Постанова

від 18.03.2015 по справі 908/3604/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 908/3604/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача - Соловйова В.В. за довіреністю № 181 від 25.12.2014 р.

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ДЕМІС КАНЦ" (вх.№ 435 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 р. у справі № 908/3604/14

за позовом ТОВ "ДЕМІС КАНЦ" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44; адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Південна, 2-Б)

до ПАТ КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" (83015, м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33-а)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "ЕНЕРГОТРАСТ" (02140, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 3-В)

про припинення зобов'язання

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 р. ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» звернулось до господарського суду Запорізької області 25.09.14. з позовною заявою до ПАТ КБ «ПВДЕНКОМБАНК» про припинення зобов'язання ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» перед ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13. на суму 12000000,00 грн. та за Договором банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11. у національній валюті на суму 12000000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок існування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» перед ПАТ «КБ «Південкомбанк» за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13 р. має бути припинено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.14. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2014р. (суддя Давиденко І.В.) в задоволенні позову ТОВ "ДЕМІС КАНЦ" відмовити повністю. Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 20.06.14., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС КАНЦ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАСТ".

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог чим порушив приписи ст. 8, 129 Конституції України, ст. 4 ГПК України. Крім того, при наданні правової оцінки законності спірного договору про відступлення права вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутня згода боржника ПАТ «КБ ПІВДЕНКОМБАНК» на зарахування зустрічних однорідних вимог, як то передбачено 6.7.1. Договору банківського рахунку, проте з такими висновками позивач не погоджується з огляду на те, що з урахуванням приписів ст. 512, 514 ЦК України за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі. В матеріалах справи знаходиться довідка відповідача ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» №42/4930 від 19.11.2014р., згідно якої залишок коштів ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ» на рахунку становить 13 957 680,22 грн. Як вбачається з договору відступлення права вимоги, відступлення відбулось в частині боргу у розмірі 12 000 000, 00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.02.2015 р.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду, 20.02.2015 р. надав за вх. № 2840 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Крім того, зазначив, що з 26.09.14. Національним банком України відкликано банківську ліценцію ПАТ КБ «ПВДЕНКОМБАНК» та запроваджено ліквідаційну процедуру. Відповідач вказує на те, що станом на 31.10.14. у позивача наявна прострочена кредитна заборгованість перед відповідачем.

Крім того, відповідач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 20.06.14., укладений між ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» та ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ», припинив свою дію, в зв'язку з наявністю простроченої заборгованості позивача перед відповідачем, що суперечить п. 11 Договору про відступлення права вимоги від 20.06.14.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. розгляд справи було відкладено на 18.03.2015 р.

Відповідачем 16.03.2015 р. за вх. № 4258 надано письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

В судове засідання, призначене на 18.03.2015 р. представники позивача та третьої особи не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення позивача та третьої особи про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.07.13. між ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» (Позичальник) та ПАТ КБ «Південкомбанк» (Кредитор) було укладено Договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № № 176К-13Ю (далі - Кредитний договір).

Приписами п. 1.1 Кредитного договору встановлено, що Кредитор відкриває Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування: 12000000,00 грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії: до 03.07.14.

Як свідчать матеріали справи, на умовах Кредитного договору позивач отримав від відповідача кредит у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 12000000,00 грн., терміном погашення до 03.07.2014 р.; процентна ставка - 20,0 % річних, комісія за підготовку та оформлення Договору - 306,00 грн.; одноразова комісія за відкриття кредитної лінії - 1 % від ліміту кредитування.

Як зазначає позивач, ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» належним чином виконувало свої зобов'язання по Кредитному договору стосовно сплати процентів, комісійної винагороди за управління кредитом, однак станом на 03.07.14 р. позивач не погасив суму кредиту в повному обсязі, тобто не виконав зобов'язання строк виконання якого настав, в зв'язку з чим у ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» виникла перед ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» заборгованість у сумі 12000000,00 грн., що підтверджується довідкою тимчасової адміністрації ПАТ «Комерційний банк «Південкомбанк» 3 40/2335 від 10.07.14., яка міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.11. між ПАТ Комерційний банк «Південкомбанк» (Банк) та ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ» (Клієнт) був укладений Договір банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) N 38Р-58Ю (далі - Договір банківського рахунка).

Відповідно до п. 1.1 Договору банківського рахунку вбачається, що за цим Договором Банк зобов'язується відкрити рахунок на протязі 3 банківських днів з дати прийняття повного пакету документів, приймати і зараховувати на рахунок, що відкривається Клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, згідно з законодавством України.

Як зазначає позивач, сума грошових коштів станом на червень 2014 року, які належать ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ» на його рахунку складала 12000000,00 грн., яка не була повернута Банком, що підтверджується довідкою відповідача № 40/2335 від 10.07.14., яка міститься в матеріалах справи.

Приписами Договору банківського рахунка передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком та має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. При цьому Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів Клієнта та встановлювати інші, не передбачені Договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Позивач посилається на те, що ПАТ КБ «Південкомбанк» не виконало свої зобов'язання за Договором банківського рахунка та заборгованість відповідача перед ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ» склала 12000000,00 грн., що підтверджується довідкою відповідача №424930 від 19.11.14. та банківською випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСТ», належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.14. між ТОВ «ДЕМІС КАНЦ» (Цедент) та ТОВ «ЕНЕРГОТРАСТ» (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення права вимоги).

Пунктом 1 Договору про відступлення права вимоги сторони Договору узгодили, що цей Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах визначених цим Договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає новим кредитором за Договором банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11., укладеного між Цедентом та ПАТ КБ «Південкомбанк».

Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що за цим Договором до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів у розмірі 12000000,00 грн.

До Цесіонарія переходить право Цедента за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3 Договору про відступлення права вимоги).

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги 20.06.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСТ» було підписано акт прийому-передачі до Договору про відступлення прав вимоги від 20.06.14.

Позивач посилається на те, що станом на 03.07.14. ТОВ «Деміс Канц» на підставі Кредитного договору мало заборгованість перед ПАТ Комерційний банк «Південкомбанк» в розмірі 12000000,00 грн., а ПАТ Комерційний банк «Південкомбанк», в свою чергу, на підставі Договору банківського рахунку та Договору відступлення права вимоги має заборгованість перед ТОВ «Деміс Канц» в розмірі 12000000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 07-4346/кз від 03.07.14., відповідно до якого ТОВ «Деміс Канц» надано пропозицію ПАТ Комерційний банк «Південкомбанк» про зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13., згідно Договору відступлення права вимоги від 20.06.14., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідачем вказаний вище лист був отриманий 04.07.14., про що свідчить штамп підприємства відповідача за вх. № 1420.

Також, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Південкомбанк» № 297 від 29.07.14. за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13. на суму 12000000,00 грн. та припинення зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» за Договором банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11. на суму 12000000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач вказує на те, що відповідач в особі Тимчасової адміністрації в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом № 09/2929 від 04.08.14. відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» у задоволенні вимоги про припинення зобов'язання позивача перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Південкомбанк» за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13. на суму 12000000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, в обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що вимоги відповідача за Кредитним договором та вимоги позивача за Договором банківського рахунка та Договором про відступлення права вимоги є зустрічними однорідними вимогами, в зв'язку з чим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Південкомбанк» за Договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 176К-13Ю від 04.07.14. має бути припиненим.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за Договором про відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСТ» відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» право вимоги у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» за Договором банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11. на суму 12000000,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів згоди Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» на зарахування зустрічних вимог, як то передбачено п. 7.1 Договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, зазначений вище Договір відступлення права вимоги суперечить приписам ч.2 ст. 516 ЦК України і може бути визнаний недійсним на підстави приписів ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідач в особі Тимчасової адміністрації в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом № 09/2929 від 04.08.14. відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» у задоволенні вимоги про припинення зобов'язання Позивача перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Південкомбанк» за Кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.13. на суму 12000000,00 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог та на те, що позивач не є власником поточного рахунку, відкритого за Договором банківського рахунку, а отже будь-які операції за розпорядженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Південкомбанк» не можуть бути виконані.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування. Заява про зарахування є способом привести зарахування в дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.14. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці, з 26.05.14. по 25.08.14.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 25.09.14.

26.09.14. рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» Славкіну М.А., строком на 1 рік з 26.09.14. до 26.09.15.

Отже, з наведеного вище вбачається, що у відповідача відкликано банківську ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Приписами статей 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Відтак, спірний залік передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок коштів банку, порушуючи встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку і ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, висновки про те, що у процедурі ліквідації банку неможливо проводити зарахування зустрічних вимог, оскільки це призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, який встановлений спеціальним законодавством, викладені Верховним Судом України у постановах від 03.10.11. у справах № 27/292-10 та № 27/291-10, та від 10.10.11. у справі № 57/216-10.

Крім того, проведення заліку під час дії тимчасової судової адміністрації заборонено приписами п.4 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до наведеної норми під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Факт порушення черговості стягнення, на думку колегії суддів є очевидним, оскільки кредитор (позивач) є кредитором сьомої черги і не може отримати задоволення вимог раніше кредиторів попередніх черг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зарахування однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури не може бути проведене, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства України, а саме, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та знаходиться поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Дослідивши Договір банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11. судом встановлено, що п. 8.5 зазначеного Договору передбачено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього з іншою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не погоджувалось з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСТ» відступлення права вимоги позивачу або будь-якій іншій особі.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В зв'язку з викладеним вище, колегією суддів встановлено, що Договором банківського рахунка сторонами передбачений обов'язок письмового погодження відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСТ» порушено умови даного Договору банківського рахунку пакет «Стандартний» ГРН (Корпоративний) № 38Р-58Ю від 14.04.11., а отже Договір відступлення права вимоги від 20.06.14. підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Вирішуючи господарський спір, суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору Договір, який суперечить законодавству.

Як вбачається зі змісту ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в даному випадку йдеться про договори, які лише пов'язані з предметом спору, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису п. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

При цьому, визнання недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству не є виходом за межі позовних вимог, а окремо визначеним приписами п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом господарського суду при прийнятті рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» не виникло права щодо звернення до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Південкомбанк» з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ» не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача та не доведено наявності правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМІС КАНЦ».

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ДЕМІС КАНЦ" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 р. у справі № 908/3604/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 р. у справі № 908/3604/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.03.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.