Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/12250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/12250/14

За позовом Приватного підприємства "Розмарин" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент-Консалтинг-Київ" третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрим Експедишн" третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФізична особа-підприємець Литвиненко Олег Олегович про розірвання договору та стягнення заборгованості

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Марченко О.В.

Нечай О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Демчан О.І. довіреність б/н від 06.11.2014; від відповідачане з'явилися; від третьої особи-1не з'явилися; від третьої особи-2не з'явилися.

Суть спору: Приватне підприємство «Розмарин» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ» про розірвання договору та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання по сплаті орендної плати згідно із умовами договору оренди № 1 від 01.12.2012, а тому враховуючи істотне порушення умов договору позивач просить суд розірвати договір оренди №1 від 01.12.2012 та стягнути наявну заборгованість та неустойку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2014 порушено провадження у справі №910/12250/14 та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрим Експедишн", фізичну особу-підприємця Литвиненко Олега Олеговича та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 21.11.2014, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.11.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/12250/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2014 справу № 910/12250/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді Ломака В.С, Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

19.01.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що відповідно до протоколу розбіжностей №1 п. 3.2 договору оренди №1 від 01.12.2012 викладено у наступній редакції: «Після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення орендна плата в розмірі 1000,00 грн. за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 підлягає сплаті орендарем орендодавцем не пізніше, ніж за 2 календарні місяці до закінчення строку дії цього договору», а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи.

02.02.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що незважаючи на протокол розбіжностей №1 до договору оренди №1 від 01.12.2012 та додаткову угоду №1, відповідачем не спростовано факт наявності заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2013 по 19.05.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.02.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/12250/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В. у зв'язку з перебуванням суддів Любченко М.О. та Ломаки В.С. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 справу №910/12250/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Нечай О.В.

26.02.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що чинне законодавство України не містить правових норм, які б зобов'язували орендаря при укладенні договорів суборенди передавати суборендарям всі документи, укладені між орендарем та орендодавцем, або дублювати в договорах суборенди положення договору оренди.

16.03.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що відповідачем передано орендоване приміщення в суборенду ТОВ «Екстрим Експедишн» та ФОП Литвиненко О.О. без дозволу позивачем на передання вказаного приміщення у користування третім особам, що є підставою для розірвання договору оренди.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2012 між Приватним підприємством «Розмарин» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ» (орендар) укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати в оренду, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування, згідно умов договору, приміщення площею 323 кв.м., яке розташовано на 1 поверсі та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, буд. 27, цільове призначення приміщення: магазин (п.п. 1.1, 1.2 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, орендар вступає в користування приміщенням у день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, який підписується протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього договору.

Майно, що є предметом договору оренди, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі приміщення в оренду від 01.12.2012, який підписаний обома сторонами без заперечень.

В п. 3.1 договору сторони обумовили, що орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату, яка нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення та становить 1000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору, в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 01.12.2012, після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення орендна плата в розмірі 1000,00 грн. за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 підлягає сплаті орендарем орендодавцю не пізніше, ніж за 2 календарні місяці до закінчення строку дії цього договору.

Наступні платежі сплачуються авансом щомісячно, не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця, в розмірі передбаченому п. 3.1 цього договору. При цьому, всі орендні платежі по даному договору в будь-якому випадку повинні бути сплачені орендарем орендодавцю не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення строку дії договору, тобто до 01.10.2015 (п. 3.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 14.12.2012).

Пунктом 11.1 договору оренди встановлено, що договір діє починаючи з 01 грудня 2012 та закінчується 1 листопада 2015.

Дострокове припинення дії договору в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадків, передбачених ст. 783 Цивільного кодексу України. Цей перелік випадків є вичерпаним. Інші обставини, що не передбачені ст. 783 Цивільного кодексу України в будь-якому випадку не можуть мати наслідком дострокове припинення чи розірвання договору за ініціативою орендодавця. Орендар має право вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених Цивільним кодексом України (п. 11.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2012 до договору оренди).

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди №1 від 01.12.2012, плату за оренду належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення до суду з даним позовом утворилась заборгованість в сумі 16516,12 грн. за період оренди з 01.01.2013 по 19.05.2014.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 16516,12 грн. за період з 01.01.2013 по 19.05.2014.

При цьому, суд враховує, що визначення в п. 3.2.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2012, зобов'язання відповідача сплатити всі орендні платежі в будь-якому випадку до 01.10.2015, не звільняє його від основного зобов'язання сплачувати орендні платежі авансом щомісячно, не пізніше 5 числа поточного (розрахункового) місяця, що кореспондується з ч. 5 ст. 762 ЦК України та відповідає суті орендних відносин, а саме - платне користування майном.

Відповідачем не наведено суду жодних правових підстав для відстрочення здійснення сплати орендних платежів до 01.10.2015.

Пунктом 2 ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року справа №6-75цс13).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, в результаті укладення між позивачем та відповідачем договору оренди №1 від 01.12.2012 у відповідача виник обов'язок щомісячно здійснювати орендні платежі, однак за період дії договору з 01.12.2012 по 19.05.2014 жодного платежу відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим суд прийшов висновку, що розмір неотриманих платежів не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору, та встановлює істотність порушення відповідачем умов договору.

Пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору. Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, в частині внесення орендних платежів, у зв'язку з чим позивач значною мірою позбувся того, на що розраховував укладаючи договір, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди №1 від 01.12.2012.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність письмового попередження позивача про розірвання договору, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-пр/2002 недотримання позивачем вимог закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року №3-74гс11.

Відповідно до протоколу розбіжностей №1 від 01.12.2012 до договору, строк сплати орендних платежів за грудень 2012 в розмірі 1000,00 грн. підлягає сплаті орендарем орендодавцю не пізніше, ніж за 2 календарні місяці до закінчення строку дії цього договору.

Згідно з п. 11.7 договору, припинення (розірвання) цього договору не скасовує будь-які невиконані зобов'язання жодної з сторін, які мали бути виконані під час дії договору чи у випадку його припинення, та не звільняє жодну з сторін від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань, що виникли під час дії договору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про розірвання договору оренди №1 від 01.12.2012, то з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.12.2012, підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати за грудень 2012 в розмірі 1000,00 грн.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3000,00 грн. неустойки, оскільки п. 9.8 договору встановлено, що у випадку дострокового розірвання цього договору з ініціативи орендаря з підстав, інших ніж вказані в п.11.2.2 цього договору, або у випадку дострокового розірвання цього договору внаслідок порушення орендарем своїх зобов'язань, встановленим цим договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі трьохмісячної орендної плати по цьому договору, не пізніше одного місяця з дня розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.

Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011, в якому наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, на даний час не настав строк сплати неустойки, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а доводи відповідача про відсутність порушення зобов'язань по сплаті орендної плати, виходячи з п. 3.2.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2012, є помилковими та не ґрунтуються на умовах договору в їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи положення п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди № 1 від 01.12.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ» та Приватним підприємством «Розмарин».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент-Консалтинг-Київ» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, ідентифікаційний код 38081285) на користь Приватного підприємства «Розмарин» (02096, м. Київ, Харківське шосе, 4, ідентифікаційний код 25397777) 17516 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 12 коп. основного боргу та 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 84 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2015.

Головуючий суддя Т.В. Васильченко

Судді О.В. Марченко

О.В. Нечай