Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/27834/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/27834/14

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-К»

про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 20.06.2014 року;

від відповідача: Буртовий М.В. - довіреність б/н від 27.08.2013 року;

Обставини справи :

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-К» про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-К», які оформлені протоколом №23/01/2012 від 23.01.2012 року є недійсними в зв'язку з неналежним повідомленням ОСОБА_1 про проведення вказаних зборів, що унеможливило позивача прийняти участь в вказаних зборах.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, визнавши недійсними усі рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Гарант-К», які оформлені протоколом №23/01/2012 від 23.01.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року відкладено розгляд справи на 03.02.2015 року.

03.02.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В судове засідання, призначене на 03.02.2015 року представники позивача, відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав, подане через відділ діловодства суду клопотання.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення поданого клопотання.

03.02.2015 року судом відмовлено в задоволенні поданого клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2015 року подав заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача з огляду на складність спору.

Враховуючи необхідність надання представнику відповідача можливості надати відзив на позовну заяву, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 17.02.2015 року.

В судовому засіданні 17.02.2015 року оголошено перерву до 10.03.2015 року.

18.02.2015 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд: визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-К» (ідентифікаційний код 30789934), які оформлені протоколом № 23/01/2012 від 23 січня 2012 року, а саме:

- Рішення обрати головою зборів ОСОБА_5, а секретарем зборів - ОСОБА_6;

- Рішення укласти договір з незалежним оцінювачем для здійснення оцінки належного Товариству майна, що розташоване за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вулиця Старобульварна (вулиця Урицького), 2, а також: доручити генеральному директору Товариства ОСОБА_7 забезпечити продаж: належного Товариству майна, що розташоване за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вулиця Старобульварна (вулиця Урицького), 2, за ціною, що не може бути меншою визначеної оцінювачем, до 01.05.2012 року.

04.03.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав письмові пояснення.

10.03.2015 року через канцелярію суду представник відповідача подав письмові пояснення.

В судовому засіданні 10.03.2015 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 10.03.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою діяльністю «Гарант-К» (далі по тексту - товариство, ТОВ «Гарант-К», відповідач) засноване та зареєстроване 23.03.2000 року Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Товариства, його учасниками є ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Пунктом 5.1 Статуту Товариства визначено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників створюється статутний капітал у розмірі 7 400,00 грн. Частки учасників в статутному капіталі товариства становлять: ОСОБА_1 - 2 467,16 грн., що становить 33,34% статутного капіталу; ОСОБА_6 - 2 466,42 грн., що становить 33,33% статутного капіталу; ОСОБА_5 - 2 466,42 грн., що становить 33,33% статутного капіталу.

23.01.2012 року відбулися збори учасників ТОВ «Гарант-К», які оформлені протоколом №23/01/2012 (далі по тексту - протокол №23/01/2012).

Згідно протоколу №23/01/2012 на розгляд зборів були винесені наступні питання:

1) Про обрання голови та секретаря зборів

2) Про приведення статуту Товариства у відповідність чинному законодавству України

3) Про розгляд вимог кредитора Товариства - Компанії «Penivom Trading Limited»

Згідно протоколу №23/01/2012 з третього питання порядку денного одноголосно прийняте рішення укласти договір з незалежним оцінювачем для здійснення оцінки належного Товариству майна, що розташоване за адресою; Україна, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вулиця Старобульварна (вулиця Урицького), 2, а також доручено Генеральному директору Товариства ОСОБА_7 забезпечити продаж належного Товариству майна, що розташоване за адресою: Україна, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вулиця Старобульварна (вулиця Урицького), 2, за ціною, що не може бути меншою визначеної оцінювачем, до 01.05.2012 року.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним (не повідомленням), на думку позивача, повідомленням ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) про проведення загальних зборів товариства, що позбавило позивача права взяти участь у загальних зборах товариства та об'єктивно порушило права та охоронювані законом інтереси.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»).

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства», Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пункт 8.4. Статуту Товариства дублює ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства».

Як вбачається з матеріалів справи листами (в кількості 5 штук) від 05.12.2011 року позивача повідомлено про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства на 13.01.2012 року, 16.01.2012 року, 18.01.2012 року, 20.01.2012 року, 23.01.2012 року (зазначені листи було направлено на адресу позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у лист та фіскальними чеками).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку від 05.03.2009 року № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що позивача було належним чином повідомлено про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства призначених на 23.01.2012 року об 09:30 годині.

Таким чином, твердження позивача про неналежне (не повідомлення) його про проведення позачергових зборів товариства призначених на 23.01.2012 року об 09:30 годині - є таким що не відповідає дійсним обставинам справи, та спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Положеннями ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно із п. "в" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні положення містяться в п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до п. 7.7 Статуту Товариства учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три дні до виходу.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку . Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2013 року у справі №5011-55/3531-2012 встановлено, що ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників Товариства саме 23.12.2011 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу приписів ст. 35 ГПК України, факт виходу позивача 23.12.2011 року зі складу товариства не потребує доказування при вирішенні даної справи, адже встановлений господарськими судами при розгляді іншої справи, у якій брали участь ці ж самі сторони.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. Оскільки вихід з товариства призводить до фактичних змін складу учасників, виконавчий орган повинен скликати збори учасників для затвердження змін до установчих документів. Збори не вирішують питання про вихід учасника, і його явка на збори не обов'язкова. Збори лише враховують цей факт у власній діяльності і на виконання вимог закону зобов'язані затвердити зміни до установчих документів та подати їх на державну реєстрацію. Вихід з товариства розглядається як підстава припинення правовідносин між учасником і товариством наслідком якого є виділення частки, зміна складу учасників, внесення змін до установчих документів та інше.

Момент виходу учасника з товариства законодавство не пов'язує з реєстрацією змін до установчих документів. Невнесення змін до установчих документів, не проведення державної реєстрації змін до установчих документів не може вплинути на волевиявлення учасника, позбавити чи обмежити учасника вільно розпорядитися своїми корпоративними правами, зокрема, вийти з товариства. Невнесення змін до установчих документів, не проведення державної реєстрації змін до установчих документів не означає, що учасник, який у встановленому порядку вибув з товариства, автоматично повертається в число учасників (аналогічної думки притримується Вищий Господарський Суд України у своїй постанові від 14 квітня 2010 року № К39/163-09).

З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством. При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні статей 148 ЦК України та 58 «Про господарські товариства» учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивача належним чином було повідомлено про проведення 23.01.2012 року позачергових зборів товариства, станом на день проведення позачергових зборів товариства 23.01.2012 року та прийняття рішення позивач не являвся членом товариства, а тому в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.03.2015 року.