Ухвала

від 23.02.2015 по справі 2а-0870/1826/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/53253/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р.

у справі №2а-0870/1826/11

за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ :

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради (далі - відповідач) про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. позовні вимоги задоволено, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 709 459,40 грн. за рахунок майна платника податків позивача, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області від 29.05.1992 р. №374 та є платником податків та зборів (обов'язкових платежів), що перебуває на податковому обліку у позивача.

За відповідачем рахується податковий борг у розмірі 709 459,40 грн., у тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 490 340,08 грн., частини чистого прибутку комунальних підприємств, яка вилучається до бюджету у розмірі 67,15 грн., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 10 326,82 грн., з податку на прибуток комунальних підприємств у розмірі 208 629,89 грн., податку з доходів найманих працівників у розмірі 95,46 грн. та податкові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень, які у добровільному порядку не сплачені.

У зв'язку з відсутністю на рахунках платника у банку грошових коштів, податковий орган просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 709 459,40 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача, за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, не відповідає правильному застосуванню вимог п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, оскільки підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Бердянськ, підпорядкованого Бердянській міській раді, а майно підприємства є комунальною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання, а отже не можу бути джерелом погашення наявного податкового боргу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду попередньої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до приписів п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 вказаної статті, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Зі змісту наведених норм випливає, що умовою для звернення до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України ).

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було сформовано та надіслано відповідачу податкові вимоги, а саме - першу податкову вимогу форми «Ю1» від 17.10.2001 р. №1/105 на суму 562,50 грн., яка отримана уповноваженою особою відповідача 16.11.2001 р., та другу податкову вимогу форми «Ю1» від 17.12.2001 р. №2/526 на суму 26 792,99 грн., яка отримана директором підприємства 17.12.2001 р.

Згідно листа відповідача від 15.03.2011 р. №157 залишок коштів на його рахунку складає 4 593,89 грн., з них 3 607,97 грн. - кошти на арештованому рахунку. Також за відповідачем рахується заборгованість зі сплати заробітної плати за лютий 2011 року у розмірі 44,3 тис.грн.

У зв'язку з несплатою боржником суми податкового боргу в державному реєстрі було зареєстровано обтяження на активи відповідача згідно актів опису активів: від 07.06.2007 р. №8, від 04.08.2007 р. №9, від 05.09.2007 р. №10 та від 10.09.2007 р. №11.

З огляду на те, що позивачем було вжито всіх необхідних заходів для стягнення податкового боргу підприємства в примусовому порядку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та надання податковому органу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Слід також зазначити, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, безпідставно послався на правовий режим майна платника як комунального підприємства як на перешкоду для застосування до відповідача примусових заходів з погашення його податкового боргу у вигляді продажу майна платника.

Згідно положень пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерело для погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

У той же час дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу; власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу.

Платник не позбавлений права в подальшому оскаржити включення податковим органом до опису майна активів, що належать платникові на іншому правовому титулі (а не на праві власності).

Передчасними є і посилання суду на недотримання податковим органом вимог п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України , за змістом якого у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1 виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2 затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3 ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4 прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Отже, необхідною умовою застосування заходів, спрямованих на погашення податкового боргу комунального підприємства в порядку наведеного припису, є недостатність коштів, отриманих від продажу майна комунального підприємства, для покриття його податкового боргу та витрат на проведення публічних торгів. Тобто зверненню стягнення на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство, передує продаж майна цього підприємства на публічних торгах з метою погашення його податкового боргу.

За наведених обставин, враховуючи наявність непогашеного податкового боргу та того, що вжиті позивачем заходи щодо погашення податкового боргу відповідача позитивних результатів не дали, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає правильному застосуванню положень Податкового кодексу України.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст. 226 КАС України , відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 р. у справі №2а-0870/1826/11 скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 р. у справі №2а-0870/1826/11.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.