Постанова

від 18.03.2015 по справі 826/668/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/4

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

18 березня 2015 року 08:10 № 826/668/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-ПРОЕКТ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ-ПРОЕКТ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0040791502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/668/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 12.03.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 12.03.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 35507428), за результатом якої складено акт перевірки від 06.10.2014 № 26-57-15-02-10/693 (т. 1, арк. 8).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 06.10.2014 № 26-57-15-02-10/693:

- порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідальність за, що передбачена ст. 126 ПК України, а саме позивачем затримано сплату суми грошового зобов'язання авансових внесків на 37 та 48 календарних днів.

ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі акта перевірки від 06.10.2014 № 26-57-15-02-10/693 та ст. 126 ПК України було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014:

- № 0040791502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 20556,40 грн., за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т. 1, арк. 9).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2014 № 0040791502 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, відповідно до ст. 56 ПК України.

Рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.12.2014 № 2770/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 № 10221/6/99-99-05-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0040791502, а скаргу ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" - без задоволення (т. 1, арк. 41-44, 45-47).

Як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивач в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік самостійно визначив суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів в розмірі 141274,00 грн.

Однак, враховуючи наявність переплати у позивача в сумі 38492,00 грн., 11.03.2014 відповідачем відбулося часткове погашення авансового внеску, проте, у товариства виникла заборгованість в розмірі 102782,00 грн., яка була погашена 17.04.2014 (платіжні доручення № 1182-20 на суму 92274,00 грн.) та 28.04.2014 (№ 1183-20 на суму 10508,00 грн.).

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві дійшла висновку, що ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" було несвоєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток із затримкою на 37 та 48 календарних днів, що стало підставою для застосування до позивача штрафної санкції.

Однак, позивач заперечує проти таких тверджень контролюючого органу та зазначає, що ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік було самостійно визначено суму авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів в розмірі 141274,00 грн.

Разом з тим, на момент подання декларації у товариства рахувалася сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 238287,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями - від 18.01.2013 № 78 на суму 20651,78 грн., від 29.04.2013 № 494 на суму 19032,00 грн., від 30.04.2013 № 497 на суму 141273,79 грн. , від 30.05.2013 № 572 на суму 17355,22 грн., від 06.06.2013 № 613 на суму 21000,00 грн., від 26.06.2013 № 675 на суму 18975,00 грн. (т. 1, арк. 74-79).

У зв'язку з чим, ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" неодноразово зверталося листами від 13.08.2013 № 326, від 20.08.2013 № 333, № 334, № 335 до ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перерахування коштів, згідно платіжного доручення від 30.04.2013 № 497 на рахунок для сплати авансових внесків з податку на прибуток (т. 1, арк. 57-59).

Крім того, ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" листами від 31.03.2014 № 124, № 122, № 123 просило податковий орган задекларувати переплату, на підставі п. 87.1 ст. 87 ПК України по особовому рахунку авансових платежів з податку на прибуток на особовий рахунок для сплати податку на прибуток (т. 1, арк. 61-63).

Таким чином, позивач стверджує, що враховуючи наявну переплату та положення п. 87.1 ст. 87 ПК України, ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" не порушувало термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом визначених строків, а застосована відповідачем санкція у вигляді штрафу виникла внаслідок несвоєчасного зарахування працівниками ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві переплати для погашення грошового зобов'язання позивача.

Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" не надавало платіжних доручень від 17.04.2014 № 1182-20 та від 28.04.2014 № 1183-20, так як у період січень - лютий 2014 року ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" було здійснено лише два платежі, а саме: платіжні доручення від 28.03.2014 № 324 на суму 8766,00 грн. авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року та від 25.04.2014 № 435 на суму 8766,00 грн. за квітень 2014 року (т. 1, арк. 183-184).

В той же час, позивач зазначає, що ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" не здійснювало сплату авансового внеску з податку на прибуток за січень та лютий 2014 року, оскільки у товариства рахувалася переплата.

Таким чином, позивач заперечує проти тверджень відповідача про порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки у товариства була наявна переплата, як і заперечує погашення заборгованості в розмірі 102782,00 грн. платіжними дорученнями від 17.04.2014 та 28.04.2014, оскільки позивач не проводив таких операцій.

Отже, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2014 № 0040791502, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України, у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 03.03.2014 року визначило розмір авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно (8766 грн.), в той час як сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному періоді визначена в розмірі 141274,00 грн. (т. 1, арк. 26).

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пп.17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 43.1 ст. 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

В той же час, п. 87.1 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів .

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника ) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, вбачається, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тобто, в даному випадку відповідач повинен був самостійно без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним авансового платежу з податку на прибуток у рахунок платежу з податку на прибуток, чого відповідач не зробив. Внаслідок цього і виникла затримка сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, у запереченнях відповідача зазначено, що сума податку на прибуток в розмірі 102782,00 грн. була сплачена позивачем 17.04.2014 та 28.04.2014 при цьому граничний термін сплати обмежено датою 11.03.2014.

Однак, вказані доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" (р/р 26005010056187) спростовується проведення 17.04.2014 та 28.04.2014 фінансових операцій на рахунку позивача для сплати авансових внесків з податку на прибуток (т. 1, арк. 143, 151).

В той же час, наявними у справі листами позивача до відповідача від 13.08.2013 № 326, від 20.08.2013 № 333, № 334, № 335 підтверджується сплата позивачем 30.04.2013 авансового внеску з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 141273,79 грн. (т. 1, арк. 76).

Відтак, матеріалами справи, а саме: платіжним дорученням від 30.04.2014 № 497 підтверджується сплата ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" авансового внеску з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 141273,79 грн. до граничного строку (11.03.2014).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві всупереч положенням п. 87.1 ст. 87 ПК України (сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу без заяви платника ) не було здійснено своєчасне зарахування коштів по переплаті для погашення грошового зобов'язання позивача, що і стало підставою для накладення на товариство штрафу за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, обов'язковою умовою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді накладення штрафу є наявність податкового боргу (несплаченого узгодженого грошового зобов'язання).

Проте, як було встановлено судом, ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" не порушувало термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не мала права застосовувати до ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" штрафні санкції, передбачені ст. 126 ПК України.

Відтак, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.10.2014 № 0040791502 підлягає скасуванню, так як було винесене відповідачем всупереч норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 2-22/163-2008А, ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 № 818/8969/13-а, постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2014 № 802/2858/14-а.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-ПРОЕКТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.10.2014 № 0040791502.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 35507428) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 870 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова