Постанова

від 10.02.2015 по справі 826/20902/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2015 року 09:00 № 826/20902/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Вайллант група Україна» (надалі - ДП «Вайллант група Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач), за участю третьої особи - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі м. Києва, третя особа) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113026552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26 853,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10 401,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113126552207, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 375 008,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 246 794,00 грн.

Свої позовні вимоги ДП «Вайллант група Україна» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від БВП «Строитель Плюс»,. ТОВ «РІП», компанії "Vaicon Vaillant Consulting GmbH" відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеними контрагентами як нікчемні, так як ДПІ в Оболонському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини позивача.

Позивач зазначає, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ДП «Вайллант група Україна» та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В той же час, податковий орган фактично перекладає на позивача юридичну відповідальність за порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав повністю посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

ДП «Вайллант група Україна» зареєстровано 21.04.2000р. Печерською районною державною адміністрацією в м. Києві за № 10691070010024799. Код за ЄДРПОУ: 30928566.

ДП «Вайллант група Україна» взято на податковий облік 25.04.2000р. в ДПІ у Печерському районі м. Києва за №14795.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.10.2011р. № 200005861, виданого ДПІ в Оболонському районі м. Києва, позивач зареєстрований платником ПДВ. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 309285626580.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва на підставі наказу №1023 від 27.05.2014р. та направлень, відповідно до затвердженого плану перевірки, згідно ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ДП «Вайллант група Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 25.07.2014р. №821/26-54-22-02-10/30928566 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ДП «Вайллант група Україна»:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п.14.1 пп.14.1.108 ст. 14, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.п.138.1.1 п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. п.139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього у сумі 2 457 388 грн., тому числі по періодах: з а 3 квартал 2011 року - на суму 30880 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 1856489 грн. за 1 квартал 2012 року - на суму 62495 грн. за 2 квартал 2012 року - на суму 109230 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 70189 грн., за 4 квартал 2012 року - на суму 51959 грн. за 2013 рік на суму - 276146 грн.;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товаристом занижено податок на додану вартість на суму 26 853 грн. в тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 6 053 грн., липень 2011 року на суму 20 800 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та БВП «Строитель Плюс», ТОВ «РІП» та компанією «Vaicon Vaillant Consulting GmbH» є нереальними, а укладені договори є нікчемним, а отже ДП «Вайллант група Україна» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Окрім того, під час перевірки ДП «Вайллант Група Україна» не надано документів, щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих даних послуг від компанії «Vaicon Vaillant Consulting GmbH» (нова назва - «Vaillant Group Business Services GmbH») (Німеччина) а саме, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач подав до ДПІ в Оболонському районі м. Києва заперечення.

За результатами розгляду заперечень ДПІ в Оболонському районі м. Києва рішенням від 12.08.2014р. висновки Акту перевірки частково скасовано в частині порушень позивача по взаємовідносинах з ОСОБА_2

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, з урахуванням рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва про результати розгляду заперечень на Акт перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26 853,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10 401,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113126552207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 375 008,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 246 794,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргами до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 16.10.2014р. №10548/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги та рішенням ДФС України від 18.12.2014р. №8988/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарги - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Вайлант група Україна» та ТОВ «РІП» укладено договір про надання послуг від 20.06.2011р. №110625.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «РІП» на адресу ДП «Вайлант група Україна» виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 26 853,00 гривень.

Як свідчать матеріали справи, суми податку на додану вартість сформовані за рахунок ТОВ «РІП» на загальну суму 26 853,00 грн. включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах та відображені у Додатках №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ.

В податковому обліку ДП «Вайллант група Україна» вартість придбаних робіт від ТОВ «РІП» віднесено до складу адміністративних витрат на загальну суму 134 262,00 грн., у т. ч. за 3 квартал 2011 року на суму 134 262,00 гривень.

Також, ДП «Вайллант група Україна» мала фінансово-господарські операції з компанією «Vaicon Vaillant Consulting GmbH» (нова назва - «Vaillant Group Business Services GmbH») (Німеччина).

Зокрема, між сторонами укладено ряд імпортних контрактів з нерезидентами на купівлю товарів (котли газові), та отримання послуг (тренінг для ключових користувачів, технічна підтримка ключових користувачів, управління запитами на авторизацію до програм, технічний аудит якості 3-ю стороною, моніторинг, управління сертифікатами SSL, зустріч з клієнтами, управління релізами, управління системою захисту, підтримка сайта).

По відносинах із зазначеним контрагентом позивачем віднесено до складу витрат, витрати в розмірі 1 890 034,00 грн.

Також, між ДП «Вайллант група Україна» та БВП «Строитель Плюс» укладено договір поставки товару від 01.02.2011р. №012/124.

На виконання вищезазначеного договору ДП «Вайллант група Україна» виписано на адресу БВП «Строитель Плюс» видаткові накладні на загальну суму - 7 390 298,59 грн., та податкові накладні на загальну суму 7 390 326,37 грн. у т.ч. ПДВ 1 231 721,06 грн.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі тощо.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа .

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Судом встановлено, що ДП «Вайллант група Україна» в особі генерального директора Кай-Уве Квайзера та фінансового директора Олени Анатоліївни Гуренко, які діють на підставі статуту (Постачальник) та БВП «Строитель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) - (покупець) в особі директора ОСОБА_4 укладено договір поставки товару №012/124 від 01.02.2011 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом в ході перевірки використано данні які містяться в акті ДПІ у м. Сімферополі від 09.01.2013р. №111/22-1/35053234 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Мідас-2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Скипер», БВП «Строитель-плюс» , ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Добре Місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия» (код ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Стілар», ПП «Бізнеспромторг», ТОВ «Трейд Сервіс плюс», ПП «Портал Крим», ТОВ «Укростпоставка», ПП «Європродукт», ТОВ «Люкссервістрейд, ПП «Айкон - Крим», ПП «Севграндтрейд», ПП «Контакт - торг» за період з 01.10.2009р по 30.09.2012р. (з 01.10.2009р. по 31.03.2012р.) встановлено, що перевіркою визначення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з БВП «Строитель - плюс» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р., згідно з постановою слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» гр. ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України та відносно директора БВП «Строитель - плюс» гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_11, гр. ОСОБА_12, гр. ОСОБА_13, гр. ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» гр. ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» гр. ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012, на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп» та БВП «Строитель - плюс», через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності, у готівку.

Також, перевіркою встановлено, що відповідно до вироку Київського районного суду м. Сімферополя по справі №123/3318/13-К по обвинуваченню гр. ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, встановлено, що гр. ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими особами діючи умисно здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання СГД (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію ряду СПД засновником яких вона була особисто, а саме ТОВ БВП «Строитель - плюс», КП «Альянс», ПП «Севелістрой», ПП «Кримторг», ПП «Кримспецтехнолоджі».

Дії гр. ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст. 28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання СГД з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі, вчинено повторно. Обвинувальний акт відносно гр. ОСОБА_6 надійшов до суду з угодою про визнання винуватості від 22.03.2013р., укладеною між старшим прокурором Генеральної прокуратури України та підозрюваною ОСОБА_6 відповідно до якої ОСОБА_6 повністю визнала свою провину у вчиненому злочині, та сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_6 у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину визнала повністю та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між нею та прокурором.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність БВП «Строитель Плюс» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини БВП «Строитель Плюс» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, правочини, укладені між БВП «Строитель Плюс» та його контрагентами, є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України суперечать інтересам держави і є нікчемними. Як слід, правочини, які були здійснені БВП «Строитель Плюс», з контрагентами-постачальниками також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей носять безтоварний характер.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарські операції між БВП «Строитель Плюс» та позивачем, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Зважаючи на те, що поставки товару (газові котли та комплетуючі) від ДП «Вайллант група Україна» до БВП «Строитель Плюс» за договором поставки №012/124 від 01.02.2011р. не відбулося, оскільки БВП «Строитель Плюс» не мало необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд вважає, що ДП «Вайллант група Україна» неправомірно сформовано валові доходи за рахунок товарів, оскільки не доведено, що зазначені товари були реалізовані саме БВП «Строитель Плюс» та фактично занизило суму інших доходів р.03 ІД декларації з податку на прибуток на загальну суму 7 390 298,00 грн.

Таким чином, в порушення вимог п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу ДП «Вайллант група Україна» було занижено інші доходи на загальну суму 7 390 298,00 гривень.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, позивачем сформовані суми податку на додану вартість за рахунок ТОВ «РІП» на загальну суму 26 853,00 грн. та віднесено до складу адміністративних витрат вартість придбаних робіт від ТОВ «РІП» на загальну суму 134 262,00 грн.

В той же час, податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «РІП» має стан 11 припинено, але не знято з облiку, Свідоцтво платника ПДВ анульоване 08.08.2011р. основний вид діяльності - будівництво будівель, засновник та директор є гр. ОСОБА_15.

Відповідача листом ОУ ДПІ в Оболонському районі м.Києва від 27.05.2014р. №3352/26-54-07-06, повідомлено про вирок Шевченківського районного суду від 12.10.2012 року №26/18145/2012 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 205, ч. 3ст. 358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва по справі №1-2610/18145/2012 встановлено, що ОСОБА1, в березні 2011 року, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, створив суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності, чим порушив вимоги нормативних актів України. Після реєстрації TOB «РІП» ОСОБА1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку TOB «РІП» для здійснення «безтоварних» операцій та незаконного одержання доходів.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що у вироку суду йдеться про інше товариство з такою самою назвою «РІП», оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції ДП «Вайллант група Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «РІП» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ДП «Вайллант група Україна» та ТОВ «РІП» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, перевіркою зроблено висновок, що ДП «Вайллант група Україна» порушено вимоги п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 26 853,00 грн. та в порушення вимог п. 14.1.27, пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ДП «Вайллант група Україна» віднесено до складу витрат, витрати які не пов'язані з господарською діяльністю на загальну суму 134 262,00 грн.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ДП «Вайллант група Україна» та ТОВ «РІП», БВП «Строитель Плюс» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру ДП «Вайллант група Україна» при укладенні договорів на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Таким чином, несплачений ДП «Вайллант група Україна» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Щодо укладених угод позивача і Vaillant Group Business Services GmbH (Німеччина) суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, до перевірки ДП «Вайллант Група Україна» не надано документів, щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності отриманих послуг від контрагента, а саме, заявки замовника з переліком необхідних інформаційно-консультаційних послуг, звіту від виконавця про перелік наданих консультаційних послуг.

З приводу зазначених обставин суд зазначає, що при перевірці господарських операцій між позивачем та його контрагентами слід застосовувати доктрину «Ділова мета» (business purpose).

Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини. Щодо правочину між позивачем та зазначеним контрагентом, доречним є застосування доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарської операції». Суть доктрини полягає у тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов`язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину.

Вказана доктрина базується на прецедентах Верховного Суду США (US Supreme Court. Moline Properties, Inc. v. Commissioner, 319 US 436 (1943)); US Supreme Court. US v. Phellis, 257 US 156 (1921)), Європейського Суду Справедливості European Court of Justice. Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax").

Положення щодо ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у Постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008р. у справі № 08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В той же час, оскільки, підтверджуючих документів позивачем не надано, то суд вважає недоведеним факт зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю ДП «Вайллант Група Україна» і наявності у позивача ділової мети при укладенні договорів з Vaillant Group Business Services GmbH (Німеччина).

Таким чином, оскільки позивачем не підтверджено факт отримання послуг від компанії «Vaillant Group Business Services GmbH») (Німеччина) використання в господарській діяльності підприємства отриманих послуг, суд погоджується з позицією податкового органу, що ДП «Вайллант Група Україна» в порушення вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.139.1.3 ст. 139 Податкового кодексу України , віднесено до складу витрат, витрати, які документально не підтверджені та не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства в розмірі 1 890 034,00 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що податковим органом доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 26 853,00 грн. та нараховання штрафних санкцій у розмірі 10 401,00 грн., та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 375 008,00 грн. та нараховання штрафних санкцій у розмірі 246 794,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.08.2014р. №113026552207 та . №113126552207 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи зазначені норми законодавства, ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» відмовити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Вайллант група Україна» (код ЄДРПОУ 30928566) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко