Постанова

від 16.03.2015 по справі 910/27938/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа№ 910/27938/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Копилець В.В., за довіреністю;

відповідача:Яковенко А.О., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015

у справі № 910/27938/14 (головуючий суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"

про стягнення 97 700,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/27938/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного територіально -галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" основний борг - 71 526,00 грн., пеню - 5 332,12 грн. 3 % річних - 2 098, 75 грн., інфляційні - 15 620,39 грн. та 1 891, 14 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - Західна залізниця" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/27938/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.03.2015р.

10.03.2015 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

16.03.2015 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

16.03.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/27938/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

04.10.2013 між Державним територіально-галузевим об"єднанням "Південно-Західна залізниця" (покупець за договором) (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" (постачальник за договором) укладений договір поставки №ПЗ/НХ-132332/НЮ (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність покупцю певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

За своєю правовою природою договір є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Специфікації до вказаного Договору, товаром є тени для обігріву стрілочних переводів (ТЕН 400 В11/1,5 Н220, у кількості 300 шт., загальною вартістю 214 578,0 грн., разом з ПДВ 20 %).

Відповідно до п.3.1 Договору, покупець оплачує поставлений товар за ціною вказаною у специфікації №1 (додаток №1).

Сума договору складає 214 578,00 грн., згідно п. 3.4 Договору.

Згідно п. 4.2 Договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, згідно п. 11.1 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник з в'язку з тим, що позивач поставив відповідачу на підставі накладної №485 від 11.11.2013 тени на суму 71526,00 грн., а відповідач її прийняв.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не оплатив отриману продукцію.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Суд відмічає, що накладна яка наявна в матеріалах справи відповідає вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджують отримання скаржником продукції на підставі договору.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, факт наявності порушення договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

До того ж, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний сторонами та відповідно до якого, станом на 01.01.2014, та станом на 14.08.2014, сальдо становить 71 526,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 1 жовтня 2014 року справа № 6-113 цс 14).

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд здійснив власні перерахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановив, що до стягнення підлягає пеня - 5 332,12 грн. 3 % річних - 2 098, 75 грн., інфляційні - 15 620,39 грн.

Проаналізувавши власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат місцевого господарського суду, колегія суддів вважає їх арифметично вірними, в зв'язку з чим були стягнуті саме в розмірі визначеному місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/27938/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 910/27938/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/27938/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Е.О. Шевченко