Постанова

від 28.05.2015 по справі 921/1398/14-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 921/1398/14-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Кузя В.Л.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Агентство Тернопільських новин» від 31.03.15р., б/н

на рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2015р.

у справі № 921/1398/14-г/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акція», м. Київ

до відповідача приватного підприємства «Агентство Тернопільських новин», м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Тернопіль

про визнання опублікованої інформації недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право; зобов'язання відповідача спростувати викладені відомості; стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00грн

за участю представників сторін:

- від позивача - не з'явились;

- від відповідача - не з'явились;

- від третьої особи - не з'явились.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.03.2015р. (суддя Андрусик Н.О.) у справі № 921/1398/- г/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акція» (надалі ТзОВ «Акція») задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію, опубліковану в тижневику газеті «Номер один» від 11.12.2013р. НОМЕР_1 на сторінці 8-9 стосовно згадувань ТзОВ «Акція» в ключі рейдерів, з приводу оцінки вартості придбаних будівель оздоровчо-розважального комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (літ. «О», «А», «Б», «Л» 3-5 поверхи, «Н», «З»), що знаходяться в АДРЕСА_1, 29 і 29-А та відсутності юридичної особи - ТзОВ «Акція» за місцем реєстрації: м. Київ, вул. Інститутська, 12-А. Зобов'язано приватне підприємство «Агентство Тернопільських новин» (надалі ПП «Агентство Тернопільських новин») спростувати недостовірну інформацію, викладену в статті «ІНФОРМАЦІЯ_4 , опублікованій в НОМЕР_1 тижневика «Номер один» від ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно згадувань ТзОВ «Акція» шляхом публікації, після набрання судовим рішенням законної сили у запланованому найближчому випуску тижневика «Номер один» тексту спростування (тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти як у статті) під заголовком «Спростування відомостей» щодо наведеної інформації. В частині позовних вимог щодо стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 90000,00грн - припинено провадження у справі.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4 редакція у якості осіб, про яких йде мова, вказувала, зокрема, на «підставну» київську фірму «Акція», однак відповідно до наданих статутних документів, повне найменування позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Акція», що доводить, що саме про позивача відповідачем поширено недостовірну інформацію. Разом з тим, рішеннями у справі № 921/61/13-г від 05.03.2013р., № 921/649/13-г/6 від 18.07.2013р. та № 921/767/13-г/11 від 07.10.2013р., які набрали законної сили, спростовуються відомості, що містяться в статті з приводу неправомірності відчуження майна ТзОВ «Алігатор» та з приводу того, що майно продано за заниженими цінами. Також, встановлено, що ТзОВ«Акція» є самостійним господарюючим суб'єктом, яке зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 12-А, а не підставна київська фірма; доказу оціночної вартості аквапарку і нічного клубу понад 80 мільйонів відповідачем не подано, а матеріали справи такого не містять. Також, судом не встановлено, що ВАТ банк «БІГ-Енергія» передавав активи ПАТ «Укрінбанк», а ПАТ «Укрінбанк» продавав майно TзOB «Алігатор» та TзOB «ІНФОРМАЦІЯ_1 II». З огляду на наведене, встановленими фактами спростовуються твердження відповідача, що наявна в статті інформація є оціночним судженням автора. Що стосується згадувань ТзОВ «Акція» в статті та його «зв'язків» з фізичною особою ОСОБА_4, то такі за своїм характером є оціночними судженнями, які за законом не підлягають спростуванню, оскільки не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то такі слід розглядати в контексті відповідача та третьої особи, які спільно поширили інформацію. ОСОБА_2 є фізичною особою, відтак спір про відшкодування моральної шкоди не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ПП «Агентство Тернопільських новин» зазначає, що вся спірна інформація, на переконання скаржника, є оціночним судженням. Разом з тим, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги той факт, що автором публікації є саме ОСОБА_2, в підтвердження чого ним було долучено до матеріалів справи копію авторської угоди, з якої вбачається, що саме він несе відповідальність за усю інформацію, викладену у спірній статті.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що в оспорюваній статті немає посилання на журналіста або автора статті, і така має характер так званого «замовного матеріалу». Відтак, на переконання позивача, поширена інформація є недостовірною, а її розповсюдження призводить до дискредитації як господарюючого суб'єкта так і працівників товариства. Поширення неправдивих чуток серед населення щодо діяльності товариства негативно впливає на його розвиток.

30.04.2015р. третя особа - ОСОБА_2 подав пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у рішенні та у позовній заяві відсутній зміст повідомлення про спростування інформації, адже конкретна недостовірна інформація передбачає конкретне спростування. Вислови, які відображені в рішенні суду не підлягають конкретному спростуванню, оскільки не містять відомостей про події яких не існувало. Разом з тим, третя особа у своїх поясненнях зазначає, що він є автором статті, а відтак є належним відповідачем.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

3 грудня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_2 (автор) та приватним підприємством «Агентство Тернопільських новин» (видавець) укладено авторський договір на використання твору № 020/13 (договір) (а.с. 205), відповідно до умов якого автор надає видавцю безоплатно невиключне право на використання письмового твору «ІНФОРМАЦІЯ_4(твір) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору автор надає видавцю право на використання твору, зокрема, шляхом опублікування його в газеті-тижневику «Номер один» українською мовою. Автор заявляє, зокрема, що він є автором твору, а даний твір не був раніше опублікований в будь-якому іншому виданні до публікації його даним видавцем (п.4.1 договору).

11.12.2013 року в тижневику «Номер один», який вийшов під НОМЕР_2 була надрукована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якій автором описується, на його думку, рейдерське захоплення нерухомості ТзОВ «Алігатор» та ТзОВ «Алігатор-2», зокрема, зазначено, що «Алігатор» продали підставній київській фірмі «Акція», яка за вказаною у реєстрі, як офіційне місцезнаходження, адресою не знаходиться.

Засновником тижневика «Номер один» є приватне підприємство «Агентство Тернопільських новин».

З врахуванням того, що вказані в статті факти, на переконання позивача, не відповідають дійсності, товариство з обмеженою відповідальністю «Акція» звернулося до місцевого господарського суду з позовом до приватного підприємства «Агентство Тернопільських новин» про спростування недостовірної інформації, яка була викладена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Як встановлено місцевим господарським судом, державним реєстратором підтверджено відомості щодо місцезнаходження позивача - м. Київ, вул. Інститутська, 12-А, щодо керівника товариства - ОСОБА_5 та відомості щодо засновників, розміру статутного фонду, тощо (а.с. 129-131).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено правомірність відчуження належного ТзОВ «Алігатор» нерухомого майна та правомірність проведення торгів, що відбулися 26.04.2013 року щодо відчуження адмінбудівлі, загальною площею 77,5 кв.м, приміщень третього, четвертого та мансардного поверху приміщення під літ. «Л», переобладнаного під готель, загальною площею 723,7 кв.м, що підтверджується судовими рішеннями у справах №921/61/13-г від 05.03.2013 р., №921/649/13-г/6 від 18.07.2013 р., №921/767/13-г/11 від 07.10.2013 р. (а.с. 17-44), які набрали законної сили в порядку ст.85 ГПК України і на даний час є чинними, а відтак, факти, встановлені судами під час розгляду цих справ не потребують доведення знову в силу положень ст.35 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наявного в матеріалах справи авторського договору (а.с. 205), з поданих представником ОСОБА_2 господарському суду першої інстанції та під час розгляду даної справи в апеляційному господарському суді клопотань та письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_2 є автором надрукованої 11.12.2013 року у НОМЕР_3 тижневика «Номер один» статті «ІНФОРМАЦІЯ_4.

У відповідності до вимог ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. У частині першій статті 91 цього ж Кодексу зазначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Отже, юридична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації, передбачене ч. 1 ст. 277 ЦК України, але не може звернутися за судовим захистом своєї честі та гідності, оскільки ці морально-етичні категорії стосуються лише людини.

Частиною 3 ст. 277 ЦК України встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно ч. 2 ст. 42 Закону України «Про інформацію» основними учасниками інформаційних відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

У ч. 1 ст. 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зазначено, що редакція або інша установа, що виконує її функції здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників).

З огляду на наведену норму та приписи Закону в цілому редакція або інша установа, що виконує її функції, є поширювачем інформації.

Згідно ч. 1 ст. 37 вказаного Закону громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Таким чином, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Відповідну правову позицію викладено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Однак, відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі спори, суб'єктний склад яких відповідає приписам ст.1 ГПК України.

За приписами статей 1, 21 ГПК України господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення фізичної особи до участі у справі як відповідача та не мають повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичної особи.

Зважаючи на викладені обставини справи та з врахуванням того, що автором оспорюваної статті є ОСОБА_2, місцевим господарським судом, в порядку ст. 24 ГПК України, був залучений до участі у справі в якості відповідача - фізична особа ОСОБА_2.(ухвала господарського суду від 13.01.2015 р., а.с. 108, 109), а ухвалою від 05.03.2015 р. - виключено його з числа відповідачів і переведено в статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 197, 198).

Слід зазначити, що господарським судом не дано відповідної оцінки авторському договору в частині визначення відповідальності сторін за ним, а саме, п. 6.1. договору встановлено, що «видавець не несе відповідальності за достовірність даних, наведених у Творі. Автор Твору у повному обсязі відповідає за зміст Твору та гарантує Видавцю, що інформація у Творі отримана ним відповідно до чинного законодавства України.»(а.с. 205). Викладене повністю спростовує висновок суду першої інстанції про відповідальність відповідача за публікацію недостовірної інформації.

Враховуючи суб'єктний склад даної справи і ту обставину, що належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, суд не вправі був залучати відповідну фізичну особу відповідачем у справі, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним). Відповідну правову позицію викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає підставними вимоги апеляційної скарги, яку слід задоволити, рішення господарського суду - скасувати.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агентство Тернопільських новин» задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2015р. у справі № 921/1398/14-г/17 скасувати.

3. В задоволенні позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Відшкодувати приватному підприємству «Агентство Тернопільських новин» за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Акція» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 609,00 грн.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

7. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 05.06.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.