Ухвала

від 17.11.2015 по справі 826/20517/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27798/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Степашка О.І.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Чайці О.С. ,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

по справі № 826/20517/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2014 року №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1420271,00 грн., від 11.07.2014 року №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46822,00 грн., від 11.07.2014 року №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412175,00 грн. та від 11.07.2014 року №0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120703,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Регіон Ріелті Груп» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 2352580,00 грн., відображених в податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2014 року (вх. №9021970460 від 18.04.2014 року).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

- п.200.1, п.200.4, п.200.6, абз. «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Регіон Ріелті Груп» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації з ПДВ за березень 2014 року в розмірі 1420271,00 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, абзацу «б» пункту 200.14 ст. 200, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України - встановлено завищення ТОВ «Регіон Ріелті Груп» заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2014 в розмірі 93643,00 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п.200.6, абзацу «б» пункту 200.14 ст. 200, п 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме - по декларації за березень 2014 року ТОВ «Регіон Ріелті Груп» завищено податковий кредит та суму від'ємного значення (р.19) в розмірі 653580,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р.18) за березень 2014 року в розмірі 241405,00 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Щодо висновків відповідача про відсутність у позивача підстав для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту в розмірі 600000,00 грн. по правочину із ТОВ «Фросбі-М», колегія суддів погоджується із наступними висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фросбі-М» укладено договір постачання обладнання № 25/03/2014-6 від 25.03.2014 року, предметом якого є постачання в адресу товариства обладнання відповідно до укладеної специфікації.

На виконання умов договору позивачем здійснено передплату за обладнання в адресу ТОВ «Фросбі-М», на підставі чого ТОВ «Фросбі-М» виписало та надало податкову накладну від 27.03.2014 року № 22 на загальну суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ - 600000,00 грн., у якій зазначено вид цивільного-правового договору - «договір постачання обладнання від 25.03.2014 року № 25/03/2014-06».

В Єдиному реєстрі податкових накладних вищезазначена накладна зареєстрована, що не спростовується ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, проте, в розділі «вид цивільно-правового договору» зазначено «договір оренди обладнання» та не зазначено дату договору, що, на думку відповідача, не дає позивачу права на формування податкового кредиту за вказаною податковою накладною.

З вказаною позицією податкового органу колегія суддів не погоджується, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, законом визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу), на його вимогу, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Цим же пунктом передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до п.8 Порядку №1246 підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування.

В той же час, п. 9 Порядку №1246 передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна від 27.03.2014 року №22 на загальну суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ - 600000,00 грн., оформлена в паперовому вигляді та видана TOB «Фросбі-М», зареєстрована в установленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що контролюючим органом надіслано продавцю відповідну електронну квитанцію № 1 у текстовому форматі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Регіон Ріелті Груп» правомірно включило до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень місяць 2014 року суму ПДВ в розмірі 600000,00 грн. згідно податкової накладної № 22 від 27.03.2014 року, яка відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Щодо тверджень відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року суми ПДВ по господарським операціям з ПП ОСОБА_1., ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» оскільки такі контрагенти не задекларували та не сплатили до бюджету суми ПДВ у березні 2014 року, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції.

Як свідчать обставини справи, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» до складу податкового кредиту податкової звітності за лютий-березень 2014 року віднесено суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість на загальну суму 147222,30 грн., у тому числі за лютий 2014 року - 93642,63 грн., за березень 2014 року у розмірі 53579,67 грн.

Відповідачем зменшено задекларовані позивачем суми податкового кредиту по вищевказаним податковим накладним внаслідок недекларування постачальниками податкових зобов'язань.

Зокрема, податковий орган вважає, що в даному випадку неможливо застосувати п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки підприємства не стали на податковий облік на території України.

На думку податкового органу, оскільки контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ, не сплатили його до бюджету, позивач не має права на включення сум ПДВ по таких операціях до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон №1207-VII) території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їх надра визнано тимчасово окупованою територією.

Встановлено, що контрагенти позивача не зареєстрували своє місцезнаходження на материковій частині України (відповідно до наказу Мін'юсту від 14.03.2014 року № 525/5), а тому, на думку податкового органу, втратили можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами в матеріалах справи наявна необхідна первинна документація, зокрема, копії договорів, податкові накладні та ін.

Відповідачем не доведено, що в ході перевірки позивача були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані товари (послуги) були використані не у господарській діяльності.

Всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами, складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилання відповідача на те, що контрагенти не стали на податковий облік на території України, тобто, зазначені контрагенти припинили виконання обов'язків платників податків відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом №1207-VII.

Відповідно до статті 1 Закону №1207-VII тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Статтею 13 Закону №1207-VII визначено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Факт того, що на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя діє Конституція і закони України, підтверджено і листом Міністерства юстиції України від 12.05.2014 року №6616-0-33-14/12.2.

Відповідно до ст.133 та розділу X Конституції України Автономна Республіка Крим юридично є невід'ємною частиною України.

Закон №1207-VII не обмежує ведення господарської діяльності в Автономній Республіці Крим.

Будь-які інші закони, які б регулювали питання здійснення господарської діяльності українських підприємств в Автономній Республіці Крим на момент укладення зазначених договорів відсутні.

Згідно із Законом №1207-VII господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Згідно з положеннями пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням цієї норми, при відсутності законодавчих обмежень на здійснення певної діяльності в Автономній Республіці Крим, зокрема, відсутність обмежень згідно Законом №1207-VII, така діяльність вважається господарською.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.03.2014 року № 525/5 «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2014 року за № 385/25135, встановлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, здійснюється державними реєстраторами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції в областях та місті Києві.

Тобто, Наказом Міністерства юстиції України «Про проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців», затверджено ряд реєстраційних дій щодо сприяння зміни місцезнаходження юридичних осіб, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, а не обов'язок щодо перереєстрації місцезнаходження всіх юридичних осіб Автономної Республіки Крим та міста Севастополь на території інших областей України та місті Києві.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення господарських операцій у березні 2014 року контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Постачальники є належно зареєстрованими юридичними особами і даний факт контролюючим органом не спростовується.

Таким чином, у позивача були всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Щодо висновку відповідача про відсутність факту реєстрації контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та, в зв'язку з цим, відсутності у ТОВ «Регіон Ріелті Груп» права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі податкові накладні, виписані підприємствами в адресу ТОВ «Регіон Ріелті Груп», відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 Розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» має право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які отримані від постачальників і є вірно оформленими, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень та за тими податковими накладними, які не зареєстровані в ЄРПН, але на які подані заяви із скаргами на таких постачальників.

Так, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» по податковим накладним, отриманим від ПП ОСОБА_1., ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» до податкового кредиту за період лютий-березень 2014 року віднесено суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість на загальну суму 147222,30 грн., у тому числі за лютий 2014 року - 93642,63 грн., за березень 2014 року у розмірі 53579,67 грн.

В той же час, позивачем до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року подано заяву про порушення постачальником ПАТ «Євпаторійська швейна фабріка» порядку заповнення податкових накладних на загальну суму ПДВ 52936,50 грн., що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтверджує і Державна фіскальна служба України у листі від 30.07.2014 року № 654/6/99-99-19-03-02-15, у якому Державна фіскальна служба у відповідь на питання про можливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених кримським постачальникам, нагадала вимоги щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН та спосіб підтвердження податкового кредиту без податкової накладної або без її реєстрації у ЄРПН шляхом подання скарги на постачальника.

Крім того, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами.

Щодо тверджень відповідача про завищення ТОВ «Регіон Ріелті Груп» суми бюджетного відшкодування, оскільки бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2014 року, із задекларованою сумою бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (ряд.23.2 декларації), у розмірі 2352580,00 грн., що відповідає частці від'ємного значення, фактично сплаченої постачальникам у попередніх та звітному періоді.

В той же час, відповідачем зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником податків товарів/послуг, загальну сума сплаченого ПДВ складає 838666,00 грн., проте, вказані твердження спростовуються наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Зокрема, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок (платіжних доручень), що підтверджують фактичну сплату ТОВ «Регіон Ріелті Груп» постачальникам товарів/послуг коштів у розмірі 2352580,00 грн.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року по справі № 826/20517/14.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписСтепашко О.І. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 20.11.2015 р. Павлушко