Постанова

від 24.02.2011 по справі 2а-74/11/2470

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. м. Чернівці Справа №2а-74/11/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання -Антонюка О.В.;

за участю: представника позивача -Бобика Й.Б. (довіреність від 1.02.2011 року);

представників відповідача: - Меренчука Є.В. (довіреність від 30.03.2010 року №2241/9/10-012); Комарницької Ж.В. (довіреність від 11.01.2011 року №5/9/10-012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Інтергарант»до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові приватне підприємство «Інтергарант»(далі позивач) просило суд визнати недійсним (скасувати) податкові повідомлення-рішення №0000660232/0 від 19 липня 2010 року та № 0000830232/1 від 14 вересня 2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці (далі - відповідач) проведено перевірку приватного підприємства «Інтергарант»та складено акт від 6 липня 2010 року № 2103/23-3/14346989 «Про результати планової виїзної перевірки»приватного підприємства «Інтергарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року»(далі Акт перевірки). За розглядом Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року №0000660232/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 193,50 грн., в тому числі за основним платежем -82 129,00 грн., фінансова санкція - 41 064,50 грн. Крім того, за результатами розгляду поданої скарги відповідач збільшив суму податкового зобов'язання та виніс податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року 0000830232/1 на суму 4 937,00 грн.

Позивач вважає спірні рішення безпідставними та протиправними. (а.с. 2-5; 101-104).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 1.02.2011 року подав суду заперечення з таких підстав.

На підставі договору купівлі-продажу №17/02 від 05.02.2008 року укладеного між ПП «Інтерра Плюс»та ПП «Інтергарант»позивачем було придбано обладнання для виробництва метало-пластикових вікон на загальну суму 1 002 566, 71 грн. в тому числі ПДВ в сумі 167 094, 4 грн.

На порушення вимог п.п. 7.2.1 п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР) ПП «Інтергарант»безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості обладнання для виробництва метало-пластикових вікон, постачальником яких в регістрах бухгалтерського обліку та в податкових накладних задокументовано ПП «Інтерра плюс»(за кодом ЄДРПОУ 34650804, м. Очаків).

Згідно представленої специфікації та податкових накладних ПП «Інтерра плюс»(за кодом ЄДРПОУ 34650804, м. Очаків) реалізувало обладнання ПП «Інтергарант»на загальну суму 1 002 566, 71 грн., у т.ч. ПДВ -167 094,45 грн. ПДВ у сумі 45 417 грн. згідно податкової накладної № 1213 від 06.02.2008 року ПП «Інтергарант»було включено до складу податкового кредиту в лютому 2008 року; ПДВ у сумі 2 747 грн. згідно податкової накладної № 1417 від 03.03.2008 року ПП «Інтергарант»було включено до складу податкового кредиту в березні 2008 року; ПДВ у сумі 11 8930 грн. згідно податкової накладної № 1515 від 19.03.2008 року ПП «Інтергарант»у відповідному податковому періоді, а саме в березні 2008 року до складу податкового кредиту не включило; ПДВ у сумі 45 417,49 грн. було включено до складу податкового кредиту лютого 2008 року; ПДВ у сумі 2 747 грн. було включено до складу податкового кредиту березня2008 року; ПДВ у сумі 11 8930 грн. було включено до складу податкового кредиту в рядок 16.4 (коригування податкового кредиту) у вересні 2009 року.

Позивач не скористався можливістю застосування пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.06.97р., у відповідності із яким ПП «Інтергарант»могло подати заяву зі скаргою на контрагента, який не надав вчасно податкову накладну.

Згідно Декларації з ПДВ за вересень 2009 року, поданої до ДПІ у м. Чернівці (Вх № 154284 від 20.10.2009 року) ПП «Інтергарант» віднесено до рядку 16.4 «Коригування податкового кредиту»суму податку на додану вартість в розмірі 118 930 грн. за отримане обладнання від ПП «Інттерра плюс»(ІПН 346508014078, Миколаївська обл., м. Очаків) згідно податкової накладної №1515 від 19.03.2008 року. При заповненні рядка 16.4 «Коригування податкового кредиту», додається розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, яка коригується.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної затвердженої наказом ДПА Україна від 30.05.97р. № 165 Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказами ДПАУ від 08.10.98р. № 469, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 28.10.98р. за № 691/3131 та від 02.08.2001р. № 311, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2001р. за № 674/5865 передбачено наступне: п. 22. Розрахунок коригування складається у двох примірниках; п. 23. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів. Копія залишається у продавця; п. 24. Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних; п. 25. Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням; п. 26. На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни; п. 27. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку.

Підпункт 5.8.1 п.5.8 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, відповідно до якого вказано, що покупець зможе додатково збільшити податковий кредит податку на додану вартість, якщо отримає від постачальника розрахунок коригувань до податкової накладної.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1515 від 19.03.2008 року для перевірки не представлений.

Згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність на суму 121 677 грн., в результаті чого податковий кредит ПП «Інтергарант»перевищує податкові зобов'язання ПП «Інтерра плюс»на суму 121 677 грн.

Працівниками ДПІ у м. Чернівці було направлено запит №3154/7/15-206 від 31.08.2009 року до Очаківської ОДПІ щодо підтвердження взаємовідносин ПП «Інтергарант»з ПП «Інттерра плюс». Очаківською ОДПІ була надіслана відповідь (лист №9794/7/23-011 від 10.09.2009 року), згідно якої повідомлено, що відповідно до Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008 року (справа № 5/59/08) ПП «Інттерра плюс»ліквідоване.

Також, Очаківською ДПІ було повідомлено, що по ПП «Інттерра плюс»анульовано свідоцтво платника ПДВ, згідно акту № 4/1500/2900/34650804 від 16.04.2008 року. Податкова декларація ПП «Інттерра плюс»з податку на додану вартість за березень одержана Очаківською ОДПІ 12.06.2008 року №1274, тобто після ліквідації підприємства. Дана звітність відмічена грифом «до відома».

В податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, підпис, яка склала податкові накладні значиться ОСОБА_4

Постановою господарського суду Миколаївської області (54009, м. Миколаїв, вул.. Адміральська,22-а) від 19 лютого 2008 року у справі № 5/59/08 приватне підприємство «Інтерра плюс»(юридична адреса: 57500 Миколаївська область, м. Очаків, вул. 60 років СРСР, 22, кв.22 код ЄДРПОУ 34650804) визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тимофєєву Ларису Борисівну (ліцензія НОМЕР_1 від 16.10.2006 року).

Оголошення, щодо визнання банкрутом ПП «Інтерра плюс»розміщено в газеті «Голос України»від 29 лютого 2008 року, номер газети 40. (а.с. 115-119).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідачем проведено перевірку приватного підприємства «Інтергарант»та складено акт від 6 липня 2010 року № 2103/23-3/14346989 «Про результати планової виїзної перевірки»приватного підприємства «Інтергарант»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року».

Як порушення відповідачем визнано недотримання вимог п.п. 7.2.1 п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР) ПП «Інтергарант»безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості обладнання для виробництва метало-пластикових вікон, постачальником яких в регістрах бухгалтерського обліку та в податкових накладних задокументовано ПП «Інтерра плюс»(а.с. 56-92).

За розглядом Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року №0000660232/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 123 193,50 грн., в тому числі за основним платежем -82 129,00 грн., фінансова санкція -41 064,50 грн. (а.с. 12).

За результатами розгляду поданої позивачем скарги відповідач збільшив суму податкового зобов'язання та виніс податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року 0000830232/1 на суму 4 937 грн. (а.с. 29).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На момент укладання договору купівлі-продажу №17/02 від 05.02.2008 року та здійснення операцій з придбання обладнання статус платника податку на додану вартість та статус контрагента, як платника ПДВ, підтверджується Свідоцтвом № 100036776 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданому відповідним органом податкової служби. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, оскільки позивачу нічого не було відомо про невключення продавцем до податкового зобов'язання відповідної суми або інші подібні відомості.

Таку ж позицію підтримує Вищий адміністративний суд інформаційний лист від 04.06.2009 року №864/13/13-09 «Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визначення сум податку на додану вартість з податку на додану вартість»яка полягає в тому, що «сама по собі сплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем».

Придбане обладнання, як момент проведення перевірки, так і на момент подання позову перебуває на балансі позивача та використовується в господарській діяльності.

Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Факт сплати податку на додану вартість в ціні придбання, розмір якого зазначено в податкових накладних, підтверджується платіжними дорученнями: № 2 від 06.02.2008 року на суму 272 504, 92 грн., в т.ч. ПДВ 45 417, 49 грн.; № 16 від 03.03.2008 року на суму 164 82, 36 грн., в т.ч. ПДВ 27 47, 06 грн.; № 39 від 18.03.2008 року на суму 713 579, 43 грн., в т.ч. ПДВ 118 929, 91 грн.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000660232/0 від 19 липня 2010 року та № 0000830232/1 від 14 вересня 2010 року.

3. Стягнути на користь приватного підприємства «Інтергарант»з Державного бюджету на користь судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 1 березня 2011 року

Суддя Р.В. Ватаманюк