірного договору частині 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, а також без з'ясування можливості застосування положень вказаного пункту додатку договору до правовідносин у даній справі.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог в цій частині.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, та зважаючи на те, що вищенаведені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом першої інстанції та не усунуті судом апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування постанови та рішення у даній справі та передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно зі ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до п.11 ч.2 ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

За пунктом 1 частини 1 статі 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається судом в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно доданого до касаційної скарги платіжного доручення від 06.02.2015р. №134 відповідачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1278,90грн., в той час як з урахуванням вимог касаційної скарги необхідна до сплати сума становить 913,50 грн. Таким чином, сума переплати по судовому збору становить 365,40 грн. За таких обставин, зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

В силу вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторни і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, а тому судовий збір в даній справі за касаційний перегляд на суму 913,50 грн., враховуючи задоволення касаційної скарги частково, підлягає відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. за апеляційний перегляд та 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. за касаційний перегляд.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. та рішення господарського суду Київської області від 07.10.2014р. у справі №911/3846/14 в частині стягнення 25104,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати, в цій частині справу № 911/3846/14 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. у справі № 911/3846/14 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Транс Індустрія" (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, Чигиринське шосе, 24, код ЄДРПОУ 33173418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан" (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, 18-а, код ЄДРПОУ 34099299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. за апеляційний перегляд та 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. за касаційний перегляд.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан" (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, 18-а, код ЄДРПОУ 34099299) 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 40 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик