Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/24597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/24597/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» до 1. Приватного підприємства «Лекс-Лайн Консалтінг» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» простягнення коштів

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Ломака В.С.

Марченко О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Сівовна Ю.В., довіреність б/н від 06.01.2015; від відповідача-1 не з'явилися; від відповідача-2 не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Лекс-Лайн Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» про стягнення заборгованості у сумі 113595,54 грн., з якої 106155,90 грн. - основний борг та 7439,64 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 поставив відповідачу-2 товар, тоді як останній в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поруки від 05.04.2013 згідно якого останній поручився за виконання відповідачем-2 умов договору поставки солідарно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі №910/24597/14 та призначено до розгляду.

08.12.2014 відповідач-1, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав того, що договір поруки припинив свою дію ще 31.12.2013, тобто до звернення позивача із позовом.

08.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що відповідно до умов договору, у випадку зміни офіційного курсу євро, встановленого НБУ на дату здійснення платежу за договором, вартість обладнання, яке підлягає сплаті за договором в гривні, також змінюється.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи.

22.01.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення по справі в яких зауважив, що умовами договору сторони визначили особливий порядок зміни вартості обладнання без укладення будь-яких додаткових угод, відповідно до курсу НБУ, що відповідає умовам ст. 632 ЦК України.

В судовому засіданні 22.01.2015, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/24597/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2015 справу № 910/24597/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Марченко О.В. та призначено до розгляду.

16.03.2015 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 107896,76 грн. заборгованості, з якої: 106155,90 грн. - основний борг та 1740,86 грн. - пеня.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: заборгованість в розмірі 107896,76 грн., з якої 106155,90 грн. - основний борг та 1740,86 грн. - пеня.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив задовольнити.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, втім у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач-2 в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» (покупець) укладено договір поставки обладнання №70/30434/SLM, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання у відповідності зі специфікаціями в додатку №1 до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити обладнання визначене в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 2.1 договору загальна вартість обладнання становить 319145,05 грн. з ПДВ, що еквівалентно 31150,00 євро за курсом НБУ станом на 5 квітня 2013 року, який становить 10,245427 гривень за 1 євро і містить у собі всі витрати й утримання постачальника до моменту передачі обладнання покупцеві відповідно до умов даного договору. Загальна вартість товару, що визначена в гривні вважається зміненою та узгодженою без укладання будь-яких додаткових письмових документів, у випадку необхідності проведення перерахунку в порядку та у випадках, що визначені п. 2.2 та 2.6 цього договору.

Так, у випадку зміни офіційного курсу євро встановленого НБУ на дату виставлення рахунку-фактури або здійснення платежу за договором, вартість обладнання, яка підлягає сплаті за цим договором в гривні змінюється та визначається за формулою: S=(A1/A0)xS0, де S вартість обладнання на день здійснення будь-якого платежу за договором; А1- офіційний курс Євро до української гривні встановлений НБУ на день здійснення платежу, А0 - офіційний курс Євро до української гривні встановлений НБУ на день підписання договору, S0- вартість обладнання на день підписання договору (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.3 договору покупець зобов'язаний сплатити вартість обладнання в порядку, зазначеному в додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Датою поставки та виконання обов'язків постачальника в частині поставки вважається дата, зазначена на відповідному товарно-транспортному документі, та/або відповідній накладній (п. 3.7 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами й діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.2 договору).

Додатком №1 до договору поставки обладнання №70/30434/S (специфікація обладнання) сторони визначили продукцію, що буде поставлятись, її кількість та ціну, а саме: дизельний навантажувач Linde H18D, 391 серії, вантажопідйомністю 1800 кг у кількості 1 шт. загальною вартістю 319145,05 грн.

В розділі 2 додатку №1 до договору поставки сторони узгодили, що перший платіж (30%) здійснюється протягом 3 банківських днів з дати підписання даного додатку сторонами після виставлення постачальником відповідного рахунку. Решту суми (70%) від загальної вартості обладнання покупець сплачує по 10 % від загальної вартості обладнання щомісячно, до 30 числа поточного місяця, починаючи з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника. При цьому, перший такий платіж здійснюється протягом 3 банківських днів з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника.

На виконання умов договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 та замовлення покупця № 409/002 від 09.04.2013 позивач здійснив поставку відповідачу-2 узгодженого обладнання, що підтверджується видатковою накладною №607/001 від 07.06.2013, яка підписана уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплена печатками, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей №2013608 від 05.06.2013.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача-2 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлене обладнання в сумі 106155,90 грн.

При цьому, розмір заборгованості вирахуваний позивачем виходячи з загальної вартості обладнання, яка розрахована у відповідності до п. 2.2 договору, у зв'язку зі зміною офіційного курсу Євро.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 2 додатку №1 до договору поставки сторони визначили, що перший платіж (30%) здійснюється протягом 3 банківських днів з дати підписання даного додатку сторонами після виставлення постачальником відповідного рахунку, а решту суми (70%) від загальної вартості обладнання покупець сплачує по 10 % від загальної вартості обладнання щомісячно, до 30 числа поточного місяця, починаючи з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, за приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, але якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (п.п. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Отже, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В свою чергу, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни, так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що в силу принципу свободи договору сторони вправі погодити в договорі грошові зобов'язання в іноземній валюті, визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також погодити здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В п. 2.2 договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої вартості обладнання у визначених ними випадках, без укладення будь-яких письмових документів та визначено спосіб перегляду вартості обладнання відповідно до формули. Чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості.

Відтак, враховуючи факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині поставки визначеного договором обладнання та факт порушення відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, загальна вартість якого правомірно визначена з урахуванням п. 2.2 договору, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем-2, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 106155,90 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8 додатку №1 до договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 визначено, що у випадку порушення строків оплати, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач-2 допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлене обладнання на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8 додатку №1 до договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1740,86 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

05.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» (кредитор) та Приватним підприємством «Лекс-Лайн Консалтінг» (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до п. 1 якого сторони визначили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його зобов'язань за договором поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 2, 3 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його обов'язків, передбачених п. 1 вказаного договору в порядку, визначеному ст. 554 ЦК України та у випадку виникнення заборгованості боржника перед кредитором по договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 поручитель зобов'язується погасити кредитору заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту її виникнення.

При цьому, в п. 6 договору поруки узгоджено, що порука припиняється 31 грудня 2013 року.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відтак, оскільки договір поруки припинив свою дію на дату подачі позову (07.11.2014), суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» до Приватного підприємства «Лекс-Лайн Консалтінг».

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, не надано.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача-1, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в сумі 1078,97 грн.

При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги до 107896,76 грн., то судовий збір в сумі 113,98 грн. підлягає поверненню позивачу, оскільки при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2271,92 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8, ідентифікаційний код 31789757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7, ідентифікаційний код 37783111) 106155 (сто шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 1740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 86 коп. - пені та 1078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині позовних вимог до Приватного підприємства «Лекс-Лайн Консалтінг» відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінде Матіріал Хендлінг Україна» (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7, ідентифікаційний код 37783111) з Державного бюджету України 113 (сто тринадцять) грн. 98 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1 від 26.03.2014, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 23.03.2015.

Головуючий суддя Т.В. Васильченко

Судді В.С. Ломака

О.В. Марченко