Постанова

від 26.05.2015 по справі 910/24597/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/24597/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Сівовна Ю.В. - представник;

Від відповідача-1:не з"явився;

Від відповідача-2: не з"явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015

у справі № 910/24597/14 (Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді Ломака В.С., Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна"

до Приватного підприємства "Лекс-Лайн Консалтінг"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Лекс-Лайн Консалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості у сумі в розмірі 107 896,76 грн., з якої 106 155,90 грн. - основний борг та 1740,86 грн. - пеня ( з урахуванням уточнень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 поставив відповідачу-2 товар, тоді як останній в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поруки від 05.04.2013 згідно якого останній поручився за виконання відповідачем-2 умов договору поставки солідарно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" 106 155 (сто шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 1740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 86 коп. - пені та 1078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

В частині позовних вимог до Приватного підприємства "Лекс-Лайн Консалтінг" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" у справі № 910/24597/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2015.

25.05.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його знаходженням у відпустці; 26.05.2015 від представника позивача надійшов відзив на апеляціну скаргу.

В судовому засіданні 26.05.2015 представник позивача надав свої пояснення по справі.

Представники відповідача -1,-2 у вказане судове засідання не з"явились, причини неявки суду невідомі, про слухання справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

У разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, відповідач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Крім того, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи колегією суддів не задоволено.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" (покупець) укладено договір поставки обладнання №70/30434/SLM, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання у відповідності зі специфікаціями в додатку №1 до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити обладнання визначене в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 2.1 договору загальна вартість обладнання становить 319145,05 грн. з ПДВ, що еквівалентно 31 150,00 євро за курсом НБУ станом на 5 квітня 2013 року, який становить 10,245427 гривень за 1 євро і містить у собі всі витрати й утримання постачальника до моменту передачі обладнання покупцеві відповідно до умов даного договору. Загальна вартість товару, що визначена в гривні вважається зміненою та узгодженою без укладання будь-яких додаткових письмових документів, у випадку необхідності проведення перерахунку в порядку та у випадках, що визначені п. 2.2 та 2.6 цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору у випадку зміни офіційного курсу євро встановленого НБУ на дату виставлення рахунку-фактури або здійснення платежу за договором, вартість обладнання, яка підлягає сплаті за цим договором в гривні змінюється та визначається за формулою: S=(A1/A0)xS0, де S вартість обладнання на день здійснення будь-якого платежу за договором; А1- офіційний курс Євро до української гривні встановлений НБУ на день здійснення платежу, А0 - офіційний курс Євро до української гривні встановлений НБУ на день підписання договору, S0- вартість обладнання на день підписання договору.

За умовами п. 2.3 договору покупець зобов'язаний сплатити вартість обладнання в порядку, зазначеному в додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Датою поставки та виконання обов'язків постачальника в частині поставки вважається дата, зазначена на відповідному товарно-транспортному документі, та/або відповідній накладній (п. 3.7 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами й діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.2 договору).

Додатком №1 до договору поставки обладнання №70/30434/S (специфікація обладнання) сторони визначили продукцію, що буде поставлятись, її кількість та ціну, а саме: дизельний навантажувач Linde H18D, 391 серії, вантажопідйомністю 1800 кг у кількості 1 шт. загальною вартістю 319145,05 грн.

В розділі 2 додатку №1 до договору поставки сторони узгодили, що перший платіж (30%) здійснюється протягом 3 банківських днів з дати підписання даного додатку сторонами після виставлення постачальником відповідного рахунку. Решту суми (70%) від загальної вартості обладнання покупець сплачує по 10 % від загальної вартості обладнання щомісячно, до 30 числа поточного місяця, починаючи з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника. При цьому, перший такий платіж здійснюється протягом 3 банківських днів з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника.

На виконання умов договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 та замовлення покупця № 409/002 від 09.04.2013 позивач здійснив поставку відповідачу-2 узгодженого обладнання, що підтверджується видатковою накладною №607/001 від 07.06.2013, яка підписана уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплена печатками, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей №2013608 від 05.06.2013.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача-2 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Між тим відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлене обладнання в сумі 106155,90 грн.

При цьому, розмір заборгованості вирахуваний позивачем виходячи з загальної вартості обладнання, яка розрахована у відповідності до п. 2.2 договору, у зв'язку зі зміною офіційного курсу Євро.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Розділом 2 додатку №1 до договору поставки сторони визначили, що перший платіж (30%) здійснюється протягом 3 банківських днів з дати підписання даного додатку сторонами після виставлення постачальником відповідного рахунку, а решту суми (70%) від загальної вартості обладнання покупець сплачує по 10 % від загальної вартості обладнання щомісячно, до 30 числа поточного місяця, починаючи з дати надання покупцеві письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника.

Статтею 524 Цивільного кодексу України унормовано,що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, втім, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання також в іноземній валюті.

З наведеного вбачається,що чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу України вбачається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни, так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

З наведеного вбачається, що в силу принципу свободи договору сторони вправі погодити в договорі грошові зобов'язання в іноземній валюті, визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а також погодити здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В п. 2.2 договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої вартості обладнання у визначених ними випадках, без укладення будь-яких письмових документів та визначено спосіб перегляду вартості обладнання відповідно до формули. Чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості.

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач-2 обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, належними доказами не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, враховуючи факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань в частині поставки визначеного договором обладнання та факт порушення відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, загальна вартість якого правомірно визначена з урахуванням п. 2.2 договору, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 106 155,90 грн.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1 740,86 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8 додатку №1 до договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 визначено, що у випадку порушення строків оплати, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахуванням, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1740,86 грн.підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" (кредитор) та Приватним підприємством "Лекс-Лайн Консалтінг" (поручитель) був укладений договір поруки, відповідно до п. 1 якого сторони визначили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його зобов'язань за договором поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 2, 3 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником його обов'язків, передбачених п. 1 вказаного договору в порядку, визначеному ст. 554 Цивільного кодексу України та у випадку виникнення заборгованості боржника перед кредитором по договору поставки обладнання №70/30434/SLM від 05.04.2013 поручитель зобов'язується погасити кредитору заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту її виникнення.

При цьому, в п. 6 договору поруки узгоджено, що порука припиняється 31 грудня 2013 року.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Враховуючи те, що договір поруки припинив свою дію на дату подачі позову (07.11.2014), колегія суддів погоджується зз висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінде Матіріал Хендлінг Україна" до Приватного підприємства "Лекс-Лайн Консалтінг", таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/24597/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24597/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко