Ухвала

від 20.10.2015 по справі 808/8754/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 рокусправа № 808/8754/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 01.01.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року

у справі № 808/8754/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Склопластик»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Склопластик» звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 03.09.2014 про сплату 87828,00 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 21957 грн., а всього 109785 грн., застосованих за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правомірність включення до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість на суму 87828,00 грн. підтверджено належним чином складеними первинними документами, а саме: рахунками, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Висновок податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства базується виключно на даних акту ДПІ у Заводському р-ні м.Запоріжжя від 23.07.2014 №62/08-25-22-012/37812896 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень - листопад 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Т.С.-Січ», проте вказаний акт не може мати преюдиційного значення, оскільки в ньому відносини між позивачем та ТОВ «Елтекс» не перевірялись.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.02.2015 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Елтекс». В свою чергу відповідач не надав суду будь-який доказ наявності в природі бітуму марки 10/90, а відтак, помилка в первинних документах, виданих ТОВ «Елтекс», стосовно марки бітуму, не свідчить про нереальність відповідної господарської операції. Посилання відповідача акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» суд першої інстанції визнав неправомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що факт використання у господарській діяльності отриманого від ТОВ «Елтекс» товару (бітуму марки 10/90) неможливо підтвердити, зважаючи як на відсутність у ТОВ «Елтекс» виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (декларація на прибуток), так і доказів оприбуткування бітуму марки 10/90, отриманого від ТОВ «Елтекс», у журналі-ордері та відомостях по рахунку 201 «Сировина та матеріали» позивача. Також, відповідач вказує, що відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 23.07.2014 №62/08-25-22-012/37812896 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С.-Січ» у ТОВ «Елтекс» відсутні власні орендовані офісні/складські приміщення, трудові ресурси, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 03.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 109785,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21957,00 грн.

Підставою для прийняття означеного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу, зроблені в ході проведеної планової виїзної документальної перевірку ТОВ «Склопластик» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, єдиного соціального внеску за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 (акт №080/08-22-22-01-06/23855885 від 11.07.2014), та в результаті розгляду поданих позивачем заперечень на акт від 11.07.2014.

Так, за наслідками розгляду заперечень позивача відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Склопластик» з питань, викладених в запереченнях №76 від 22.07.2014 та №7 від 23.07.2014 на акт планової перевірки №080/08-22-22-01-06/23855885 від 11.07.2014 (вх. №13329/10 від 22.07.2014, №13451/10 від 23.07.2014 до Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області), результати якої оформлено актом №099/08-22-22-01-06/23855885 від 19.08.2014 - а.с.77 т.1.

В акті від 19.08.2014 зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 87828,00 грн., в т. ч. за серпень 2012 року на суму 87828,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на дослідження первинних документів, документів бухгалтерського обліку щодо господарських операцій позивача з постачальником ТОВ «Елтекс».

Як зазначено в акті перевірки, згідно первинних документів позивачем отримано від вказаного підприємства товар - бітум марки 10/90, проте перевіркою факту оприбуткування отриманого по документах бітуму встановлено, що у серпні 2012 року бітум марки 10/90 не оприбутковувався, така марка бітуму не приймала участі у виробництві продукції.

Також податковим органом прийнято до уваги дані акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 23.07.2014 №62/08-25-22-012/37812896 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С.-Січ».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Елтекс» (Постачальник) укладений договір поставки нафтопродуктів від 02.08.2012 №31, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору постачати, а Замовник сплачувати та приймати нафтопродукти, надалі - продукція, згідно узгодженого та зазначеного в накладних асортименту. Відповідно до п.2.2. договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у строк, погоджений сторонами на партію товару. Згідно з п.4.1 договору кожна партія продукції оплачується Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Протягом серпня 2012 року на адресу позивача поставлений обумовлений договором товар (бітум) в кількості 64,5 т на загальну суму 439137,90 грн., крім того - ПДВ 87827,60 грн.

Фактичне виконання договору підтверджується рахунком-фактурою №301 від 16.08.2012 на загальну суму 173204,00 грн., видатковою накладною №161 від 16.08.2012 на загальну суму 173204,00 грн., податковою накладною №161 від 16.08.2012 на загальну суму 173204,00 грн., в т. ч. ПДВ 28867,33 грн., товарно-транспортною накладною №4535 від 16.08.2012; рахунком-фактурою №303 від 20.08.2012 на загальну суму 178106,00 грн., видатковою накладною №204 від 20.08.2012 на загальну суму 178106,00 грн., податковою накладною №204 від 20.08.2012 на загальну суму 178106,00 грн., в т. ч. ПДВ 29684,33 грн., товарно-транспортною накладною №4536 від 20.08.2012; рахунком-фактурою №304 від 22.08.2012 на загальну суму 175655,00 грн., видатковою накладною №221 від 22.08.2012 на загальну суму 175655,00 грн., податковою накладною №221 від 22.08.2012 на загальну суму 175655,00 грн., в т. ч. ПДВ 29275,83 грн., товарно-транспортною накладною №4537 від 22.08.2012. З вказаних документів вбачається, що позивачем отримано товар - бітум дорожній марки 10/90.

Проти факту отримання позивачем обумовленого договором товару від ТОВ «Елтекс» відповідач не заперечує.

Як зазначає позивач, підтверджує відповідними бухгалтерськими документами, означений товар оприбуткований ним по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», відомості № 201 «Сировина та матеріали» за серпень 2012 року та використаний у власній господарській діяльності як сировина у виробництві покрівельних матеріалів згідно калькуляцій.

При списанні бітуму у калькуляції марка бітуму не була вказана, але у виробництві була використана оприбуткована кількість бітуму.

В подальшому вироблена продукція реалізована підприємствам-покупцям за відповідними договорами.

Податковий орган, виявивши факт порушення позивачем норм податкового законодавства, виходив з відсутності доказів оприбуткування та використання в господарській діяльності позивача бітуму марки 10/90, одночасно перевіркою факту оприбуткування отриманого бітуму та його списання у бухгалтерському обліку по рахунку 201 «сировина та матеріали» встановив, що був оприбуткований бітум марки 60/90 в кількості 417,62 тн, бітум марки 90/10 в кількості 120,33 тн., який списано у виробництві за даними відомості про бухгалтерському рахунку 201«сировина та матеріали».

Посилання податкового органу на не оприбуткування і невикористання у господарській діяльності позивача отриманого від ТОВ «Елтекс» товару - бітуму марки 10/90 не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на те, що в первинних документах була допущена технічна помилка у зазначенні марки бітуму - 10/90 (така марка бітуму взагалі не існує). При дослідженні видаткових накладних, за якими позивачем отриманий бітум від ТОВ «Елтекс», та даних бухгалтерського обліку (карка рахунку 631 за серпень 2012 року: контрагенти: ТОВ «Елтекс») вбачається, що позивачем в повному обсязі оприбуткований товар, який надійшов ТОВ «Елтекс», у відповідності до кількості та вартості, що визначені у видаткових накладних від 16.08.2012 № 161, від 20.08.2012 № 204, від 22.08.2012 № 304, про що складені прибуткові накладні №ПН-0000586 від 16.08.2012, № 0000587 від 20.08.2012, № 0000588 від 22.08.2012. Марка оприбуткованого товару - БНД 60/90, товар віднесено на запаси (т.1 а.с.112-127).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Помилки у оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, приймаючи до уваги, що в даному випадку реквізити у первинних документах на підтвердження операцій поставки бітуму від ТОВ «Елтекс» не перешкоджають встановленню їх змісту, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для висновку про недійсність таких документів, не спростовуть наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Елтекс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

На момент укладення та виконання означеного вище договору контрагент позивача ТОВ «Елтекс» мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Отже з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений з ТОВ «Елтекс» договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб, передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з зазначеним вище підприємством договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Стосовно посилань податкового органу на акт ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 23.07.2014 №62/08-25-22-012/37812896 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтекс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальністі та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С.-Січ» (код ЄДРПОУ 32638303)» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт стосовно іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, слід зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками (виконавцями), в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у справі № 808/8754/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко