Постанова

від 23.02.2015 по справі 808/8754/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 лютого 2015 року (17 год. 20 хв.) Справа № 808/8754/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Захарової М.Ю.,

представника відповідача - Сонгулії В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склопластик» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення.

05.12.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Склопластик» (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 03.09.2014 відповідача про сплату 87828 грн. ПДВ та штрафних санкцій на суму 21957 грн., а всього 109785 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 11.07.2014 №080/08-22-22-01-06/23855885 (далі - Акт перевірки). На зазначений Акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань викладених в запереченнях до Акту перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 19.08.2014 №099/08-22-22-01-06/23855885. На підставі зазначених Актів перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 03.09.2014. Висновки Актів перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Через невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою від 08.12.2014 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 15.01.2015.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 19.01.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 03.02.2015.

У судове засідання, призначене на 03.02.2015 представник відповідача не прибув, через що судовий розгляд даної справи був відкладений на 17.02.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.02.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи, що повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елтекс» щодо поставки бітуму та є підставою для належного формування складу податкового кредиту.. Зазначив, що правочин позивача із ТОВ «Елтекс» не визнаний недійсним у судовому порядку, а тому висновки про відсутність у позивача права на податковий кредит не відповідає вимогам законодавства України. Зазначив, що позивач не може нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб, не зобов'язаний перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами та контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Також, зазначив, що ТОВ «Елтекс» в період взаємовідносин із позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Зазначив, що бітум придбаний у ТОВ «Елтекс» був оприбуткований та використаний у виробництві у повному обсязі. З наведених підстав, вважає складене податкове повідомлення-рішення неправомірним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що перевіркою факту оприбуткування отриманого по документах бітуму встановлено, що у серпні 2012 року бітум марки 10/90 отриманий від ТОВ «Елтекс» не оприбутковувався, що підтверджено даними журналу - ордеру та відомостями по рахунку 201 «сировина та матеріали». Зазначив, що при перевірці калькуляцій щодо списання вищезазначеної марки бітуму на готову продукцію встановлено, що така марка бітуму не приймала участь у виробництві. У зв'язку з тим, що факт використання у господарській діяльності отриманого від ТОВ «Елтекс» бітуму марки 10/90 підтвердити не можливо, сума податкового кредиту в розмірі 87828,00 грн. задекларована у серпні 2012 року неправомірно. Зазначив, що всі контрагенти, які мали господарські взаємовідносиниз ТОВ «Елтекс» в серпні 2012 року не мають виду діяльності, який передбачає постачання такого виду сировини, як бітум. Зазначив, у ТОВ «Елтекс» відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, ділянок, транспортних засобів. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Елтекс». Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.02.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від №0533-0540, наказу відповідача від 12.05.2014 №968, у період з 22.05.2014 по 04.07.2014, була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт перевірки. Термін проведення перевірки подовжувався з 20.06.2014 по 04.07.2014, згідно наказу відповідача від 19.06.2014 №1208.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 320216,00 грн., в т.ч. за 2 кв. 2012 на 239683,00 грн., за 3 квартал 2012 на 80533,00 грн.

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 322323,00 грн., в т. ч. за квітень 2012 на суму 3620,00 грн., за травень 2012 на суму 123783,00 грн., за червень 2012 на суму 94500,00 грн., за липень 2012 на суму 10192,00 грн., за серпень 2012 на суму 90228,00 грн.

- абз. 1 п. 3.5, глави 3 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі в сумі 1172,06 гри.

- розділу 07 Наказу №548, до п. 1.4. «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» №18/15/21/11 від 27.01.06, ст. 271 та п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, що привело до заниження по орендній платі за землю на суму 43513,05 грн., а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 19705,73 грн., з 01.01.2013 по 31.12.2013- 23807,32 грн.

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 2976,90 грн., у т.ч. за листопад 2012 року у сумі 1500,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 1476,90 грн.; п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, а саме надання звітів за формою 1-ДФ за II квартал 2013 року, III квартал 2013 року, IV квартал 2013 року надано не у повному обсязі;

- ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464, а саме не сплачено авансових платежів з єдиного внеску на загальну суму 15788,22 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем були подані заперечення від 22.07.2014 №76.

Відповідачем у зв'язку з розглядом заперечень, на підставі направлень від №0808-0809, наказу відповідача від 04.08.2014 №1597, у період з 06.08.2014 по 12.08.2014, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань викладених в запереченнях до Акту перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 19.08.2014 №099/08-22-22-01-06/23855885.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 87828,00 грн. за серпень 2012;

- розділу 07 Наказу №548, до п. 1.4. «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» №18/15/21/11 від 27.01.06, ст. 271 та п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, що привело до заниження по орендній платі за землю на суму 43513,05 грн., а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 19705,73 грн., з 01.01.2013 по 31.12.2013- 23807,32 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем були подані заперечення від 27.08.2014 №82, проте відповідачем зазначені заперечення не було враховано.

На підставі Актів перевірок 03.09.2014 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000562201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 109785,00 грн. з яких 87828,00 грн. за основним платежем, 21957,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12.09.2014 на зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до ГУ Міндоходів у Запорізькій області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2014 №813/10/08-01-10-04-13 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача щодо проведення перевірки позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.1, 198.3, 198.4 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України. платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за серпень 2012 року всього у сумі 87828,00 грн. по операціях з ТОВ «Елтекс».

02.08.2012 між позивачем та ТОВ «Елтекс» було укладено договір поставки нафтопродуктів №31, за яким останній зобов'язався поставляти нафтопродукти (бітум марки 10/90), а позивач приймати нафтопродукти та сплачувати їх вартість.

ТОВ «Елтекс» на загальну суму поставки 526965,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 87827,49 грн. виписало податкові накладні від 16.08.2012 №161, від 20.08.2012 №204, від 22.08.2012 №221, видаткові накладні від 16.08.2012 №161, від 20.08.2012 №204, від 22.08.2012 №221 та рахунки-фактури на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Елтекс», що підтверджується відомостями по рахунку 631 за серпень 2012 року.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Елтекс».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.08.2012 №4535, від 20.08.2012 №4536, від 22.08.2012 №4537

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт розвантаження, найменування автомобілю, прізвище та підпис водія, підпис та печатка перевізника.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Елтекс» у серпні 2012 року бітум позивач використовував для виробництва рулонного покрівельного матеріалу «Скломаст», який в подальшому реалізовувався контрагентам. Зазначений покрівельний матеріал виготовляється згідно з ТУ У 26.1-23855885-001-2002, що були розроблені та зареєстровані позивачем. На підтвердження зазначених фактів позивачем було надано технічні умови ТУ У 26.1-23855885-001-2002, зареєстровані в ДЦСМС 28.10.2002 за №089/002723 та зміни №7 до зазначених технічних умов.

Суд зазначає, що згідно податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних позивач придбавав у ТОВ «Елтекс» бітум марки 10/90. Проте, згідно даних журналу-ордеру та відомостей по рахунку 201 «сировина та матеріали» у серпні 2012 року позивачем бітум марки 10/90, отриманий від ТОВ «Елтекс», не оприбутковувався та не приймав участі у виробництві.

З наданих позивачем у судовому засіданні пояснень вбачається, що позивачем у ТОВ «Елтекс» придбавався бітум марки 90/10, проте в податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних було допущено технічну помилку, а саме замість бітуму марки 90/10 було зазначено бітум марки 10/90.

Факт оприбуткування бітуму марки 90/10, списання у виробництво бітуму марки 90/10, кількість виробленої з нього продукції, а також факт реалізації виготовленої продукції позивачем у серпні 2012 року, підтверджується відомостями у вигляді таблиць, що були надані позивачем, а також відомостями по рахунку 201 «сировина та матеріали» у серпні 2012 року.

Крім того, з листа позивача від 20.02.2012 № 10 вбачається, що нафтові бітуми в залежності від показників основних властивостей поділяються на різні марки, проте при виробництві покрівельних матеріалів використовується бітум будь-якої марки.

Суд зазначає, що недоліки первинних документів щодо найменування придбаного у ТОВ «Елтекс» товару, не мають наслідком недійсність (нереальність) цього правочину, оскільки всі наявні в матеріалах справи докази характеризують цей правочин як реальний.

Крім того, відповідач не надав суду будь-який доказ наявності в природі бітуму марки 10/90, а відтак, суд доходить висновку про наявність помилки у визначенні в первинних документах, виданих ТОВ «Елтекс», марки бітуму поставлено на адресу позивача.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на акт від 23.07.2014 №62/08-25-22-012/37812896 ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С.-Січ». Згідно зазначеного акта зустрічною звіркою ТОВ «Елтекс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу ТОВ «С.Т.С.-Січ» - ТОВ «Елтекс» - покупці з придбання товарів у ТОВ «С.Т.С.-Січ» за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, що включені до податкового кредиту січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, грудня 2013 року та подальшої реалізації.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Елтекс».

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Елтекс».

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Елтекс» у перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «Елтекс» господарських операцій з поставки бітуму.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 27.11.2014 №1426 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 219,57 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Склопластик» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2014 №0000562201, прийняте Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Склопластик» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 109785,00 грн., з яких за основним платежем - 87828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21957,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Склопластик» судовий збір у сумі 219,57 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 57 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль