Рішення

від 19.03.2015 по справі 154/3349/14-ц

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/3349/14-ц

2/154/19/15

Копія.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

19 березня 2015 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарях: Шафатинській О.В., Гром"як А.М.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю "БРИК Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія Західнафтопром", підприємець ОСОБА_5, підприємець ОСОБА_6, підприємець ОСОБА_7, підприємець ОСОБА_8, підприємець ОСОБА_9, підприємець ОСОБА_10, приватне підприємство "Ліски", товариство з обмеженою відповідальністю "Крок-Світ", підприємець ОСОБА_11, підприємець ОСОБА_12, товариство з обмеженою відповідальністю "Тур де Світ", ОСОБА_13, підприємець ОСОБА_14, підприємець ОСОБА_15, підприємець ОСОБА_16, товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері", ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, про встановлення земельного сервітуту,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.

В позовній заяві покликається на ту обставину, що 25 вересня 2014 року вона набула право власності на слідуючі нежитлові приміщення: торговий центр, загальною площею - 2363,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.; торговий центр, загальною площею - 184,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; адміністративне приміщення загальною площею - 165,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею - 0,5647 га за адресою АДРЕСА_1. На придбаній нею земельній ділянці розташовані зазначені вище нежитлові приміщення.

В даних нежитлових приміщеннях працюють різного роду підприємства та організації не виробничого характеру, які знаходяться там на підставі договорів оренди нежитлових приміщень. Здебільшого це є офісні приміщення та склади.

Придбана нею земельна ділянка (0,5647 га) межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 Зокрема, безпосередньо через земельну ділянку відповідача проходить прохід та проїзд на транспортних засобах до її земельної ділянки, що є необхідним для нормальної роботи підприємств та організацій, що знаходяться та працюють на її території. В свою чергу, відповідач не дотримується вимог добросусідства і не дає можливості їй користуватися цим проходом, чинить різні перешкоди, постійно погрожує орендарям приміщень що закриє виїзд на мою територію і вони будуть змушені шукати інші місця для облаштування офісних приміщень та складів. Найбільшою з перешкод є те, що відповідач зобов'язується встановити залізні ворота і повністю закрити в'їзд на територію до приміщень.

Іншого проходу та проїзду окрім ділянки відповідача, не має. В результаті негативної діяльності відповідача в позивача постійно виникають конфліктні ситуації з орендарями.

Від добровільного вирішення спору відповідач відмовляється, тому позивач змушена звернутись до суду для встановлення земельного сервітуту.

30 жовтня 2014 року позивач звернулась до відповідача з пропозицією укласти Договір сервітуту, але їй було відмовлено.

Просить встановити безстроковий, безкоштовний земельний сервітут на користь ОСОБА_4 щодо земельної ділянки відповідача, ОСОБА_2, площею 0,0183 (сто вісімдесят три ) метри квадратних (0,0183 га.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 0710200000:01:005:5618., для визначення права проходу та проїзду на транспортному засобі на власну земельну ділянку.

Під час розгляду справи судом до участі у розгляді даної справи було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТзОВ "БРИК Україна", ТзОВ "Торгова Компанія Західнафтопром", підприємця ОСОБА_5, підприємця ОСОБА_6, підприємця ОСОБА_7, підприємця ОСОБА_8, підприємця ОСОБА_9, підприємця ОСОБА_10, ПП "Ліски", ТзОВ "Крок-Світ", підприємця ОСОБА_11, підприємця ОСОБА_12, ТзОВ "Тур де Світ", ОСОБА_13, підприємця ОСОБА_14, підприємця ОСОБА_15, підприємця ОСОБА_16, ТОВ "Нова Пошта", ТОВ "Делівері", ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, у письмових відзивах на позов заперечив проти даного позову, вважає що даний позов є безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 вересня 2014 року позивач набула право власності на слідуючі нежитлові приміщення: торговий центр, загальною площею - 2363,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; торговий центр, загальною площею - 184,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; адміністративне приміщення загальною площею - 165,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку, загальною площею - 0,5647 га за адресою АДРЕСА_1. Дана обставина стверджується копіями відповідних договорів купівлі-продажу та витягами про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Як вбачається з наданих представником позивача договорів оренди, в належних їй на праві власності нежитлових приміщеннях працюють різного роду підприємства та організації, які знаходяться там на підставі договорів оренди нежитлових приміщень.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 401 ЦІК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким способом.

Згідно ст. 100 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

В силу ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проходу до сусідньої земельної ділянки.

Зазначена стаття визначає й конкретних суб'єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту. А саме, частина 1 ст. 99 ЗК України, визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Така особа повинна звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до ст.100 ЗК сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частина 3 ст. 402 ЦК передбачає, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або інтим нерухомими майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 7 ст. 403 ЦК України сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка площею 0,5647 га межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 Зокрема, безпосередньо через земельну ділянку відповідача проходить прохід та проїзд на транспортних засобах до її земельної ділянки, що є необхідним для нормальної роботи підприємств та організацій, що знаходяться та працюють на її території. Дана обставина стверджується ситуаційною схемою земельної ділянки.

Як вбачається з копій письмового повідомлення, проекту договору про встановлення земельного сервітуту, відповіді ОСОБА_2 на пропозицію ОСОБА_4 укласти договір земельного сервітуту, від укладення даного договору він відмовився, покликаючись на існуючі між ними спори.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що нормальне господарське використання земельної ділянки позивача неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2, оскільки дістатися (пройти і проїхати) до земельної ділянки позивача інакше як через земельну ділянку відповідача неможливо, при цьому враховує, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання, а тому задовольняє позовні вимоги повністю.

На підставі викладеного, ст.ст. 391, 401-404 ЦК України, ст.ст.98-100, 152 ЗК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити безстроковий безкоштовний земельний сервітут на користь ОСОБА_4 щодо земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0, 0183 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 0710200000:01:005:5618 для визначення проходу та проїзду на транспортному засобі на її власну земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 365 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі десяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: /-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду О.В. Лященко