Постанова

від 02.06.2015 по справі 826/20517/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20517/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Регіон Ріелті Груп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2014 №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271, 00 грн., від 11.07.2014 №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822, 00 грн., від 11.07.2014 №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн. та від 11.07.2014 № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Регіон Ріелті Груп» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.08.2007 за номером 10721020000020913. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35316423.

ТОВ «Регіон Ріелті Груп» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.08.2007 за № 8702, та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.06.2011р. № 100340067, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач зареєстрований платником ПДВ з 17.12.2008, індивідуальний податковий номер 353164226576.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Регіон Ріелті Груп» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 2 352 580 грн., відображених в податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2014 року (вх. № 9021970460 від 18.04.2014).

За результатами перевірки відповідачем складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24.06.2014 № 3691/26-53-15-01-35316423, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п.200.1., п.200.4., п.200.6., абз. «б» п. 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Регіон Ріелті Груп» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування заявленого у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів по декларації з ПДВ за березень 2014 року в розмірі 1 420 271 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, абзацу «б» пункту 200.14 ст. 200, п 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення ТОВ «Регіон Ріелті Груп» заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2014 в розмірі 93 643 грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п.200.6, абзацу «б» пункту 200.14 ст. 200, п 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме по декларації за березень 2014 ТОВ «Регіон Ріелті Груп» завищено податковий кредит та суму від'ємного значення (р.19) в розмірі - 653 580 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту (р.18) за березень 2014 року в розмірі 241 405 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення від 11.07.2014:

- №0000391530 про відмову у наданні бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 1 420 271,00 грн.;

- №0000401530 про зменшення бюджетного відшкодування по декларації за березень 2014 року у розмірі 93 643,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 46 822,00 грн.;

- №0000411530 про зменшення від'ємного значення ПДВ по декларації за березень 2014 року у розмірі 412 175,00 грн.;

- № 0000421530 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 321 608,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 120 703,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві із первинною скаргою.

Рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2014 №9262/10/26-15-10-07-15 податкові повідомлення-рішення залишено без змін; а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із повторною скаргою.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 25.11.2014 №7456/6/99-99-10-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач довів правомірність задекларованих показників по декларації за березень 2014 року, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Фросбі-М» укладено договір постачання обладнання № 25/03/2014-6 від 25.03.2014, предметом якого є постачання на адресу товариства обладнання відповідно до укладеної специфікації.

На виконання умов договору, позивачем здійснено передплату за обладнання на адресу ТОВ «Фросбі-М», на підставі чого ТОВ «Фросбі-М» виписало та надало податкову накладну від 27.03.2014 № 22 на загальну суму 3 600 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 600 000,00 грн.

Крім того, ТОВ «Регіон Ріелті Груп» мало господарські відносини з ПП ОСОБА_3, ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму».

На підтвердження взаємовідносин з вказаними контрагентами позивач надав суду первинну документацію, зокрема, копії: договору про надання послуг від 13.01.2014 № 2, укладеного з ПП ОСОБА_3, договору на постачання природного газу від 20.12.2013 №2013/ТП-ПР-1175-ЯЛ, укладеного з ПАТ «Кримгаз», договору найму (оренди) від 04.12.2013, укладеного з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка», договору на водопостачання від 27.12.2013р. №664, укладеного з КРП «Вода Криму».

Також, позивач надав суду податкові накладні, виписані вказаними контрагентами.

Податковий кредит за лютий 2014 року сформований за наступними податковими накладними.

По взаємовідносинах з ПП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3) податкова накладна № 6 від 07.02.2014 на загальну суму 5 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 833,33 грн.

По взаємовідносинах з ПАТ «Кримгаз» (код за ЄДРПОУ 03348117) на загальну суму ПДВ в розмірі 5 235,99 грн., у тому числі податкові накладні № 533/13 від 20.02.2014 на загальну суму 14 660,77 грн., у тому числі ПДВ 2 443,46 грн., №534/13 від 20.02.2014 на загальну суму 16 755,17 грн., у тому числі ПДВ 2 792,53 грн.

По взаємовідносинах з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка» (код за ЄДРПОУ 5468050) на суму ПДВ в розмірі 87 573,31грн. у тому числі податкові накладні № 5 від 09.01.2014 на загальну суму 192 065,64 грн., у тому числі ПДВ 32 010,94 грн., № 9 від 17.01.2014 на загальну суму 6 592,74 грн., у тому числі ПДВ 1 098,79 грн., № 17 від 22.01.2014 на загальну суму 132 252,00 грн., у тому числі ПДВ 22 042,00 грн., № 185 від 29.01.2014 на загальну суму 2 463,84 грн., у том числі ПДВ 410,64 грн., № 27 від 04.02.2014 на загальну суму 192 065,64 грн., у том числі ПДВ 32 010,94 грн..

Податковий кредит за березень 2014 року сформований за наступними податковими накладними.

По взаємовідносинах з ПАТ «Кримгаз» (код за ЄДРПОУ 03348117) на суму ПДВ в розмірі 52,24грн. в т.ч. податкова накладна № 541/13 від 20.02.2014 на загальну суму 313,45 грн., у тому числі ПДВ 52,24 грн.

По взаємовідносинах з ТОВ «Євпаторійська швейна фабріка» (код за ЄДРПОУ 5468050) на суму ПДВ в розмірі 52 936,50 грн. в т.ч. по податкових накладних №51 від 06.03.2014 на загальну суму 7 064,84 грн., у тому числі ПДВ1 177,47 грн., №63 від 19.03.2014 на загальну суму 192 065,64 грн., у тому числі ПДВ 32 010,94 грн., № 70 від 26.03.2014 на загальну суму 116 184,00 грн., у тому числі ПДВ 19 364,00 грн., № 66 від 28.03.2014 на загальну суму 2 304,54 грн., у тому числі ПДВ 384,09 грн.

По взаємовідносинах з КРП «Вода Криму» (код за ЄДРПОУ 20671506) на суму ПДВ в розмірі 590,90 грн., зокрема, по податковій накладній № 250/1 від 20.03.2014 на загальну суму 3 545,40 грн., у тому числі ПДВ 590,90 грн.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо виписаної та виданої позивачу податкової накладної ТОВ «Фросбі-М» від 27.03.2014 № 22 на загальну суму 3 600 000, 00 грн. колегія суддів зазначає, що у вказаній податковій накладній в розділі «Вид цивільно-правового договору» зазначено - договір постачання обладнання від 25.03.2014 № 25/03/2014-06, тоді як в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована податкова накладна від ТОВ «Фросбі-М» (код ЄДРПОУ 37924107) № 22 від 27.03.2014 на загальну суму 3 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 600 000,00 грн., де в розділі «Вид цивільно-правового договору» зазначено - договір оренди обладнання та не зазначена дату договору.

Крім того, абзацами одинадцятим та дванадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи у додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року ТОВ «Регіон Ріелті Груп» не вказано про порушення ТОВ «Фросбі-М» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної 22 від 27.03.2014 та не додано до декларації заяву із скаргою на постачальника, що було б підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки встановлено порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної 22 від 27.03.2014, то позивач позбавлений права на формування податкового кредиту за такою податковою накладною.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року суми податку на додану вартості по господарських операціях з ПП ОСОБА_3, ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПП ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3), ПАТ «Кримгаз» (код ЄДРПОУ 03348117), ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка» (код ЄДРПОУ 5468050) не віднесено до податкових зобов'язань з податку на додану вартість податкові накладні, які були видані позивачу, в декларації з ПДВ за лютий, березень 2014 року.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

На виконання вказаної норми ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві листом №10619/10/26-53-15-01-11 від 29.04.2014 повідомлено платника про існуючі розбіжності по заниженню податкових зобов'язань та завищенню податкового кредиту за перевіряємий період, однак позивачем не було здійснено будь-яких уточнень.

При цьому, статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Так, відповідно до п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України по податку на додану вартість встановлено з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 01 січня 2015 року - 17 відсотків.

Пункт 35.1 ст. 35 ПК України передбачає сплату податків та зборів у грошовій формі та в національній валюті України, крім випадків, передбачених ПК України або законами з питань митної справи.

У зв'язку з тим, що на тимчасово окупованій території АР Крим справляння податку на додану вартість відмінне від встановленого Податковим кодексом України, сплата податку на додану вартість проводиться не в національній валюті та не до Державного бюджету України, а тому колегія суддів вважає, що у позивача відсутні підстави відносити до податкового кредиту податкові накладні, які суперечать Податковому кодексу України.

Крім того, податкові накладні, видані ПП ОСОБА_3, ПАТ «Кримгаз», ТОВ «Євпаторійська Швейна Фабріка», КРП «Вода Криму» не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Мотиви суду першої інстанції про те, що відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року подано заяву про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до роз'яснення, наданого в узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом ДПС України від 16.02.2012 №127, крім заяви із скаргою додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Однак, позивачем не додано до заяв із скаргою копії таких документів.

Колегія суддів звертає, також, увагу на те, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність власних офісних приміщень, що використовувались підприємством для здійснення фінансово-господарської діяльності; власних виробничих потужностей підприємства; наказів про призначення та звільнення, а також ідентифікаційні номери та паспортні дані посадових осіб підприємства; документів, які підтверджують формування статутного фонду. Відносно контрагентів позивача вказані документи також не надані.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що недійсність договорів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, не потребує доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Ріелті Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 04.06.2015.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.