Постанова

від 11.03.2015 по справі 814/335/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 березня 2015 року Справа № 814/335/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого суддіЖелєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014", вул. Севастопольська, 47-"А",Миколаїв,54005

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкового повідомлення - рішення від 25.12.2014року № 0023972208, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014» (далі також - ТОВ «СПЕЦБУД 2014», позивач, Товариство), посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі також - відповідач, ДПІ) №0023972208 від 25.12.2014, яким ТОВ «СПЕЦБУД 2014» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму на суму 165 088грн. 50коп., з яких 110059 грн. 00коп. за основним платежем та 55029 грн. 50коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦБУД 2014» контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій з придбання підрядних робіт між ТОВ «СПЕЦБУД 2014» та ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ», ТОВ «СПЕЦБУД 2014»та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС», які, на думку відповідача, не могли фактично здійснювати господарські операції в зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, відсутністю за місцем реєстрації, що слугувало підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

На підставі наказу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 24.11.2014 №1220 в період з 25.11.2014 по 01.12.2014 на підприємстві - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД 2014» відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СПЕЦБУД 2014» (код ЄДРПОУ 39063670) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з платниками податків контрагентами - постачальниками ПП «Універсал Будтрест» за період липень, вересень 2014 року, ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» за період вересень 2014 року та контрагентами - покупцями за період липень, серпень, вересень 2014 року, результати якої оформлено відповідним актом № 968/14-03-22-08/39063670 від 08.12.2014 (далі також - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в зв'язку з оформленням Товариством безтоварних господарських операцій з ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС», що слугувало підставою для невмотивованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 110059грн. 00коп. за перевіряємий період.

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, ДПІ не визнає включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з ПП «Універсал Будтрест» за період липень, вересень 2014 року, ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» за період вересень 2014 року, обґрунтувавши це актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.08.2014 №1910/26-59-22-08/38922404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014» та актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 року №1925/26-59-22-08/38871786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014», які, на думку відповідача, свідчать про відсутність господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СПЕЦБУД-2014» надав ДПІ документи, які вказують про те, що між позивачем та ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ», позивачем та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» укладено угоди, а саме:

Між ТОВ «СПЕЦБУД-2014» та ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» укладено договір субпідряду №5/14 на виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідно до умов договору адреса будівництва - реконструкція Засільського цукрового заводу ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані». Предмет - модернізація сушильного відділення. Реалізація даного договору підтверджується наступними бухгалтерськими документами: податкові накладні за період з 01.07.2014 по 24.07.2014, податкові накладні за період з 01.09.2014 по 24.09.2014, договірна ціна та локальний кошторис за липень 2014 року, договірна ціна та локальний кошторис за вересень 2014 року, довідки про вартість виконаних робіт за липень 2014 року, акти приймання виконаних робіт за липень 2014 року, довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року, акти приймання виконаних робіт за вересень 2014 року;

01 вересня 2014 року між ТОВ «СПЕЦБУД-2014» та ПП «БК «АТРІМ-СЕРВІС» укладено договір субпідряду №1/09, предметом якого є капітальний ремонт дільниці лівневої каналізації ц-85 ГП НПКГ «Зоря-Машпроект». Виконання даного договору позивач підтвердив бухгалтерськими документами: податкова накладна №204 від 25.09.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014, акт приймання виконаних робіт за вересень 2014 року, договірна ціна на капітальний ремонт лівневої каналізації.

Вищезазначені договори субпідряду із ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» укладено в межах реалізації наступних договорів: Договору підряду № 28/08/2014 від 28.08.2014, укладеного між ТОВ «СПЕЦБУД-2014» та ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані», Договору підряду №01/09/2014 від 01.09.2014, укладеного між ТОВ «СПЕЦБУД-2014» та ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані», Договору підряду № 15/09/2014 від 15.09.2014, укладеного між ТОВ «СПЕЦБУД-2014» та ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані», виконання яких підтверджується податковими накладними за період з 08.09.2014 по 30.09.2014, договірною ціною та локальним кошторисом за липень 2014 року, договірною ціною та локальним кошторисом за вересень 2014 року, довідками про вартість виконаних робіт за липень 2014 року, актами приймання виконаних робіт за липень 2014 року, довідками про вартість виконаних робіт за вересень 2014 року, актами приймання виконаних робіт за вересень 2014 року.

Реалізацію договорів підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами (договірна ціна на капітальний ремонт лівневої каналізації; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «СПЕЦБУД 2014» за липень 2014 року) а також реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року, витягом з журналу-ордеру рахунків 311, 361 за липень 2014 року, витягом з журналу-ордеру відомостей по рахунку 361 за липень 2014 року, витягом з журналу-ордеру рахунків 311, 361 за вересень 2014 року, витягом з журналу-ордеру відомостей по рахунку 361 за вересень 2014 року, витяг з кореспондентського рахунку в АБ «Південний» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, витягом з кореспондентського рахунку в АБ «Південний» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

Зазначені матеріали надані позивачем контролюючому органу при проведенні перевірки.

Заперечуючи проти позову відповідач зокрема зазначав, що висновок про безтоварність угод із ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» базується на відсутності руху активів, відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у підприємств-контрагентів, а також даними про те, що підприємства-контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що викладені обставини не можуть бути доказами порушення податкового законодавства, в тому числі оскільки є висновками зробленими на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014 №1910/26-59-22-08/38922404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014» та акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 №1925/26-59-22-08/38871786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014», які в свою чергу не містять достатніх фактичних даних та ґрунтуються на припущенях.

Суд також погоджується з доводами позивача про надуманість суджень контролюючого органу про невідповідність термінів укладання (виконання) договорів підряду і договорів субпідряду та збитковість господарських операцій, оскільки позиція ДПІ спростовується первинною документацією. Так, на кожен вид робіт (кожен вузол) складався окремий договір, договірна ціна і довідка виконаних робіт. Реалізація договору субпідряду між ТОВ « Спецбуд - 2014» та ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» відбувалася на території ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» з березня 2014 року, в зв'язку з чим складено рамочний договір №5/14 від 02.06.2014, відповідно до якого перелік робіт визначається у локальних кошторисах, що належать до одного рамочного договору. Розрахунок, на підставі якого позивач дійшов висновку про відсутність прибутку у ТОВ «СПЕЦБУД-2014», зроблено за період липень-вересень 2014 року без урахування тих обставин, що договір № 5/14 укладено 02.06.2014 року і його реалізація тривала до 29 вересня 2014 року, а прибуток позивача наведений у довідках про вартість виконаних робіт за відповідний період.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків, як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкта оподаткування. Недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету та ін.) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» та ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2014 №1910/26-59-22-08/38922404 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014р.» та акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 №1925/26-59-22-08/38871786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014» також не має правового значення, оскільки відповідачем зустрічні звірки не були проведені, а висновки, які з точки зору контролюючого органу є свідченнями порушень податкового законодавства, зроблені безпідставно та ґрунтуються на припущеннях. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами ДПІ обумовлює також відсутністю у контрагентів об'єктивної можливості для виконання поставок послуг (товарів) в силу відсутності достатньої кількості основних засобів та робочого персоналу. Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки контрагентами позивача послуг (товарів) шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами.

Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг (товарів) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання послуг (товару) в господарській діяльності.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.12.2014року № 0023972208.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУД 2014" понесені ним судові витрати в сумі 330 гривень 19 копійок з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний