Рішення

від 16.03.2015 по справі 921/1398/14-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2015 р.Справа № 921/1398/14-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Суслові П.В.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акція", м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Агенство Тернопільських новин", м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м.Тернопіль

про визнання опублікованої інформації недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право; зобов'язання відповідача спростувати викладені відомості; стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00грн,

за участю представників:

позивача: Виннічик І.М., уповноважений, довіреність №3 від 29.12.2014р.;

відповідача: Мовчан А.О., уповноважений, довіреність №002 від 12.01.2015р.;

третьої особи: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 27, 81 1 ГПК України.

Фіксація даного судового засідання здійснювалася технічними засобами за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" на диск CD-R № 121 172 MС 46123, згідно поданого третьою особою 12.03.2015 року клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акція", м.Київ, звернулося 11.12.2014р. (згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду від 11.12.2014р. за вх.№1444) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Агенство Тернопільських новин", м.Тернопіль, про визнання опублікованої інформації недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право; зобов'язання відповідача спростувати викладені відомості; стягнути компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (пункт 2 прохальної частини позову) та просив суд зобов'язати приватне підприємство "Агенство Тернопільських новин", за власний рахунок опублікувати спростування недостовірної інформації, надрукованої в тижневику "Номер один" НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в статті "ОСОБА_4: "ІНФОРМАЦІЯ_1" тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилась стаття, що спростовується під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" і помістити у запланованому найближчому випуску тижневика "Номер один" після набрання рішенням законної сили, в решті - вимоги залишити без змін.

Позов обґрунтовується копіями наступних документів: рішенням господарського суду Тернопільської області №921/61/13-г від 05.03.2013р.; рішенням господарського суду Тернопільської області №921/649/13-г/6; рішенням господарського суду Тернопільської області №921/767/13-г/11 від 07.10.2013р.; постановою Львівського апеляційного господарського суду №921/767/13-г/11 від 23.01.2014р.; постановою Вищого господарського суду України №921/767/13-г/11 від 11.08.2014р.; статтею в тижневику "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2. НОМЕР_1; статутними документами Товариства, іншими матеріалами.

Ухвалою суду від 15.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2015р.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зокрема зазначив, що в даній статті автором описується про рейдерське захоплення нерухомості TOB "Алігатор" та TOB "Алігатор-2"; зазначено, що "Алігатор" продають підставній київській фірмі "Акція". Також надається інформація про те, що за вказаною у реєстрі як офіційне місцезнаходження "Акції" ніякої фірми з такою назвою там немає і ніколи не було. В статті TOB "Акцію" ототожнюють з фізичною особою ОСОБА_5.

Вказані факти не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження, оскільки такі факти спростовуються відповідними документами.

Так, позивач зазначає, що TOB "Акція" зареєстроване як юридична особа з 16.02.2001р. в м.Києві по вул.Інститутська, 12-А і протягом багатьох років здійснює свою господарську діяльність в м.Києві та інших регіонах України. Підприємство з 2001р. зареєстровано в ДПІ Печерського району м.Києва, органах пенсійного фонду, статистики. TOB "Акція" належним чином здійснює платежі до бюджетів різних рівнів, а також своєчасно здає звітність до податкових, інших державних контролюючих органів. Будь-які порушення чинного законодавства під час ведення господарської діяльності за понад 14 років роботи зі сторони TOB "Акція" відсутні. За адресою: 01010, м.Київ, вул. Інститутська, 12-А знаходяться керівні органи товариства, а саме директор TOB "Акція" ОСОБА_6. Тому твердження про "підставну фірму" та відсутність її за офіційним місцезнаходженням не відповідає дійсності.

В статті вказано «Було би зрозуміло, якби комплекс був реалізований за реальною вартістю. Тоді банк забрав би своїх 25 мільйонів кредиту, а решту повернув моїй сім'ї. Або ж повернув кошти своїм вкладникам, які постраждали в період кризи. Але ж ні: «БІГенергія» просто певним чином передає активи «Укрінбанку», той продає усе заставне майно за вдвічі заниженою ціною і воно опиняється у приватних руках.».

За твердженням позивача TOB «Акція» з 2010 по 2013 роки придбано на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна декілька об'єктів нерухомості в м.Тернополі, в тому числі будівлі оздоровчо-розважального комплексу, готелів та адмінспоруд, що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29 та вул.Гайова, 29А, що належали ТОВ «Алігатор» та ТОВ «Алігатор-2». Дана реалізація нерухомого майна проводилася органами ДВС на виконання рішень судів щодо стягнення із зазначених юридичних осіб значних сум непогашених кредитів на користь ВАТ Банк «Біг Енергія».

Відповідно до протоколів проведення прилюдних торгів та Актів про проведення публічних торгів, котрі долучені до позову, TOB «Акція» як переможець торгів повністю сплачено кошти за придбане майно та оформлено право власності на об'єкти нерухомості за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29, а саме: будівлю оздоровчо-розважального комплексу (літера "О"), будівлі готелів (літера "Б", літера "А", літера "JI"-3,4,5 поверхи), адмінбудівлю (літера "Н") та інші будівлі (літера "З", літера "Л" - 1 поверх), що підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.03.2013р. у справі №921/61/13-г, рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.07.2013р. у справі №921/649/13-г/6, рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №921/767/13-г/11 від 07.10.2013р., постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/767/13-г/11 від 23.01.2014 р., постановою Вищого господарського суду України у справі №921/767/13-г/11 від 11.08.2014р. (будівля під літерою „Л"-3, 4, 5 поверхи).

На даний час ТОВ "Акція" є власником придбаного майна.

Відповідно до означених судових рішень, ПАТ «Укрінбанк» не був власником активів TOB «Алігатор», не був стороною виконавчого провадження, не мав в заставі майна ТOB «Алігатор» та ніяким чином не брав участі в продажі нерухомості, тому твердження про участь ПАТ «Укрінбанк» в продажі нерухомості TOB «Алігатор» не відповідає дійсності.

Також в статті неодноразово вказано на зв'язок TOB «Акція» з фізичною особою ОСОБА_5. На спростування зазначених відомостей позивач вказує на дані, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серії АГ №793681 від 26.03.2014 року щодо засновників TOB «Акція», де зазначено що засновниками Товариства є: ОСОБА_6, проживає в м.Чернігів, розмір внеску до статутного фонду: 14999535,00грн та товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ІС-ХОЛДИНГ", код ЄДРПОУ 35276543, м.Івано-Франківськ, розмір внеску до статутного фонду: 465,00грн Директором Товариства з правом підпису всіх правочинів визначено ОСОБА_6

Отже, фізична особа ОСОБА_5 не є власником TOB «Акція», не обирався до органу управління юридичної особи та не уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, тому твердження «Однак торішні вибори до парламенту ОСОБА_5 програв, і його зацікавленість у розважальному комплексі (вірніше - його фінансуванні) зникла.» та інші посилання на зв'язок TOB «Акція» з фізичною особою ОСОБА_5 не відповідають дійсності.

На думку позивача, в цілому стаття носить характер так званого "замовного матеріалу", відтак, розповсюдження недостовірної інформації призводить до дискредитації Товариства як господарюючого суб'єкта, а поширення неправдивих чуток серед населення щодо діяльності товариства негативно впливає на його розвиток.

Представник відповідача в судових засіданнях та згідно поданого відзиву на позовну заяву заперечив позовні вимоги, зазначивши, що автором статті є ОСОБА_1; стаття подана у формі інтерв'ю із фізичною особою ОСОБА_1, що додатково підтверджується авторським договором на використання твору за №020/13 від 03.12.2013 року.

Також, відповідач вважає, що у статті викладені не фактичні твердження, а оціночні судження, які не можна перевірити на їх правдивість та достовірність.

При цьому відповідач посилається на п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р., в якому зазначено, що за приписами ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати. Разом з тим, відповідач надав суду повідомлення №003 від 12.01.2015р. про те, що автором статті є ОСОБА_7; копію свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії НОМЕР_2 від 04.08.2005р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача серії НОМЕР_3 від 28.07.2005р., копію Статуту підприємства з додатками №1, №2, №3 та №4, просив залучити до участі у справі №921/1398/14-г/17 в якості відповідача ОСОБА_1, що проживає в місті Тернополі як автора статті та особу, яка поширила інформацію.

В процесі розгляду справи суд, з огляду на подані докази, залучив відповідно до ухвали від 13 січня 2015 року до участі у справі в якості відповідача-2: ОСОБА_1.

Пізніше, з урахуванням додаткових пояснень позивача від 20.02.2015 р. №01/14, від 03.03.2015 р. №01/14, клопотання від 05.03.2015р. №01/16 судом згідно ухвали від 05.03.2015 року ОСОБА_1 виключено з числа відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа у наданому суду відзиві вимоги позивача не визнає та вважає, що відомості, котрі містяться у зазначеній статті є оціночними судженнями, тобто його власною думкою, що сформувалася на підставі масштабних порушень, допущених при здійсненні кримінального та виконавчого проваджень і пов'язує їх з адміністративним впливом облдержадміністрації та її найближчого оточення (голови облдержадміністрації Валентина Хоптяна, його заступника ОСОБА_9).

Стверджує, що на оснащення аквапарку ОСОБА_1 взяв кредит у ВАТ Банк «Біг-Енергія», тимчасовим адміністратором якого був ОСОБА_5, а ОСОБА_9 був довіреною особою та приймав пряму участь у відчуженні аквапарку. Рекомендований ним експерт оцінив спеціальні приміщення висотою в п'ятнадцять метрів, з басейнами, на перекриття яких пішли сотні тонн металопрокату, вдвічі нижче мінімуму для звичайних приміщень. Обладнання аквапарку, на яке ОСОБА_1 було витрачено всі кредитні кошти в сумі двадцять п'ять мільйонів шістсот п'ятдесят тисяч гривень і яке пропрацювало менше, ніж два роки, оцінив у 5815539грн, тобто в чотири рази нижче від закупівельної вартості без врахування інфляції.

Майно аквапарку ОСОБА_1 оцінює у 80 мільйонів гривень, виходячи з існуючого курсу долара 5грн за 1 долар США, тому витрачені на обладнання кошти в сумі 25 мільйонів гривень, становили 5 мільйонів у.о., а на момент проведення прилюдних торгів, курс НБУ становив 8грн за долар. Відповідно, еквівалентом витраченої суми є сума в 40 мільйонів гривень. Згідно оцінки, проведеної експертом, будівлі оцінені дорожче ніж обладнання, з чого ОСОБА_1 робить висновок, що номінальна вартість комплексу повинна бути не нижчою, ніж 80 мільйонів гривень.

Крім того, ОСОБА_1 вважає сумісну публікацію засновника TOB «Акція» ОСОБА_10, голови правління «Укрінбанку» ОСОБА_5 та заступника голови Тернопільської облдержадміністрації ОСОБА_9 в газеті «Свобода» адекватною реакцією на спірну статтю та повною сатисфакцією. Звернення до суду є необґрунтованим з точки зору тих самих етичних міркувань, оскільки стаття не містить образливих висловів. Стверджує, що позовні вимоги не стосуються конкретних подій, а лише згадувань TOB «Акція» в ключі оціночних суджень, а його зв'язки з ОСОБА_5 є звичайними передбачуваними стосунками голови правління «Укрінбанку» з клієнтом «Укрінбанку». Наводить інші заперечення.

В судовому засіданні 12.03.2015р. відповідачем подано клопотання про призначення колегіального розгляду даного господарського спору з підстав складності справи та з посиланням на приписи ч.1 ст.4-6 ГПК України. З метою вирішення даного клопотання головою господарського суду Тернопільської області, в судовому засіданні оголошено перерву до 11:00 год. 16.03.2015 року, та, у зв'язку з закінченням строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 ГПК України, судом, на підставі клопотання відповідача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ч.3 даної статті, про що винесено ухвалу від 12.03.2015 року.

Також, згідно розпорядження голови господарського суду Тернопільської області Стопника С.Г. від 12.03.2015 року відмовлено приватному підприємству «Агенство тернопільських новин» у призначенні колегіального розгляду даної справи з підстав необґрунтованості та з посиланням на не зазначення підстав, що зумовлюють необхідність призначення колегіального розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані та додатково представлені докази, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Підстави та порядок спростування інформації регламентують стаття 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та стаття 277 Цивільного кодексу України.

За приписами статтей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно частини 1 статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила . Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

У абзаці першому, другому пунктів 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (пункт 18 Постанови).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 Постанови).

Із матеріалів справи вбачається, що в газеті "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_1, засновником якого є відповідач - ПП "Агенство тернопільських новин", на сторінках 8-9 опублікована стаття з назвою «ОСОБА_4: «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В надрукованій статті поширено інформацію про діяльність позивача, зокрема, у статті зазначається:

«Після набрання чинності судового рішення всі активи «Алігатора» якимось чином опиняються у розпорядженні «Укрінбанку», головою Правління якого на той час став... ОСОБА_5!»

- «Відтак «Алігатор» продають підставній київській фірмі «Акція».

«Вся оборудка обійшлася лише у 13 мільйонів гривень, тоді як оціночна вартість тільки аквапарку і нічного клубу складала понад 80 мільйонів.»

«До речі, перебуваючи у Києві, я завітав за адресою, вказаною у реєстрі як офіційне місцезнаходження «Акції». Зрозуміло, ніякої фірми з такою назвою там немає і ніколи не було.»

«Але ж ні: «БІГенергія» просто певним чином передає активи «Укрінбанку», той продає усе заставне майно за вдвічі заниженою ціною і воно опиняється у приватних руках.».

Позивач просив визнати інформацію стосовно згадувань Товариства в ключі рейдерів щодо захоплення нерухомості TOB «Алігатор» та TOB «Алігатор-ІІ», за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29, де зазначено, що «Алігатор» продають підставній київській фірмі «Акція»; де зазначено, що за вказаною у реєстрі як офіційне місцезнаходження «Акції» ніякої фірми з такою назвою там немає і ніколи не було; де в статті TOB «Акцію» ототожнюють з фізичною особою ОСОБА_5 недостовірною.

Також, позивач просив зобов'язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію, яка була опублікована в тижневику "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_1, шляхом публікації, після набрання судовим рішенням законної сили, у першому, найближчому випуску тієї ж газети, на тій же сторінці, тим же шрифтом, тексту спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» та стягнути компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Тобто, цією нормою встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Також, як визначено в п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію", ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до ст.200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 №1 негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (п.6 інформаційного листа ВГСУ від 28 березня 2007 року №01-8/184).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про інформацію" під поширенням інформації розуміється розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Опублікувавши статтю «ОСОБА_4: «ІНФОРМАЦІЯ_1» в газеті "Номер один", відповідач у справі тим самим поширив щодо позивача певну інформацію, яку останній вважає недостовірною.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині. Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

У п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. №01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» зазначено, що за змістом приписів ст.91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст.277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій і репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

В свою чергу, за приписами статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право: вільно збирати, зберігати використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст.32 Конституції встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.43 ГПК України сторони та інші осо би, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна до вести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і за перечень.

Зі змісту спірних правовідносин, враховуючи принцип презумпції добропорядності, вбачається, що обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача у справі.

Відповідна правова позиція викладена і в п.18 Постанови №1, в якому зазначено, що відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

У вищезазначеній статті редакція у якості осіб, про діяльність яких йде мова, вказував зокрема на "підставну" київську фірму «Акція».

Відповідно до наданих позивачем статутних документів, повне найменування позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Акція", місцезнаходження - м.Київ, Печерський район, вул. Інститутська, 12-А, що доводить, що саме про позивача відповідачем поширено інформацію у статті «ОСОБА_4: «ІНФОРМАЦІЯ_1». До того ж, у судовому засіданні відповідач не заперечував факту публікації статті даним друкованим засобом масової інформації з інформацією, в тому числі про позивача. Однак стверджував, що інформація отримана в формі інтерв'ю з ОСОБА_1, а тому ЗМІ не зобов'язаний був її перевіряти на предмет достовірності. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт поширення про нього відомостей відповідачем, які позивач просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують ділову репутацію позивача.

Згідно статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-ІV від 15.05.2003р. (із наступнми змінами та доповненнями), дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців (ст.3).

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстр (п.1 ст.19 Закону).

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (Закон №755-ІV від 15.05.2003р.) встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням сторони, а також суд, повинен керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №793681 станом на 26.03.2014р., на сторінці 2 в графі «Статус відомостей про юридичну особу» зазначено «відомості підтверджено».

Таким чином, в даному Реєстрі підтверджено державним реєстратором відомості щодо місцезнаходження позивача - м.Київ, вул.Інститутська, 12-А та відомості щодо керівника Товариства - ОСОБА_6, відомості щодо засновників, розміру статутного фонду тощо, що містяться в Реєстрі і такі суд вважає достовірними.

Зазначеним відхиляються, як неспроможні, посилання третьої особи на повернення поштової кореспонденції з даної адреси та інформація, отримана ОСОБА_1 від охорони під час перебування в Києві за цією адресою.

Також, на думку суду є недостовірною інформація, що міститься в статті з приводу відчуження нерухомого майна оздоровчо-розважального комплексу, нічного клубу та адмінбудівлі ТОВ «Алігатор» та ТОВ «Алігатор-ІІ» за заниженою ціною, де зокрема, зазначається:

"Вся оборудка обійшлася лише у 13 мільйонів гривень, тоді як оціночна вартість тільки аквапарку і нічного клубу складала понад 80 мільйонів ".

Як вбачається з наявних у справі документів, зокрема, рішень господарського суду у справі №921/61/13-г від 05.03.2013 р., №921/649/13-г/6 від 18.07.2013 р., №921/767/13-г/11 від 07.10.2013 року, судом при розгляді відповідних спорів достеменно досліджувалися обставини, в тому числі щодо вартості реалізації ТОВ «Акція» нерухомого майна на прилюдних торгах, внесення оплати за придбане майно та встановлено правомірність проведення торгів, що відбулися 26.04.2013 року щодо відчуження адмінбудівлі, загальною площею 77,5кв.м. та приміщень третього, четвертого та мансардного поверху приміщення під літ. «Л», переобладнаного під готель, загальною площею 723,7кв.м.

Судами, зокрема встановлено, що 20.09.2010 року за результатами проведення прилюдних торгів ТОВ "Акція" придбало у ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" будівлі оздоровчо-розважального комплексу під літерою "О", загальною площею 4570,1кв.м., що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29, вартість яких за результатами проведення торгів складає 6866350грн, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів №21/131/10/І-1 Переможець аукціону - ТОВ "Акція", розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі.

09.03.2011р. за результатами проведення прилюдних торгів ТОВ "Акція" придбало у ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" будівлю готелю під літерою "А", загальною площею 373,4кв.м., що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова,29, вартість якого за результатами проведення торгів складає 905030грн , що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів №21/001/11/І-1 від 09.03.2011р. Переможець аукціону - ТОВ "Акція", розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі.

27.08.2012р. за результатами проведення прилюдних торгів ТОВ "Акція" придбало у ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" будівлю готелю під літерою "Б", заг. площею 251,4кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29, вартість якої за результатами проведення торгів складає 491760грн , що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів №21/068/12/і-І від 27.08.2012р. Переможець аукціону - ТОВ "Акція", розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі.

26.04.2013р. за результатами проведення прилюдних торгів ТОВ "Акція" придбало у ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" адмінбудинок під літерою "Н", заг. площею 77,5кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Гайова, 29а, та третій, четвертий та мансардний поверхи приміщення під літ. «Л», загальною площею 723,7кв.м., вартість якої за результатами проведення торгів складає 166489,55грн , (приміщення під літ. «Н») та 1444025,32грн (за приміщення третього, четвертого та мансардного поверхів будівлі під літ. «Л»), що підтверджується протоколами проведення прилюдних торгів №21/023/13/а-1 від 26.04.2013 р., та №21/023/13/а-2 від 26.04.2013р. Переможець аукціону - ТОВ "Акція", розрахунок за придбане майно здійснено в повному обсязі.

Також, судами досліджувались обставини щодо проведення оцінки даного нерухомого майна на предмет правильності визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна; досліджено та надано оцінку правомірності дям працівників Другого відділу ДВС в частині опису, арешту та укладення договору про проведення оцінки третього, четвертого та мансардного поверхів будівлі під літ. «Л» та приміщення під літ. «Н» (ухвала по справі щодо розгляду скарги ТОВ «Алігатор» б/н від 15.02.2013 року на дії органу ДВС справа №3/14/5022-232/2012 від 01.08.2013 року).

Вище перелічені рішення господарського суду набрали законної сили в порядку ст.85 ГПК України і на даний час є чинними, а відтак, факти, встановлені судами під час розгляду цих справ не потребують доведення знову в силу положень ст.35 ГПК України.

Таким чином, наявними у справі доказами спростовуються відомості, що містяться в статті з приводу неправомірності відчуження майна ТОВ «Алігатор» та з приводу того, що майно продано за заниженою ціною.

Також, TOB «Акція» є самостійним господарюючим суб'єктом, яке зареєстроване як юридична особа за адресою: м.Київ, вул.Інститутська, 12-А, а не підставна київська фірма; доказу оціночної вартості аквапарку і нічного клубу понад 80 мільйонів відповідачем не подано, а матеріали справи не містять. Також судом не встановлено, що ВАТ Банк "БІГ-Енергія" передавав активи ПАТ «Укрінбанк», а ПАТ «Укрінбанк» продавав майно TOB «Алігатор» та TOB «Алігатор II».

З огляду на наведене встановленими фактами спростовуються твердження відповідача, що наявна в статті інформація є оціночним судженням автора.

Відповідно до частини другої статті 47 1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (475/97-ВР).

Що стосується згадувань ТОВ «Акція» в статті та його «зв'язків» з фізичною особою ОСОБА_5, то такі за своїм характером є оціночними судженнями, які за законом не підлягають спростуванню.

Як вбачається з тексту публікації ОСОБА_5 згадується як посадова особа - тимчасовий адміністратор банку «БІГенергія», зазначається про його намір балотуватися у народні депутати по північному виборчому округу Тернопільської області у 2012 році та про його зацікавленість мати бізнес на базі «Алігатора». Дана інформація більше стосується підтримки зазначеної особи тодішніми очільниками влади; також описуються його дії з приводу приходу в «Укрінбанк». При цьому посилання в статті на те, що «БІГенергія» певним чином передає активи «Укрінбанку», той продає усе заставне майно за вдвічі заниженою ціною і воно опиняється у приватних руках», не свідчить, що в даному випадку мова йде про ТОВ «Акція». З тексту статті слідує, що здебільшого остання стосується не ТОВ «Акція», а ОСОБА_5, котрий згадується та описується з негативної сторони. Таким чином, на думку суду посилання позивача щодо згадувань у статті на зацікавленість ОСОБА_5 у розважальному комплексі не можна розцінювати як зв'язок з Товариством і тим більше такий, що порочить ділову репутацію позивача у справі.

На думку суду такі висловлювання є лише суб'єктивною думкою, переконанням автора і не можуть бути предметом судового захисту, оскільки не можуть бути перевіреними на предмет відповідності дійсності.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе погодитись з позивачем про те, що встановлена вище інформація про нього є недостовірною, шкодить його діловій репутації та формує у читачів негативне до нього ставлення.

Згідно ч.7 ст.277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Вказуючи в рішенні певний спосіб спростування, судом враховано наступне.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

З огляду на вищевикладене, наведення у рішенні тексту спростування не є обов'язковим.

Також, суд звертає увагу, що позивачем тексту спростування запропоновано не було, складання тексту спростування до компетенції господарського суду не входить.

Під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення.

Порядок спростування інформації встановлений у ст.37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях -у запланованому найближчому випуску.

Спростування має відбутися у вигляді публікації, ідентичній поширенню інформації або іншій формі, з урахуванням вимог ст.37 Закону про пресу, а також, як передбачено п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1, шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення з публікацією його тексту.

Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.

Враховуючи, що позовні вимоги позивачем заявлено до юридичної особи, якою поширено недостовірну інформацію шляхом публікації статті в пресі значним тиражем, тому правомірними суд визнає вимоги щодо зобов'язання даної особи спростувати опубліковану інформацію, що відповідає ч.4 ст.277 ЦК України та ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з такого.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою цієї норми визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування моральної шкоди є мірою відповідальності за порушення як особистих прав, так і майнових інтересів юридичної та фізичної осіб.

За приписами п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідно до п.27 цієї постанови судовому захисту підлягають, зокрема, вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 роз'яснено, у разі, якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у випадку неможливості розгляду справи без його участі.

Відповідно до наданих суду додаткових пояснень, позивач вважає, що в опублікованій статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» не вказано автора, оскільки стаття ніким не підписана, відповідно відповідачем є орган, що здійснив випуск засобу масової інформації, тобто ПП "Агенство тернопільських новин", і наведене відповідає вказівкам, викладеним у ч.5 п.9 даної постанови №1.

З даними твердженнями суд не погоджується, оскільки відповідно до укладеного між відповідачем та третьою особою 03.12.2013 року договору №020/13, ОСОБА_1, котрий значиться як автор Твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» передав ПП «Агенство тернопільських новин» як Видавцю невиключне право на використання даного письмового Твору у передбачені договором способи.

Таким чином, зважаючи на дійсність даного правочину та чинність його умов, суд вважає, що вимоги про відшкодування спричиненої Товариству моральної шкоди в сумі 90000грн слід розглядати в контексті зазначених осіб, які спільно поширили інформацію в статті, та, котра, в певній частині, визнана судом недостовірною.

Разом з тим, відповідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі спори, суб"єктний склад яких відповідає приписам ст.1 ГПК України.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що до вирішення даного судового спору як другого відповідача слід залучити автора статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» , зміст якої оспорюється позивачем, фізичну особу - ОСОБА_1.

Проте, у п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/676 від 12.11.2008 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих в касаційному порядку Вищим господарським судом України) судам роз'яснено, що у випадку, коли автором статті, в якій викладено недостовірну інформацію, є фізична особа, господарський суд повинен припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Водночас, за приписами статей 1, 21 ГПК України господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення фізичної особи до участі у справі як відповідача та не мають повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичної особи.

З цих міркувань суд залишає без розгляду клопотання ОСОБА_1 без номеру від 12.03.2015 р.

З урахуванням наведених норм законодавства та з огляду на необхідність участі у справі в якості відповідача автора оспорюваної позивачем статті, яким є фізична особа, спір про відшкодування моральної шкоди не підлягає вирішенню в господарських судах України. Така справа може бути розглянута загальним судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 2 -4 7 , 22, 27, 32, 33-34, 43, 44, 49, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною інформацію, опубліковану в тижневику газеті "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2. НОМЕР_1 на сторінці 8-9 стосовно згадувань ТОВ "Акція" в ключі рейдерів, з приводу оцінки вартості придбаних будівель оздоровчо-розважального комплексу "Алігатор" (літ."О", "А", "Б", "Л" 3-5 поверхи, "Н", "З"), що знаходяться в м.Тернополі, вул.Гайова, 29 та м.Тернопіль, вул.Гайова, 29-А та відсутності юридичної особи - ТОВ "Акція" за місцем реєстрації: м.Київ, вул.Інститутська, 12-А.

3. Зобов'язати приватне підприємство "Агенство Тернопільських новин", м.Тернопіль, вул.Оболоня, 11/68, ідентифікаційний код 33706065, спростувати недостовірну інформацію, викладену в статті "ОСОБА_4: "ІНФОРМАЦІЯ_1", опублікованій в НОМЕР_1 тижневика "Номер один" від ІНФОРМАЦІЯ_2 року стосовно згадувань ТОВ "Акція" (м.Київ, вул. Інститутська, 12А, ідентифікаційний код 31305952) шляхом публікації, після набрання судовим рішенням законної сили у запланованому найближчому випуску тижневика "Номер один" тексту спростування (тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти як у статті) під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" щодо інформації, викладеній у п.2 даного рішення.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00грн - припинити провадження у справі.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "23" березня 2015 року.

Суддя Н.О. Андрусик