Постанова

від 15.07.2015 по справі 908/3604/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 908/3604/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Козаченко І.В., Лихна Я.Ю.,

третьої особи - Моргуна Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015

та на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014

у справі № 908/3604/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготраст"

про припинення зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" звернулось до господарського суду Запорізької області позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" про припинення зобов'язань позивача перед банком за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013 на суму 12 000 000,00 грн. та за договором банківського рахунку № 38Р-58Ю від 14.04.2011 у національній валюті на суму 12 000 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Енерготраст".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 (суддя Давиденко І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Слободін М.М. - головуючий, судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), у задоволенні позову відмовлено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 20.06.2014, укладений позивачем та ТОВ "Енерготраст".

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 04.12.2014, постанову апеляційного суду від 18.03.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 4, 83 ГПК України, ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 145, 202, 204, 207, 512, 516, 601, 1066 ЦК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 36, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, на думку позивача до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки заяву про зарахування позивачем подано після запровадження тимчасової адміністрації в банку, але до початку процедури ліквідації. Також скаржник вважає, що господарськими судами безпідставно визнано недійсним на підставі ст. 83 ГПК України договір відступлення права вимоги від 20.06.2014, чим порушено принцип диспозитивності судового розгляду справи, закріплений Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а також основні засади судочинства, передбачені ст. 129 Конституції України, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 04.07.2013 ТОВ "Деміс Канц" (позичальник) та ПАТ "КБ "Південкомбанк" (кредитор) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 176К-13Ю (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування: 12 000 000,00 грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії: до 03.07.2014;

- позивач на виконання вказаного кредитного договору отримав від відповідача кредит у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 12000000,00 грн.;

- 14.04.2011 ПАТ "КБ "Південкомбанк" (банк) та ТОВ "Енерготраст" (клієнт) укладений договір банківського рахунку № 38Р-58Ю (далі - договір банківського рахунка), згідно з умовами якого банк зобов'язується відкрити рахунок на протязі 3-х банківських днів з дати прийняття повного пакету документів, приймати і зараховувати на рахунок, що відкривається клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, згідно з законодавством України;

- 26.05.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 37 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Південкомбанк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці, з 26.05.2014 по 25.08.2014;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 дію тимчасової адміністрації продовжено до 25.09.2014;

- 26.09.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 101 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Південкомбанк" Славкіну М.А., строком на 1 рік з 26.09.2014 до 26.09.2015;

- 20.06.2014 ТОВ "Деміс Канц" (цедент) та ТОВ "Енерготраст" (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (далі - договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого сторони узгодили, що цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України, цедентом цесіонарієві права вимоги належного цедентові, в межах яких цесіонарій стає новим кредитором за договором банківського рахунку № 38Р-58Ю від 14.04.2011, укладеного між цедентом та ПАТ "КБ "Південкомбанк";

- відповідно до п. 2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн.;

- до цесіонарія переходить право цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3 договору про відступлення права вимоги);

- на виконання умов договору про відступлення права вимоги ТОВ "Деміс Канц" та ТОВ "Енерготраст" підписаний акт прийому-передачі до договору про відступлення прав вимоги від 20.06.2014.

- позивачем на адресу відповідача було надіслано лист від 03.07.2014, відповідно до якого ТОВ "Деміс Канц" надано пропозицію ПАТ "КБ "Південкомбанк" про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013 та згідно з договором відступлення права вимоги від 20.06.2014, який був отриманий банком 04.07.2014;

- також позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про припинення зобов'язання ТОВ "Деміс Канц" перед ПАТ "КБ "Південкомбанк" від 29.07.2014 за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013 на суму 12 000 000,00 грн. та припинення зобов'язання ПАТ "КБ "Південкомбанк" перед ТОВ "Деміс Канц" за договором банківського рахунку № 38Р-58Ю від 14.04.2011 на суму 12 000 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

- відповідач в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом від 04.08.2014 відмовив позивачу у задоволенні вимоги про припинення зобов'язання позивача перед банком за кредитним договором № 176К-13Ю від 04.07.2013 на суму 12 000 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог та на те, що позивач не є власником поточного рахунку, відкритого за договором банківського рахунку, а отже будь-які операції за розпорядженням ТОВ "Деміс Канц" банком не можуть бути виконані.

У зв'язку з вказаною відмовою банку здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, ТОВ "Деміс Канц" звернулося з позовом у даній справі.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках , встановлених договором або законом .

Як встановлено господарськими судами, з 26.05.2014 у ПАТ "КБ "Південкомбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 26.09.2014 у банку розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Південкомбанк" строком на 1 рік з 26.09.2014 до 26.09.2015.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації, а також ліквідації банків регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, якщо це зможе призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет (ч. 1 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За приписами ст.ст. 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Крім того, 22.10.2014 до банку в особі уповноваженої особи Фонду надійшла заява ТОВ "Енерготраст" від 13.10.2014 про визнання його кредитором, в якій просив включити його до реєстру кредиторів з майновими вимогами у розмірі 13 957 680,22 грн. на підставі договору банківського рахунку від 14.04.2011 № 38Р-58Ю.

Враховуючи викладене, попередні судові інстанції правомірно зазначили, що зарахування зустрічних однорідних вимог у спорі з даної справи є фактично погашенням вимог кредитора на порушення порядку, установленого процедурою ліквідації банку.

Крім того, господарськими судами визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 20.06.2014, укладений позивачем та ТОВ "Енерготраст", на підставі ст. 83 ГПК України. Однак, в даному випадку Вищий господарський суд не може погодитися з доводами господарських судів попередніх інстанцій виходячи з такого:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору, повністю або у певній його частині є саме правом господарського суду, а не обов'язком.

Пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Обов'язковою умовою застосування п. 1 ст. 83 ГПК України є переконлива мотивація суду необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін.

Згідно з п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, господарський суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб (частина перша статті 24 ГПК), - за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогами статті 1 названого Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енерготраст", яке є стороною договору про відступлення права вимоги, було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не має самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Крім того, банк (уповноваження особа Фонду) вимог про недійсність договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 не заявляв, а тому висновок суду щодо порушення умов договору банківського рахунку при укладенні договору про відступлення права вимоги є передчасним, оскільки суперечить принципу диспозитивності сторін судового процесу.

(Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 у справі № 922/2668/14).

Отже, визнавши недійсним укладений не стороною у справі, а третьою особою (ТОВ "Енерготраст") договір про відступлення права вимоги від 20.06.2014, без залучення ТОВ "Енерготраст" до участі у справі як відповідача, господарський суд без достатніх на те підстав вийшов за межі позовних вимог, що суперечить вимогами процесуального законодавства та принципам дистопозитивності і змагальності сторін у судовому процесі.

Відтак, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 у справі № 908/3604/14 в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014, укладеного ТОВ "Енерготраст" та позивачем у справі, підлягають скасуванню, а в іншій частині вказані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 -111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2014 у справі № 908/3604/14 в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 20.06.2014, укладеного ТОВ "Деміс Канц" та ТОВ "Енерготраст", скасувати.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере