Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/668/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/668/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Проект" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Проект" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2014 № 0040791502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.10.2014 № 0040791502.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України службовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 35507428), за результатом якої складено акт перевірки від 06.10.2014 № 26-57-15-02-10/693 (т. 1, арк. 8).

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідальність за що передбачена статтею 126 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014р. № 0040791502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 20 556,40 грн., за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т. 1, арк. 9).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2014 № 0040791502 позивач оскаржив його в адміністративному порядку у відповідності до ст. 56 ПК України.

Рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.12.2014 № 2770/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 № 10221/6/99-99-05-01-15, спірне податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0040791502 залишено без змін, а скарга ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" - без задоволення (т. 1, арк. 41-44, 45-47).

Заперечуючи правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.10.2014 № 0040791502 позивач звернувся до суду з позовом про визнання його нечинним та скасування з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він і є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, з наведених вище норм вбачається, що Податковим кодексом України передбачено відповідальність саме за затримку сплати податкового зобов'язання, тобто не перерахування коштів до Державного бюджету України з відповідного податку у строк, встановлений Кодексом.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем була подана декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 03.03.2014 року, в якій останній визначив розмір авансового внеску, що підлягає сплаті щомісячно (8766 грн.), у той час як сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що має бути сплачена у звітному періоді, була визначена у розмірі 141274,00 грн. (т. 1, арк. 26).

На час подання декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік у позивача рахувалася сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 238287,79 грн., що підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень, а саме: від 18.01.2013 № 78 на суму 20651,78 грн., від 29.04.2013 № 494 на суму 19032,00 грн., від 30.04.2013 № 497 на суму 141273,79 грн., від 30.05.2013 № 572 на суму 17355,22 грн., від 06.06.2013 № 613 на суму 21000,00 грн., від 26.06.2013 № 675 на суму 18975,00 грн. (т. 1, арк. 74-79).

Листами від 13.08.2013 № 326, від 20.08.2013 № 333, № 334, № 335 позивач звертався на адресу ДПІ у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві з пропозиціє перерахувати суму коштів згідно платіжного доручення від 30.04.2013 № 497 з метою сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії листів ТОВ "ДМ-ПРОЕКТ" від 31.03.2014 № 124, № 122, № 123 з проханням задекларувати переплату по особовому рахунку авансових платежів з податку на прибуток на особовий рахунок для сплати податку на прибуток.

Відповідно до підпункту 87.1 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Згідно з пп. 14.1.115 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Підпунктом 17.1.10 ПКУ встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зазначеним кодексом не врегульовано порядок заліку надмірно сплачених грошових зобов'язань в рахунок сплати поточних грошових зобов'язань. Подача заяви платником податку передбачена у випадку повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, що передбачено статтею 43 Податкового кодексу України, або у випадку погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів (п.п.43.4 ПК України).

В даному випадку, платник податку не вимагав повернення надмірно сплачених коштів, при цьому подавав заяви про зарахування зайво сплачених коштів в рахунок авансових платежів, і наполягав на здійснення заліку з цього самого виду податку, що узгоджується з приписами Податкового кодексу України.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Ключкович В.Ю.