Постанова

від 20.03.2015 по справі 826/1102/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2015 року 08:40 № 826/1102/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Бибич Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Катан-Авто» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № 0005892203,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Катан-Авто» з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 року № 0005892203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» 86 666 грн. за основним платежем та на 21 667 грн. за штрафними санкціями.

Позивач по суті зазначає, що податкові зобов'язання донараховані за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Матадор Трейдінг», яке виконувало для позивача роботи з ремонту, технічного обслуговування автобусів. Як зазначає позивач, ДПІ дійшла до висновку, що фактично вказані операції не здійснювались, а відтак, на думку ДПІ, у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту.

Однак, як зазначає позивач, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі первинних документів та податкової накладної за результатами фактичного виконання робіт, а відтак, позивач мав всі підстави для формування вказаних сум податкового кредиту.

З огляду на наведене позивач просить задовольнити позов.

ДПІ проти позову заперечує та зазначає, що договір та всі первинні документи складені в один день. Замовленнями передбачено значний обсяг робіт. У той же час, контрагент позивача мав у своєму штаті лише 1 особу, що унеможливлює виконання всього масиву робіт за один день однією особою. ДПІ зазначає, що у контрагента відсутня матеріально-технічна база для виконання спірних операцій. Таким чином, як по суті зазначає ДПІ, спірні операції не виконувались, а відтак відсутні підстави для формування податкових вигод за відносинами із вказаним контрагентом.

У судовому засіданні 20.03.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Катан-Авто» (код з ЄДР 37064117) з питань взаємовідносин з ТОВ «Матадор Трейдінг» (код з ЄДР 23236024; місцезнаходження на час розгляду справи: Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Краматорський, 41) за квітень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.09.2014 р. № 3785/26-58-22-03-17/37064117) (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки в період оформлення операцій з контрагентом позивач та контрагент були платниками ПДВ.

В Акті перевірки зазначено та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем та контрагентом підписано договір від 30.04.2014 р. про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. Згідно із договором роботи виконуються за адресою м. Київ, вул. Сумська, 3. Доставка автотранспорту для обслуговування здійснюється замовником (позивачем).

За договором складено рахунок-фактуру від 30.04.204 р., акт здачі робіт від 30.04.2014 р. № МТ 000001080, податкова накладна від 30.04.2014 р . № 228 Номенклатура поставки - «комплексне обслуговування автобусів у квітні 2014 р.». Загальна сума 519 996 грн. у т.ч. ПДВ 86 666 грн.

Крім того, 30.04.2014 р. складено наряд-закази для ремонту автомобіля Ютонг 6831 д/н. АА 2021 АА, Мерседес АА 2070 АА відповідно на суми 300 507 грн. з ПДВ, 219 489 грн. з ПДВ. Автомобілі знаходились на той час у користуванні позивача для надання послуг з перевезення. Наряд-закази передбачено (у першому випадку): розбірка, збірка, фарбування, ремонт ходової частини, ремонт КПП, ремонт паливної апаратури, заміна лобового скла, заміна передньої панелі, а також використання при цьому : метал, фарбу, вуглекислоту, круг, тягу продольну, тягу поперечну, гальма барабан, тяга задня лучева, первинний вал, вторинний вал, шестерня, вилка, набір прокладок, корзина щеплення, диск щеплення, підшипник вижимний, насос ТНВД, лобове скло, передня панель.

За другим наряд-заказом передбачено : ремонт двигуна, ремонт КПП, ремонт моста, ремонт електрообладнання, ремонт пнемо системи, з використанням : поршень, набір прокладок, вкладиш шатунний, мастило, первинний вал, вторинний вал, набір прокладок, шестерні, вилка, мастило, шестерня, прокладки, сальник, мастило, пнемо клапан, пнемо-кран, манжет, генератор, блок управління кондиціонера, блок запобіжників

Оплата проведена 19.06.2014 р., 09.07.2014 р., 10.07.2014 р., 18.07.2014 р. відповідно сумами 65000 грн., 79700 грн., 79100 грн., 79 100 грн.

Сума ПДВ задекларована у складі податкового кредиту позивача за квітень 2014 р.

Надалі в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 13.06.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента за квітень 2014 р., згідно з яким (а.с. 15) за адресою контрагента м. Київ, вул. Шовковична, 13 встановлено відсутність підприємства та відсутність за вказаною адресою посадових осіб контрагента. Зазначено, що згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску за квітень 2014 року кількість працівників контрагента складає 1 особа . Наведене підтверджується відомостями із звітних документів контрагента позивача, в якій також відсутні відомості щодо наявності у контрагента осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами. В ході аналізу іншої звітності встановлено відсутність інформації про складські приміщення, наявності транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення діяльності. Вказується також, що у контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення діяльності.

Загалом за результатами дослідження наявної податкової інформації ДПІ дійшла до висновку, що контрагент не мав трудових та матеріально-виробничих ресурсів, спірні операції не могли бути проведені в один день однією особою та не проводились, а відтак відсутні підстави для видачі первинних документів за такими документами та, відповідно, відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, перевіркою встановлено порушення п. 185.1., 198.3. ПК України, що на думку ДПІ призвело до заниження ПДВ за квітень 2014 р. на 86 666 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами , що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, про відсутність у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, як встановлено під час розгляду справи договір укладений та всі супроводжуючі його документи щодо його виконання складені в один день, що відповідно, передбачалося виконання всього масиву обумовлених послуг протягом одного дня - 30.04.2014 р., що у свою чергу, відповідно, передбачає наявність у контрагента матеріально-технічної бази та кваліфікованого персоналу.

Як вбачається із податкової звітності за 2 квартал 2014 р., кількість працюючих (у т.ч. тих, хто працює за цивільно-правовими договорами) - 1 особа, а отже, враховуючи значний масив обмовлених робіт, наведене вказує на очевидну фізичну неможливість виконати всі обумовлені роботи протягом одного дня однією особою - директором та одночасно бухгалтером ТОВ «Матадор Трейдінг» ОСОБА_1

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано актів передачі транспорту в роботу/ремонт та актів про повернення транспорту з роботи, що є звичайною діловою практикою при виконання такого роду операцій у т.ч. для забезпечення відповідальності виконавця у разі пошкодження прийнятого в ремонт транспорту.

При цьому, відносно доводів позивача про те, що роботи виконувались протягом всього квітня місяця 2014 р., а 30.04.2014 р. лише все було оформлено документально, слід зазначити, що договір не містить положення відносно того, що його положення застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, можливість щодо чого передбачена положеннями ч. 3 ст. 631 ЦК України, а відтак обставини, на які посилається позивач, є недоведеними та, відповідно, при вирішенні справи судом до уваги не беруться.

З акту від 13.06.2014 р. відносно контрагента позивача та з аналізу податкової звітності вбачається, що контрагентом додаток АМ до декларації з податку на прибуток за 2013 рік не подавався, а відтак і не декларувалась наявність основних фондів у контрагента позивача.

Загалом за квітень 2014 року контрагентом позивача задекларовано операцій з реалізації на 7 322 005 грн. (без ПДВ), що у свою чергу та з урахуванням операцій з позивачем потребує наявності адміністративних, матеріально-технічних та трудових ресурсів.

У той же час, під час розгляду справи не доведено наявності у контрагента ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності взагалі та, зокрема, спірних операцій, обізнаність позивача щодо чого обумовлена звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Під час розгляду справи також не надано доказів передоручення контрагентом позивача виконання вказаних операцій іншим особам - субпідрядникам.

Відносно юридичної значимості первинних документів та в контексті застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561).

Зокрема, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Видані в даному випадку за договором із контрагентом акт та податкова накладна містять лише загальні посилання про надання послуг («комплексне обслуговування автобусів у квітні 2014 р.») та не містять деталізації структури цих робіт/послуг, у чому полягало виконання таких робіт/послуг, місця виконання, тобто по суті не містять визначення змісту операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій. З огляду на наведене, вказані первинні документи не мають юридичної значимості для цілей формування податкового та бухгалтерського обліку.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості цих операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності , суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкова накладна без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи та податкова накладна, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наведені позивачем доводи та надані нім матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 216,37 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові позивача перед бюджетом загалом на 108 333,00 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 2 166,66 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 949,99 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катан-Авто» (код 37064117; адреса: 03680; м. Київ, пров. Радищева, 6) судовий збір у розмірі 1 949,99 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін