Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/16898/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/16898/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Олександров О.П. - представник за довіреністю від 05.11.2013 року;

Думич І.І. - представник за довіреністю від 27.11.2014 року;

від відповідача: Галь О.А. - представник за довіреністю від 20.02.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпік Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року

у справі № 910/16898/14 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпік Груп»

про стягнення 281 146, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпік Груп» про стягнення 281 146, 14 грн. за договором оренди № 97 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 910/16898/14 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 29.05.2014 року відповідач виявив, що даху будівлі, яку він орендує, сталася крадіжка та було пошкоджено майно. Відповідач зазначає, що саме позивач несе відповідальність за збереження майна та інших товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на території Інститут. Дані обставини мають пряме відношення до правовідносин оренди, однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік Груп" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 17.02.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, враховуючи перебування судді Руденко М. А. у відпустці, справу № 910/16898/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Зеленін В. О.

У судове засідання 17.02.2015 року представник відповідача не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні 17.02.2015 року заперечували проти задоволення клопотання відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року відкладено розгляд справи до 17.03.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року, враховуючи вихід судді Руденко М. А. із відпустки, справу № 910/16898/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2015 року подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення кримінального провадження № 12015100010004847.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів відмовила у його задоволенні, оскільки відповідач не надав суд докази щодо наявності пов'язаної справи, яка розглядається судом.

Крім того, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд у її задоволенні відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2012 року між Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік Груп» (надалі - орендар) було укладено договір № 97 про оренду індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди).

Відповідно до п.1.1. договору оренди, позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 208 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37 на 8 поверсі у будівлі навчально-виробничого корпусу, що перебуває на балансі Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України. Майно було передане в оренду під офіс.

Згідно п. 3.1 договору оренди, орендна плата була визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становила 13 286 грн. без ПДВ за базовий місяць оренди.

У пунктах 3.3-3.6 договору оренди, сторони дійшли згоди, що орендна плата за кожний наступний місяць визначатиметься шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, а також, що орендна плата перераховуватиметься щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.3. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із п. 5.10 договору оренди, орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору та акту приймання-передавання укласти з орендодавцем договір про надання комунальних послуг орендарю.

На підставі п. 5.10 договору, 01.10.2012 року сторони уклали договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування).

Відповідно до п. 1.1 договору про відшкодування, орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, навчально-виробничий корпус, а також утримання її прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах орендодавця на викоання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

Згідно із п. 2.2.3 договору про відшкодування, орендар зобов'язувався не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок орендодавця за обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що починаючи з січня 2013 року орендар продовжуючи користуватися орендованим приміщенням перестав відшкодовувати балансоутримувачу плату за спожиті комунальні послуги, а починаючи з січня 2014 року орендар припинив сплату орендних платежів, окрім того орендар не відшкодовував земельний податок.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів у розмірі 177 025,55 грн., а по сплаті комунальних послуг у розмірі 49 675,20 грн.

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 5 ст. 759 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2012 року позивач передав в оренду відповідачеві майно площею 208 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37, на 8 поверсі в будівлі навчально-виробничого корпусу, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів, наявного в матеріалах справи.

Як зазначалося вище, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, шляхом оплати виставленого орендодавцем орендарю рахунку (п. 3.6 договору оренди).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Звертаючись до суду позивач зазначив, що за період з січня 2014 року орендну плату не сплачує, а тому у останнього виникла перед позивачем заборгованість у сумі 177 025, 55 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що позивач відповідні рахунки на сплату орендних платежів своєчасно не виставляв.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердження відповідача, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК україни, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк орендну плату за користування приміщенням.

Крім того, умовами договору передбачено розмір орендної плати, строк її сплати та банківські реквізити орендодавця, а тому відсутність рахунків не позбавляє відповідача можливості сплачувати орендну плату.

Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові № 37/588 від 15.04.2010 року.

Також, відповідач зазначає, що 29.05.2014 року було виявлено, що на даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37 знешкодженні зовнішні блоки двох прецензійних кондиціонерів, вкрадено їх електронні агрегати; вирізано та вкрадено високочастотні комунікаційні кабелі; викрадено систему автоматичного позиціювання супутникових антен, тощо. Зазначений факт пошкодження майна та його крадіжка сталася внаслідок халатності та не виконання своїх обов'язків позивачем, оскільки саме посадові особи позивача несуть відповідальність за збереження майна та інших товарно-матеріальних цінностей. А тому, дана обставина має пряме відношення до правовідносин договору оренди, зокрема, щодо відповідальності по договору.

Так, відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору оренди № 97 від 01.10.2012 року орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 208 кв. м., розміщене на 8 поверсі у будівлі навчально-виробничого корпусу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що дах будівлі не був об'єктом оренди згідно договору № 97 від 01.10.2012 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що можливий факт пошкодження та викрадення майна, яке знаходилося на даху будинку за адресою м. Київ, вул.. Васильківська, 37 немає ніякого відношення до орендованого відповідачем приміщення за договором оренди № 97 від 01.10.2012 року

Беручи до уваги, що відповідач доказів сплати орендних платежів не надав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в сумі 17 025, 55 грн.

Крім того, як зазначалося вище на підставі п. 2.2.3 договору про відшкодування, відповідач зобов'язувався не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок орендодавця за обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, а також за комунальні послуги.

Водночас, відповідач плату за комунальні послуги належним чином не вносив у зв'язку із у нього перед позивачем за період з жовтня 2012 року по липень 2014 року виникла заборгованість у сумі 49 675, 20 грн.

Так, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення вищевказаної заборгованості, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 49 675, 20 грн. комунальних послуг

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 17 702, 50 грн.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди, у разі, якщо на день сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не сплатив орендну плату більше, ніж за три місяці, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 17 702, 50 грн.

До того ж, позивачем заявлені до стягнення пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 12 960, 47 грн. та пеня за несвоєчасну оплату комунальних послуг у сумі 1 780, 89 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.7 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування, при несвоєчасному внесенні плати, орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку однієї облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунки пені надані позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що вони є обґрунтовано вірними, здійсненні з урахуванням шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 ГПК України, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3 222, 02 грн. - інфляційних втрат за несплату орендних платежів, 4 731, 16 грн. - інфляційних втрат за несплату комунальних послуг, 2 865, 37 грн. - 3% річних за несплату орендних платежів. 1 182, 98 грн. - 3% річних за несплату комунальних послуг.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є обґрунтовано вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір оренди № 97 від 01.02.2012 року у зв'язку із не здійсненням відповідачем сплати орендних платежів та зобов'язати відповідача повернути орендне майно.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписами ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 783 ЦК України встановлені загальні підстави для вимоги наймодавця про дострокове розірвання договору найму, а саме якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Разом з тим, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч.3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Відповідно до 8.4 договору оренди, у разі не виконання орендарем п. 3 договору, орендодавець має право розірвати договір згідно чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" здійснення плати за оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до п. 8.4 договору не здійснення відповідачем орендних платежів є підставою до розірвання та зважаючи на те, що здійснення плати за оренду майна є істотною умовою договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що неналежне виконання даного обов'язку відповідача є підставою для розірвання договору оренди.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині розірвання договору оренди № 97 від 01.10.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренд, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.9 договору).

Відповідно до п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом десяти робочих днів повертається орендарем Інституту водних проблем і меліорації НААН.

Майно вважається поверненим орендодавцю з- моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 договору).

Відтак, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди державного майна, колегія суддів не може не погодитись з висновком суду першої інстанції про ґрунтовність вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 910/16898/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпік Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 910/16898/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/16898/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко