Постанова

від 24.02.2015 по справі 2а-11638/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 лютого 2015 року 15 год. 15 хв. № 2а-11638/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кондиціонерів" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кондиціонерів" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 квітня 2012 року №0002532203 (далі - оскаржуване рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа 18 грудня 2014 року надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 22 грудня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 25 грудня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну первинного відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У судовому засіданні 26 січня 2015 року представники сторін заяви письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 січня 2015 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року вбачається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що вказаними судами не досліджено реальність та товарність господарських операцій за участю позивача та його контрагентів.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 04 грудня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 06 квітня 2012 року складено акт № 124/22-3/31838966 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із ТОВ "Алпеко" за період березень-липень 2011 року та ТОВ "Компанія ТПВ" за період червень-жовтень 2011 року, відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 1393914,00 грн., у тому числі за: березень 2011 року - 124227,00 грн.; квітень 2011 року - 223132,00 грн.; травень 2011 року - 287527,00 грн.; червень 2011 року - 336428,00 грн.; липень 2011 року - 261429,00 грн.; серпень 2011 року - 41067,00 грн.; вересень 2011 року - 61506,00 грн.; жовтень 2011 року - 58598,00 грн., чим порушено пп. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 20.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) .

На підставі акту перевірки, 25 квітня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1393914,00 грн. за основним платежем та у розмірі 105651,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 10 березня 2011 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Алпеко", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 1003/1, на виконання умов якого ТОВ "Алпеко" виписало позивачу податкові та видаткові накладні. Позивачем по взаємовідносинах із ТОВ "Алпеко" задекларовано податковий кредит у розмірі 965477,00 грн.

Крім того, 08 червня 2011 року між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Компанія ТПВ", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 0806/1, на виконання якого ТОВ "Компанія ТПВ" виписало позивачу податкові та видаткові накладні. Позивачем по взаємовідносинах із ТОВ "Компанія ТПВ" задекларовано податковий кредит у розмірі 428437,00 грн.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 04 грудня 2014 року зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актами, складеними податковими органами, неможливо провести перевірки та зустрічні звірки контрагентів-постачальників позивача - ТОВ "Алпеко" та ТОВ "Компанія ТПВ", інших контрагентів за ланцюгом постачання, оскільки такі суб'єкти господарювання відсутні за місцезнаходженням та не подавали податкові декларації з ПДВ. Відповідачем зроблено висновок, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Алпеко", ТОВ "Компанія ТПВ", є нікчемними та укладеними з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Суди першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи дійшли до висновку, що позивачем не підтверджено формування податкового кредиту належними первинними документами, не надано доказів реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Алпеко" і ТОВ "Компанія ТПВ", а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, як і оскаржуване рішення, є правомірними.

Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції від 04 грудня 2014 року вбачається, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки факт реальності господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Алпеко", ТОВ "Компанія ТПВ" залишився не дослідженим.

У контексті вище викладених обставин суд зазначає наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Суд зазначає, що факт реального виконання умов договорів купівлі-продажу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, платіжних доручень.

У матеріалах справи містяться копії договорів оренди (суборенди), якими підтверджується факт наявності у позивача у перевіряємому періоді складських приміщень.

Придбаний товар позивачем використано у господарській діяльності, а саме реалізовано відповідним суб'єктам господарювання, що підтверджується наданими представником позивача копіями накладних та довіреностей на отримання товару.

Транспортування придбаного позивачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що транспортування здійснювали ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а прийняв товар представник позивача ОСОБА_3 на підставі доручень.

Отримання та оприбуткування позивачем товару підтверджується: документами про наявність складських приміщень, наказом позивача від 01 лютого 2007 року № 6 про призначення на посаду комірника ОСОБА_3, реєстрами доручень, які видавалися ОСОБА_3, на отримання товару від TOB "Алпеко" та від TOB "Компанія ТПВ", довідками № 2 та № 3 від 22 січня 2015 року щодо порядку приймання товару, який надійшов від TOB "Алпеко" та від TOB "Компанія ТПВ", оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 281 ("Товари на складі"), яка підтверджує оприбуткування та подальший рух придбаного товару.

Доказами того, що товар, який придбав позивач, був у наявності у контрагентів позивача - TOB "Алпеко" та TOB "Компанія ТПВ", які є платниками ПДВ на загальних підставах, є:

- документи, які підтверджують правовий статус TOB "Алпеко": виписка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, довідка з ЄДРПОУ;

- документи, які підтверджують правовий статус TOB "Компанія ТПВ": виписка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію ПДВ, довідка з ЄДРПОУ;

- документи, які підтверджують придбання товару компаніями-продавцями: контракт, укладений 09 квітня 2009 року між TOB "Алпеко" та компанією DP TRADING LIMITED № 04/09, специфікація до контракту; вантажно-митні декларації TOB "Алпеко"; облікова карта суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності TOB "Алпеко"; договори оренди складських приміщень TOB "Алпеко"; контракт, укладений 24 лютого 2011 року між TOB "Компанія ТПВ" та компанією Randlux sales inc. № TPR-0211, специфікація до цього контракту; вантажно-митні декларації TOB "Компанія ТПВ"; облікова карта суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності TOB "Компанія ТПВ"; документи, що підтверджують наявність у TOB "Компанія ТПВ" складських приміщень.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кондиціонерів" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25 квітня 2012 року № 0002532203, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Світ Кондиціонерів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1499565,00 грн. (Один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Кондиціонерів" (код за ЄДРПОУ 31838966) здійснений ним судовий збір у розмірі 2204,00 грн. (Дві тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин