Постанова

від 10.03.2015 по справі 826/15675/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2015 року № 826/15675/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "І-Маркетинг" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008842201 від 25.07.2014, № 0008852201 від 25.07.2014, № 0008832201 від 25.07.2014, № 0008862201 від 25.07.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Маркетинг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0008842201 від 25.07.2014, № 0008852201 від 25.07.2014, № 0008832201 від 25.07.2014, № 0008862201 від 25.07.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Логін" та ТОВ "Стек- Комп'ютер" за період з 01.12.2010 по 30.11.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер", які мали реальний характер та за якими ним була отримана товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 30.10.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 728/26-54-22-01/34709082 від 07.07.2014. Також відповідач зазначив про те, що позивачем не було надано до перевірки первинних документів щодо правовідносин з контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер", а надана суду складена з порушення вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік".

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 23.06.2014 по 27.06.2014 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Маркетинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" за період з 01.12.2010 по 30.11.2013.

За результатами перевірки складено акт № 728/26-54-22-01/34709082 від 07.07.2014, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 7319599,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 6840651,00 грн.

25.07.2014 на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення №0008832201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9 926 143,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2606544,00 грн., № 0008842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10 169 772,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3389924,00 грн., № 0008852201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2013 на 130829,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 65415,00 грн. та № 0008862201, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 130829,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "І-Маркетинг" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0008842201 від 25.07.2014, № 0008852201 від 25.07.2014, № 0008832201 від 25.07.2014, № 0008862201 від 25.07.2014 та вважаючи їх такими що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Між позивачем та ТОВ "Стек - Комп'ютер" було укладено договір поставки № 0311/2в від 01.01.2010, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 6.1 та 6.2 якого первинними документами, які мають бути складені у випадку здійснення поставки товару є рахунки - фактури, видаткові накладні, специфікації, заявки.

Позивачем суду специфікацій та заявок надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ПП "Логін" було укладено договір поставки № 00/0104 від 03.01.2014 відповідно до пунктів 1, 3, 4, 10 та 14 зазначеного договору, документами, які мають передаватись у випадку здійснення поставки товару є замовлення, видаткові накладні, сертифікати та гарантійні талони.

Позивачем суду замовлень, гарантійних талонів та сертифікатів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" видаткові накладні в графі "Отримав(ла)" містять підпис скріплений печаткою підприємства, водночас не зазначено даних осіб, які вчинили відповідні підписи.

Таким чином, з зазначених видаткових накладених є неможливим встановити, хто їх підписав зі сторони покупця, а отже і встановити осіб, які прийняли товар.

В наданих позивачем суду копіях накладних № 212 від 05.10.2012, № 373 від 25.10.2012, № 374 від 26.10.2014, № 546 від 05.12.2012 та 547 від 05.12.2012 в графах "Від постачальника" та "Отримав(ла)" відсутні будь - які підписи та печатки підприємств, а видаткові накладні № 330 від 02.07.2012 та № 338 від 06.07.2012 не підписані позивачем та не скріплені його печаткою.

Таким чином надані позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" видаткові накладні не можуть бути беззаперечним доказом існування фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами.

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача було йому поставлено контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" позивачем суду надано не було.

Надані позивачем на підтвердження факту використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку товару, отриманого, за твердженням позивача від контрагентів ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер", договори потсавки не приймаються судом до уваги з огляду на те, що судом не ставиться під сумнів факт існування фінансово - гоподарських відносин між позивачем та контрагентами покупцями, у той час, як факт здійснення відповідних правовідносин саме за рахунок товару отриманого від контрагентів ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" встановити з них не вбачається можливим.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду первинних документів, які відповідно до договорів укладених з контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" мали бути складені/надані у випадку здійснення поставки відповідно до укладених договорів, а надані первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту транспортування товару отриманого від контрагентів ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер" та належних доказів на підтвердження використання його у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП "Логін" та ТОВ "Стек - Комп'ютер", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктів 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, контролюючі органи мають право вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, у тому числі, регістри бухгалтерського обліку, які підлягають обов'язковому дослідженню при проведенні документальної перевірки. При цьому у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В акті № 728/26-54-22-01/34709082 від 07.07.2014 зазначено про те, що в ході перевірки позивачу було надано запит № 13238/10/26-54-22-01 від 25.06.2014 про надання документів з питань взаємовідносин з ПП «Логін» (код ЄДРПОУ 32483373), ТОВ «Стек-Комп"ютер» (код ЄДРПОУ 30538300) та повідомлено про те, що у разі не надання посадовим особам податкового, які проводять перевірку документів щодо взаємовідносин із зазначеними підприємствами за перевіряємий період (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, буде вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Зазначений запит було отримано особисто директором Семенюк Оленою Олександрівною 25.06.2014 року.

До перевірки позивачем було надано видаткові накладна № РН-0000087 від 12.06.2013 та №РН-0000044 від 15.03.2013 по взаємовідносинах з ПП "Логін", та видаткові накладні №С-00013200 від 01.07.2013, №С-000150062 від 15.07.2013, №С-00014797 від 24.07.2013, №С-00014995 від 25.07.2013 та рахунки - фактури №С-00021570 від 01.07.2013, №С-00024702 від 24.07.2013, №С-00023349 від 15.07.2013, №С-00024782 від 25.07.2013 по взаємовідносинах з ТОВ "Стек-Компютер", інших документів позивачем до перевірки відповідно до акту № 728/26-54-22-01/34709082 від 07.07.2014 надано не було,

Зазначений факт позивачем не заперечується.

Необґрунтованість посилань позивача, як на обставину, яка зумовила неможливість надання документів на факт вилучення первинних документів працівниками СВ ФР ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 07.11.2013 у справі № 759/18879/13-к зумовлюється тим, що відповідно до розписки від 04.04.2014 були позивачу повернуті в належному стані та у повному обсязі.

Отже, позивачем до перевірки у відповідь на запит № 13238/10/26-54-22-01 від 25.06.2014 не було надано всіх первинних документів з питань взаємовідносин з ПП «Логін» (код ЄДРПОУ 32483373), ТОВ «Стек-Комп"ютер» (код ЄДРПОУ 30538300).

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ПП «Логін» (код ЄДРПОУ 32483373), ТОВ «Стек-Комп"ютер», суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції № 1100230015 від 02.10.2014 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного - відмовити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І-Маркетинг" (код ЄДРПОУ 34709082) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов