Постанова

від 20.02.2015 по справі 826/20517/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2015 року № 826/20517/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» (надалі - ТОВ «Регіон Ріелті Груп», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2014р. №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271,00 грн., від 11.07.2014р. №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822,00 грн., від 11.07.2014р. №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн. та від 11.07.2014р. № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Регіон Ріелті Груп» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 600 000,00 грн. згідно податкової накладної № 22 від 27.03.2014р., яка відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі свідчить про відсутність помилок при її заповненні, а отже, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» має законне право на віднесення сум ПДВ по зазначеній податковій накладній до складу податкового кредиту податкової декларації за березень 2014року.

Окрім того, позивач зазначив, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим, наявні всі первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, що підтверджують фактичну реальність вчинення операцій у березні 2014 року. Та обставина, що контрагенти позивача не стали на податковий облік на території України, не впливає на право позивача на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами, які зареєстровані на території АР Крим.

Також позивач стверджує, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови ТОВ «Регіон Ріелті Груп» в наданні правомірно задекларованої суми бюджетного відшкодування, оскільки позивач в підтвердження правомірності включення суми податку на додану вартість у розмірі 2 352 580,00 грн. до залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду надав усі необхідні документи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «Регіон Ріелті Груп» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.08.2007р. за номером 10721020000020913. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35316423.

ТОВ «Регіон Ріелті Груп» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.08.2007р. за № 8702, та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.06.2011р. № 100340067, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач зареєстрований платником ПДВ з 17.12.2008р., індивідуальний податковий номер 353164226576.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Регіон Ріелті Груп» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 2 352 580 грн., відображених в податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2014 р. (вх. № 9021970460 від 18.04.2014 року).

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24.06.2014р. № 3691/26-53-15-01-35316423 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення:

п.200.1., п.200.4., п.200.6., абз. "б" п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Регіон Ріелті Груп» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації з ПДВ за березень 2014 року в розмірі 1 420 271 грн.;

п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, абзацу "б" пункту 200.14 ст. 200, п 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення ТОВ «Регіон Ріелті Груп» заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2014р. в розмірі 93 643 грн.;

п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п.200.6, абзацу "б" пункту 200.14 ст. 200, п 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме по декларації за березень 2014р. ТОВ «Регіон Ріелті Груп» завищено податковий кредит та суму від'ємного значення (р.19) в розмірі - 653 580 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р.18) за березень 2014 року в розмірі 241 405 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що під час перевірки встановлено порушення контрагентом позивача ТОВ «Фросбі-М» заповнення податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже підстав для включення суми податку до складу податкового кредиту в розмірі 600 000 грн. по правочину із зазначеним контрагентом у позивача немає.

Окрім того, податковий орган стверджує, що у зв'язку з тим, що на тимчасово окупованій території АР Крим справляння податку на додану вартість відмінне від встановленого Податковим кодексом України, сплата податку на додану вартість проводиться не в національній валюті та не до Державного бюджету України.

Оскільки контрагентами позивача ПП ОСОБА_4 ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» не віднесено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість податкові накладні по взаємовідносинах з позивачем в декларації з ПДВ за лютий, березень 2014 року, то у ТОВ «Регіон Ріелті Груп» відсутні підстави відносити до податкового кредиту податкові накладні, які суперечать Податковому кодексу України.

Також, податковий орган стверджує, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах. В той же час, за результатами перевірки згідно наданих підтверджуючих документів (банківських виписок) за звітний (податковий) період, у якому виникла сума (згідно додатку 2 до декларації) лютий 2014р. встановлено, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг становить 838 666 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення від 11.07.2014р. №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271,00 грн., від 11.07.2014р. №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822,00 грн., від 11.07.2014р. №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн. та від 11.07.2014р. № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві із первинною скаргою.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2014р. №9262/10/26-15-10-07-15 податкові повідомлення-рішення залишено без змін; а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із повторною скаргою.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 25.11.2014р. №7456/6/99-99-10-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо висновків відповідача про порушення контрагентом позивача ТОВ «Фросбі-М» заповнення податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже, і про відсутність у позивача підстав для включення суми податку до складу податкового кредиту в розмірі 600 000 грн. по правочину із зазначеним контрагентом суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фросбі-М» укладено договір постачання обладнання № 25/03/2014-6 від 25.03.2014р., предметом якого є постачання в адресу товариства обладнання відповідно до укладеної специфікації.

На виконання умов договору, позивачем здійснено передплату за обладнання в адресу ТОВ «Фросбі-М», на підставі чого ТОВ «Фросбі-М» виписало та надало податкову накладну від 27.03.2014р. № 22 на загальну суму 3 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 600 000,00 грн., у якій зазначено вид цивільного-правового договору «договір постачання обладнання від 25.03.2014р. № 25/03/2014-06».

В Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначена накладна зареєстрована, що не спростовується ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, проте, в розділі «вид цивільно-правового договору» зазначено «договір оренди обладнання» та не зазначено дату договору, що, на думку відповідача, не дає позивачу права на формування податкового кредиту за вказаною податковою накладною.

З вказаною позицією податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу), на його вимогу, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Цим же пунктом передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п.8 Порядку №1246 підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

В той же час, п. 9 Порядку №1246 передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Податкова накладна від 27.03.2014р. №22 на загальну суму 3 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 600 000,00 грн., оформлена в паперовому вигляді та видана TOB «Фросбі-М», зареєстрована в установленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що контролюючим органом надіслано продавцю відповідну електронну квитанцію № 1 у текстовому форматі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Регіон Ріелті Груп» правомірно включило до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень місяць 2014 року суму ПДВ в розмірі 600 000,00 грн. згідно податкової накладної № 22 від 27.03.2014р., яка відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року суми податку на додану вартості по господарських операціях з ПП ОСОБА_4 ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» оскільки такі контрагенти не задекларували та не сплатили до бюджету суми ПДВ у березні 2014 року оскільки вказані суб'єкти перебували на обліку в ДПІ на території Автономної республіки Крим та м. Севастополя суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» до складу податкового кредиту податкової звітності за лютий-березень 2014 року віднесено суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість на загальну суму 147 222,30 грн., у тому числі за лютий 2014 року - 93 642,63 грн., за березень 2014 року у розмірі 53 579,67 грн.

Відповідачем зменшено задекларовані позивачем суми податкового кредиту по вищевказаним податковим накладним, внаслідок недекларування постачальниками податкових зобов'язань.

Зокрема, податковий орган вважає, що в даному випадку неможливо застосувати п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки підприємства не стали на податковий облік на території України. Оскільки контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ, не сплатили його до бюджету, позивач не має права на включення сум ПДВ по таких операціях до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України", території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їх надра визнано тимчасово окупованою територією. Контрагенти позивача не зареєстрували своє місцезнаходження на материковій частині України (відповідно до наказу Мін'юсту від 14.03.2014р. № 525/5), а тому, на думку податкового органу, втратили можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження взаємовідносин з контрагентами позивач надав суду необхідну первинну документацію, зокрема, копії договору про надання послуг від 13.01.2014р. № 2, укладеного з ПП ОСОБА_4, договору на постачання природного газу від 20.12.2013р. №2013/ТП-ПР-1175-ЯЛ, укладеного з ПАТ «Кримгаз», договору найму (оренди) від 04.12.2013р., укладеного з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка», договору на водопостачання від 27.12.2013р. №664, укладеного з КРП «Вода Криму».

Також, позивач надав суду належним чином оформлені податкові накладні, виписані контрагентами.

Податковий кредит за лютий 2014 року сформований за наступними податковими накладними.

По взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) податкова накладна № 6 від 07.02.2014р. на загальну суму 5 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 833,33 грн.

По взаємовідносинах з ПАТ «Кримгаз» (код за ЄДРПОУ 03348117) на загальну суму ПДВ в розмірі 5 235,99 грн., у тому числі податкові накладні № 533/13 від 20.02.2014р. на загальну суму 14 660,77 грн., у тому числі ПДВ 2 443,46 грн., №534/13 від 20.02.2014р. на загальну суму 16 755,17 грн., у тому числі ПДВ 2 792,53 грн.

По взаємовідносинах з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка» (код за ЄДРПОУ 5468050) на суму ПДВ в розмірі 87 573,31грн. у тому числі податкові накладні № 5 від 09.01.2014р. на загальну суму 192 065,64 грн., у тому числі ПДВ 32 010,94 грн., № 9 від 17.01.2014р. на загальну суму 6 592,74 грн., у тому числі ПДВ 1 098,79 грн., № 17 від 22.01.2014р. на загальну суму 132 252,00 грн., у тому числі ПДВ 22 042,00 грн., № 185 від 29.01.2014р. на загальну суму 2 463,84 грн., у том числі ПДВ 410,64 грн., № 27 від 04.02.2014р. на загальну суму 192 065,64 грн., у том числі ПДВ 32 010,94 грн..

Податковий кредит за березень 2014 року сформований за наступними податковими накладними.

По взаємовідносинах з ПАТ «Кримгаз» (код за ЄДРПОУ 03348117) на суму ПДВ в розмірі 52,24грн. в т.ч. податкова накладна № 541/13 від 20.02.2014р. на загальну суму 313,45 грн., у тому числі ПДВ 52,24 грн.

По взаємовідносинах з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка» (код за ЄДРПОУ 5468050) на суму ПДВ в розмірі 52 936,50 грн. в т.ч. по податкових накладних №51 від 06.03.2014р. на загальну суму 7 064,84 грн., у тому числі ПДВ1 177,47 грн., №63 від 19.03.2014р. на загальну суму 192 065,64 грн., у тому числі ПДВ 32 010,94 грн., № 70 від 26.03.2014р. на загальну суму 116 184,00 грн., у тому числі ПДВ 19 364,00 грн., № 66 від 28.03.2014р. на загальну суму 2 304,54 грн., у тому числі ПДВ 384,09 грн.

По взаємовідносинах з КРП «Вода Криму» (код за ЄДРПОУ 20671506) на суму ПДВ в розмірі 590,90 грн., зокрема, по податковій накладній № 250/1 від 20.03.2014р. на загальну суму 3 545,40 грн., у тому числі ПДВ 590,90 грн.

Відповідачем в Акті перевірки не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки позивача були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані товари (послуги) були використані не у господарській діяльності.

Всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо посилання відповідача на те, що контрагенти не стали на податковий облік на території України, тобто, зазначені контрагенти припинили виконання обов'язків платників податків відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р.№1207-VІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Факт того, що на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя діє Конституція і закони України, підтверджено і листом Міністерства юстиції України від 12.05.2014р. №6616-0-33-14/12.2.

Відповідно до ст.133 та розділу X Конституції України Автономна Республіка Крим юридично є невід'ємною частиною України.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не обмежує ведення господарської діяльності в Автономній Республіці Крим.

Будь-які інші закони, які б регулювали питання здійснення господарської діяльності українських підприємств в Автономній Республіці Крим на момент укладення зазначених договорів відсутні.

Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Згідно з положеннями пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням цієї норми, при відсутності законодавчих обмежень на здійснення певної діяльності в Автономній Республіці Крим, зокрема, відсутність обмежень згідно Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", така діяльність вважається господарською.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2014р. № 525/5 "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2014р. за № 385/25135, встановлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції в областях та місті Києві.

Тобто, Наказом Міністерства юстиції України "Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців", затверджено ряд реєстраційних дій щодо сприяння зміни місцезнаходження юридичних осіб, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а не обов'язок щодо перереєстрації місцезнаходження всіх юридичних осіб Автономної Республіки Крим та міста Севастополь на території інших областей України та місті Києві.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адреса юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення господарських операцій у березні 2014 року контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Постачальники є належно зареєстрованими юридичними особами і даний факт контролюючим органом не спростовується.

Таким чином, у позивача були всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Щодо висновку відповідача про не реєстрацію контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та в зв'язку з цим відсутності у ТОВ «Регіон Ріелті Груп»права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Всі податкові накладні виписані підприємствами в адресу ТОВ «Регіон Ріелті Груп»відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з податковим законодавством України, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» має право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які отримані від постачальників і є вірно оформленими, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень та за тими податковими накладними, які не зареєстровані в ЄРПН, але на які подані заяви із скаргами на таких постачальників.

Так, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» по податковим накладним, отриманим від ПП ОСОБА_4 ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» до податкового кредиту за період лютий-березень 2014 року віднесено суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість на загальну суму 147 222,30 грн., у тому числі за лютий 2014 року - 93 642,63 грн., за березень 2014 року у розмірі 53 579,67 грн.

В той же час, позивачем до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року подано заяву про порушення постачальником ПАТ «Євпаторійська швейна фабріка» порядку заповнення податкових накладних на загальну суму ГІДВ 52 936,50 грн., а саме: № 51 від 06.03.2014р. на загальну суму 7064,84 грн., у тому числі ПДВ 1177,47 грн.; № 63 від 19.03.2014р. на загальну суму 192065,64 грн., у тому числі ПДВ 32010,94 грн.; № 70 від 26.03.2014р. на загальну суму 116184,00 грн., у тому числі ПДВ 19364,00 грн.; № 66 від 28.03.2014р. на загальну суму 2304,54 грн., у тому числі ПДВ 384,09 грн., що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтверджує і Державна фіскальна служба України у листі від 30.07.2014р. № 654/6/99-99-19-03-02-15, у якому Державна фіскальна служба у відповідь на питання про можливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених кримським постачальникам, нагадала вимоги щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН та спосіб підтвердження податкового кредиту без податкової накладної або без її реєстрації у ЄРПН шляхом подання скарги на постачальник.

Також, ДФС України зазначає, що законодавчих обмежень щодо врахування податкових витрат під час роботи з кримськими контрагентами немає за умови, що такі витрати підтверджуються первинними документами, складеними за правилами ведення бухгалтерського обліку, та пов'язані із господарською діяльністю.

Зокрема, норми Податкового кодексу України не передбачають того, що в разі не подачі податкової декларації з ПДВ постачальниками і не сплати своїх зобов'язань до бюджету України, покупці, які отримали податкові накладні від цих постачальників, втрачають право на відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

Також норми Податкового кодексу України не передбачають того, що в разі не реєстрації контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупці, які отримали податкові накладні від цих постачальників, але подати зави із скаргами на таких постачальників, втрачають право на відображення у складі податкового кредиту - сум ПДВ за цими податковими накладними.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на однуіз сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усімавиконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, відповідно до Рішення Європейського суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України"якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Щодо тверджень відповідача про завищення ТОВ «Регіон Ріелті Груп» суми бюджетного відшкодування, оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах суд зазначає наступне.

Позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2014року, із задекларованою сумою бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (ряд.23.2 декларації) у розмірі 2 352 580 грн., що відповідає частці від'ємного значення, фактично сплаченої постачальникам у попередніх та звітному періоді.

В той же час, на ст. 11 Акту перевірки відповідачем зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником податків товарів/послуг, загальну сума сплаченого ПДВ складає 838 666,00 грн., проте вказані твердження спростовуються наявною первинною документацією позивача.

Зокрема, позивач в підтвердження правомірності включення суми податку на додану вартість у розмірі 2 352 580 грн. до залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (додаток 2 декларації з ПДВ за березень 2014 року) надав копії банківських виписок (платіжних доручень), що підтверджують фактичну сплату ТОВ «Регіон Ріелті Груп» постачальникам товарів/послуг коштів у розмірі 2 352 580 грн.

Так, відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість у розмірі 2 352 580,00 грн. до залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що позивач довів правомірність задекларованих показників по декларації за березень 2014 року а отже, податкові повідомлення-рішення від 11.07.2014р. №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271,00 грн., від 11.07.2014р. №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822,00 грн., від 11.07.2014р. №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн. та від 11.07.2014р. № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн. винесені відповідачем необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2014р. №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271,00 грн., від 11.07.2014р. №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822,00 грн., від 11.07.2014р. №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн. та від 11.07.2014р. № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Регіон Ріелті Груп» (код ЄДРПОУ 35316423) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко