Рішення

від 15.05.2015 по справі 154/3349/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 154/3349/14-ц Провадження № 22-ц/773/719/15 Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Категорія: 10 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

пр-ка відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брик Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія Західнафтопром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Світ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур де Світ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», Приватне підприємство «Ліски», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, фізичні особи-підприємці: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про встановлення земельного сервітуту за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

19 листопада 2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 25 вересня 2014 року вона являється власником нежитлових приміщень - двох торгових центрів загальною площею 2363,6 кв.м і 184 кв.м, адміністративного приміщення загальною площею 165,7 кв.м та земельної ділянки загальною площею 0,5647 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

У нежитлових приміщеннях на підставі укладених із нею договорів оренди знаходяться і діють різного роду підприємства та організації невиробничого характеру, які здебільшого є офісними приміщеннями та складами.

Належна їй земельна ділянка межує із належною відповідачу земельною ділянкою, безпосередньо через яку проходить прохід та проїзд на транспортному засобі до її земельної ділянки. Дана обставина є необхідною для нормальної роботи підприємств та організацій, що знаходяться та функціонують на її території.

Відповідач не дотримується вимог добросусідства і не дає їй можливості користуватися цим проходом, чинить різні перешкоди, постійно погрожує орендарям приміщень, що закриє виїзд на її територію, із-за чого у неї з орендарями виникають конфліктні ситуації, які можуть призвести до розірвання договорів оренди, внаслідок чого вона може понести матеріальні збитки та не буде мати можливості утримувати придбане майно.

Оскільки немає іншого проходу та проїзду, окрім як через ділянку відповідача, а останній відмовив у її пропозиції укласти договір сервітуту, то просила встановити безстроковий безкоштовний земельний сервітут на її користь щодо земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 площею 0,0183 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 для визначення права проходу та проїзду на транспортному засобі на власну земельну ділянку.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2015 року позов задоволено.

Встановлено безстроковий безкоштовний земельний сервітут на користь ОСОБА_5 щодо земельної ділянки ОСОБА_2, площею 0,0183 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 для визначення проходу та проїзду на транспортному засобі на її власну земельну ділянку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 365 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення, а провадження у справі закрити.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити.

Третя особа ОСОБА_4 при вирішенні скарги покладається на розсуд суду.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нормальне господарське використання земельної ділянки позивача неможливе без обтяження сервітутом земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_2, оскільки дістатися (пройти і проїхати) до земельної ділянки позивача інакше як через земельну ділянку відповідача неможливо.

Проте, такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права та без належного з'ясування дійсних обставин справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із ст.99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, у тому числі і у вигляді надання права проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

За змістом ч.2 ст.100 ЗК України, земельний сервітут встановлюється між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Якщо власники (користувачі) сусідніх ділянок не дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту, то в такому випадку власник (користувач) повинен звернутися до суду з заявою про встановлення земельного сервітуту.

Слід зазначити, що приписами ст.ст.98, 100 Земельного кодексу України не визначено поняття вигідного для сторони порядку встановлення сервітуту, а навпаки передбачається, що земельний сервітут має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб особи, які не можуть бути задоволені в інший спосіб.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування належного їй нерухомого майна неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Судом встановлено, що сторони являються суміжними землевласниками. Із договору купівлі-продажу земельної ділянки та ситуаційної схеми вбачається, що із належною позивачу земельною ділянкою межують ще три земельні ділянки, належні Володимир-Волинській міській раді, одна з яких - це АДРЕСА_3 (а.с.7, 17).

Позивач вимагає встановлення безстрокового безкоштовного земельного сервітуту на право проходження та проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку, яка належить відповідачу, оскільки іншого проходу та проїзду немає.

Разом з тим, для підтвердження зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, позивач жодного належного та допустимого доказу не надала.

Крім того, позивач не обгрунтувала та не довела, з яких причин земельний сервітут має бути безстроковим та безкоштовним.

Також в апеляційному суді представник позивача ствердив, що до звернення в суд з позовом відповідач не створював жодних перешкод позивачу у проході та проїзді через свою земельну ділянку, чим фактично підтвердив відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача, а відповідно відсутність необхідності захисту таких прав.

Оскільки встановлення земельного сервітуту допустимо тільки у випадку неможливості чи значного утруднення користування земельною ділянкою без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а позивач зазначених обставин не довела, то у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, а також те, що висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Покликання апелянта на необхідність закриття провадження у справі з тих підстав, що спір виник між суб'єктами підприємницької діяльності - не заслуговує на увагу, оскільки власниками земельних ділянок являються не суб'єкти господарювання, а фізичні особи, які залишаться їх власниками навіть у випадку припинення підприємницької діяльності. Крім того, позивач у позовній заяві просила встановити земельний сервітут лише на її користь, як фізичної особи.

Покликання апелянта на ту обставину, що у його власності немає земельної ділянки площею 0,0183 га - не заслуговують на увагу, оскільки позивач просила встановити сервітут лише щодо частини земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2 загальна площа якої 0,3302 га та належить відповідачу на праві власності, що стверджується відповідним Державним актом на право власності на земельну ділянку та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.125, 126).

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги понесені відповідачем судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Володимир-Волинського міського суду від 19 березня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брик Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія Західнафтопром», Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Світ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур де Світ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері», Приватне підприємство «Ліски», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, фізичні особи-підприємці: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 121 грн. 80 коп. (сто двадцять одну грн. 80 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді