Постанова

від 12.03.2015 по справі 904/7704/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 року Справа № 904/7704/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. -доповідача

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Барчук А.Б. посвідчення №000865 від 17.08.12р.

представники сторін:

від відповідача: Денисенко М.М. представник, довіреністьб/н від 19.11.14;

представник позивача в судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № 904/7704/14

за позовом Дніпродзержинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Петриківської районної держаної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № 904/7704/14 (суддя Назаренко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Петриківської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 436,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що прокурором та позивачем позовні вимоги належними та допустимими доказами не підтверджено, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, заступник прокурора Дніпропетровської області оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених висновків обставинам справи.

Просить рішення господарського суду від 02.12.2014 року у справі № 904/7704/14 скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів скаржника, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, в судові засідання не з'явився, розгляд апеляційної скарги проведено за відсутності представника Петриківської районної держаної адміністрації Дніпропетровської області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2007року між Петриківською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" (далі - орендар, відповідач) на підставі розпорядження голови Петриківської РДА від 008.02.2007року № 42-р-07 укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (а.с.14-19).

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8га, у тому числі 1,8 га для рекреаційного використання (обслуговування бази відпочинку з метою подальшої її реконструкції та оновлення).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на правах договору купівлі-продажу № 243-03: база відпочинку А-3 (залізобетонні панелі), сторожка Б-2 (залізобетонні панелі), навіс В-1 (п.3 Договору).

Пунктом 7 Договору встановлено, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до розділу Договору "Умови використання земельної ділянки" земельна ділянка передається в оренду для обслуговування бази відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди: заборона самовільної забудови земельної ділянки.

Згідно п. 10 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її прийняття - передачі.

Після припинення дії договору протягом 10 днів Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, про що складається акт приймання-передачі землі. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до Орендодавця. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку (п. 11 Договору).

Відповідно до п.35 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.38 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п. 42 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За Актом про прийом та передачу земельної ділянки в натурі від 18.07.2007року вищезазначена земельна ділянка передана в оренду відповідачу (а.с.26).

Дніпродзержинською міжміською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, із залученням фахівців Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області 16.07. - 29.07. 2014р. проведено перевірку з питань дотримання ТОВ "Щит-Інвест" вимог земельного, екологічного та містобудівного законодавства України під час користування земельною ділянкою рекреаційного призначення за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Куліші, вул. Зелена, 1-ж.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" (далі - Акт), яким встановлені порушення відповідачем чинного законодавства при користуванні орендованою земельною ділянкою (а.с.44-62).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Петриківської РДА розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.02.2007 року загальною площею 1,8 га, укладеного з ТОВ "Щит-Інвест" та зобов'язати відповідача повернути передану за договором земельну ділянку, з приведенням її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням та у стані, в якому вона була передана.

Підставами розірвання договору прокурор зазначає систематичне порушення відповідачем норм чинного законодавства та умов спірного договору.

Зі змісту позову вбачається, що такими підставами зазначено:

- здійснення відповідачем самовільного будівництва на орендованій

земельній ділянці;

- засмічення земельної ділянки;

- самовільне зайняття земельної ділянки;

- здійснення забору води з р.Дніпро та використання її для господарсько- побутових потреб;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, у спосіб, що суперечить екологічним вимогам.

Правовою підставою позову прокурор зазначив вимоги ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.13, 24, 26, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.125, 126, п.г) та п."е" ст.141 Земельного кодексу України, ст.ст.526, 611, 651 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів поділяє висновки оскаржуваного судового рішення, в якому судом оцінено кожен з заявлених доводів та вважає, що вказані висновки апелянтом не спростовано.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається оренду.

Частиною 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з п.п. 2.20. та 2.21. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Статтями 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання землі за цільовим призначенням, визначеним у договорі оренди земельної ділянки, а орендар земельної ділянки зобов'язаний дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 Земельного Кодексу України встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, в тому числі, у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Як вбачається з Акту під час проведення перевірки було встановлено наступні порушення:

- самозахват земельної ділянки площею 2,8060га, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного Кодексу України,

- збудовано капітальні будівлі в кількості 4-шт., туалет із вигрібом на відстані (близько 5,0м) від урізу води р. Дніпро, влаштовано тенісні корти в кількості 2-х шт., збудовано басейн, які не були передбачені проектом будівництва, виявлено несанкціоновані водозабірні технічні пристрої в кількості 4-х шт. та водовідведення неочищених стічних вод у р. Дніпро, що є порушенням вимог ст.ст. 44, 49, 87 Водного кодексу України,

- виявлено стаціонарні джерела утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ( 1 твердопаливний котел та 4 каміни на твердому паливі), що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11, 12 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища",

- здійснюється забір води з р. Дніпро за допомогою 3- погружних насосів без встановлених приладів контролю водоспоживання та без дозволу на спеціальне водокористування, та скид забруднених стічних вод у вигрібні ями та у р. Дніпро що є порушенням вимог ст.ст. 44, 48, 49, 70, 110 Водного кодексу України,

- в результаті експлуатації бази відпочинку "Золоті піски" утворюються наступні відходи: тверді побутові відходи, лом чорних металів, макулатура, будівельні відходи. При цьому первинний облік відходів не ведеться, реєстрові карти ОУВ не розроблено, що є порушенням вимог ст.ст. 17, 27, 29, 32 Закону України "Про відходи", ст. 55 "Про охорону навколишнього середовища",

- на ділянці в районі сторожки при в'їзді на базу відпочинку біля дороги знаходилися відходи, відходи гуми, металобрухт. Даний факт є засміченням земельної ділянки, що є порушенням вимог ст.ст. 96, 164 Земельного Кодексу України.

Спростовуючи доводи оскаржуваного рішення, прокурор в апеляційній скарзі зазначав на неналежну оцінку судом викладених в Акті обставин, зокрема щодо дотримання відповідачем вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та дотримання природоохоронного законодавства.

Між тим, такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до договору купівлі-продажу бази відпочинку від 16.09.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Щит-Інвест" продало, а Кияниця Інна Олегівна купила базу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківський район, с.Куліші, вул. Зелена, 1-Ж (а.с.28-29).

Інформаційною довідкою № 28371545, 28371844, наданою на запит суду відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, підтверджено, що база відпочинку, яка розташована адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Куліші, вулиця Зелена, будинок 1-Ж, загальною площею 1 104,9 кв.м, за договором купівлі-продажу ВРМ № 662648, реєстр. № 4988 від 16 09.2011року належить фізичній особі Кияниці І.О. (а.с.98-100).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку доводам прокурора щодо самовільного зайняття саме відповідачем земельної ділянки площею 2,8060 га та будівництва на ній капітальних будівель, споруд, встановлення несанкціонованих водозабірних технічних пристроїв, водовідведення неочищених стічних вод у р. Дніпро.

Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка площею 2,8060 га самовільно зайнята відповідачем, оскільки на ній розташовано будівлі та споруди, збудовані іншою особою. Дана обставина підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2007 року у справі №2-1837-2007р., за змістом якого вбачається, що гр.Кияниця І.О. за власні кошти на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ТОВ "Щит-Інвест" , за його згодою та згодою Петриківської районної адміністрації, побудувала будівлі, тобто правомірно придбала право власності на новостворене майно.

Рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області №51 від 24.06.2011 року ТОВ "Щит-Інвест" надано дозвіл на подальшу експлуатацію та оформлення свідоцтва про право власності на базу відпочинку розташовану за адресою: вул. Зелена, буд. 1-ж, с. Куліші, Петриківського району, Дніпропетровської області.

Також виконавчим комітеттом Іванівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області №52 від 24.06.2011 року громадянці Кияниці І.О. надано дозвіл на подальшу експлуатацію та оформлення свідоцтва про право власності на базу відпочинку розташовану за адресою: Іванівська сільська рада, автошлях Дніпродзержинськ- Шульгівка, 23 км Петриківського району Дніпропетровської області.

Суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, загальною площею 1,8 га до земель державної власності з приведенням її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням та у стані, в якому вона була передана, за рахунок ТОВ "Щит-Інвест", оскільки станом на дату звернення з позовом до суду, нерухоме майно, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці належить на праві власності фізичній особі Кияниці І.О.

Належну оцінку надав суд і доводам прокурора щодо виявлення при перевірці стаціонарних джерел утворення та викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (1 твердопаливний котел та 4 каміни на твердому паливі), що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11, 12 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

З Акту перевірки не вбачається та прокурором не доведено того, де саме розмішені вищезазначені джерела - на орендованій земельній ділянці чи поза нею. Отже й неможливо встановити факт розміщення та використання цих об'єктів саме відповідачем.

Посилання прокурора на те, що на території бази відпочинку "Золоті піски" відповідачем здійснюється забір води з р. Дніпро за допомогою 3-погружних насосів без встановлених приладів контролю водоспоживання та без дозволу на спеціальне водокористування, та скид забруднених стічних вод у вигрібні ями та у р. Дніпро також не підтверджено належними доказами, оскільки ні в Акті, ні у будь-якому іншому документі не зазначено ні того на якій земельній ділянці розташовані зазначені об'єкти, ні того, ким саме (відповідачем чи власником будівель та споруд) вони використовуються.

Не доведено також належними доказами того на якій земельній ділянці та ким саме здійснюється скид стічних вод.

Щодо вказаних обставин апелянт заперечень не надав і належними та допустимими доказами висновок суду в цій частині оскаржуваного рішення не спростував.

Встановлення Актом перевірки засмічення відповідачем земельної ділянки та утворення відходів також не може бути підставою для розірвання Договору, оскільки перевірка була здійснена 16-29 липня 2014р, прокурор звернувся до суду з позовом лише у жовтні 2014р., а доказів засмічення орендованої земельної ділянки станом на дату звернення з позовом до матеріалів справи не додано.

Крім того, відповідач надав суду докази того, що станом на дату розгляду справи, орендована земельна ділянка знаходиться у задовільному стані, накопичення твердих побутових та будівельних відходів відсутні (а.с. 123).

Даний факт ні прокурором, ні позивачем не спростовано.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Звертаючись до суду прокурор повинен був довести наявність обставин, викладених у позові.

Всупереч цьому, ні прокурором, ні позивачем позовні вимоги належними та допустимими доказами не підтверджено, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України апелянт не довів обставини, викладені на заперечення висновків рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № 904/7704/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 24.03.2015 року.