Рішення

від 17.03.2015 по справі 911/626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. справа № 911/626/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гараса Євгенія Олеговича, Київська обл., м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Гарант», Київська обл., м. Сквира

про стягнення 140 184,79 гривень

за участю представників:

від позивача: Гарас Є.О. (особисто), Гарас О.В. (довіреність б/н від 17.02.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.02.2015 Фізична особа-підприємець Гарас Євгеній Олегович (далі-ФОП Гарас Є.О./позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Гарант» (далі-ТОВ «Гарант»/відповідач) про стягнення 140 184,79 грн, з яких: 98 532,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №6 від 24.03.2014, 35 000,00 грн штрафу, 6 102,09 грн інфляційних втрат та 550,70 грн 3% річних.

Відповідач позов не визнав та просив суд зменшити заявлену до стягнення суму штрафу в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2015 порушено провадження у справі №911/626/15 та призначено справу до розгляду на 03.03.2015.

02.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2015 розгляд даної справи було відкладено на 17.03.2015.

В судові засідання 03.03.2015 та 17.03.2015 представник відповідача не прибув.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 між ФОП Гарасем Є.О. (далі-продавець) та ТОВ «Гарант» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу №6 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а саме: аміачну селітру у кількості 20 000,00 тон загальною вартістю 98 532,00 грн, а покупець - прийняти та оплатити його.

Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару загальною вартістю 98 532,00 грн, що підтверджується підписами сторін та відбитком печатки відповідача на видатковій накладній №4 від 24.03.2014 на суму 98 532,00 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 98 532,00 грн заборгованості.

Факт нездійснення відповідачем розрахунків за договором підтверджується наданою суду довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №Р1-В5/43-193 від 16.03.2015

З метою досудового врегулювання даного спору, 25.12.2014 позивачем було надіслано відповідачу претензію №1, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її невідкладної сплати.

Посилаючись на те, що відповідач на вказану претензію не відповів, розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 98 532,00 грн заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладною №4 від 24.03.2014 згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем до 24.11.2014 (або по предоплаті) за договірною ціною, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у строки, передбачені договором, саме до 24.11.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 98 532,00 грн заборгованості за накладною №4 від 24.03.2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого:

- 35 000,00 грн штрафу, з підстав п. 6.2 договору,

- 6 102,09 грн інфляційних втрат та 550,70 грн 3% річних, з підстав ст. 625 ЦК України, нарахованих з 25.11.2014 по 31.01.2015 на 98 532,00 грн заборгованості.

Статтями 611, 549 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 35 000,00 грн.

З огляду на вимоги наведених нормативних приписів, а також встановлення судом факту неоплати відповідачем вартості товару, поставленого за спірною накладною, що є порушенням договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 000,00 грн штрафу з підстав п. 6.2 договору та, відповідно, її задоволення.

Що ж до клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу в порядку ст. 83 ГПК України у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем останнього, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтями 33, 34 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, оскільки в порушення наведених законодавчих положень, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин в розумінні ст. 83 ГПК України, за наявності яких можливе зменшення розміру неустойки, доказів існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, як і доказів вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення ним порушення та його наслідків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу у розумінні ст. 83 ГПК України, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 6 108,98 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 102,09 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам наведених нормативних приписів, а також є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 550,70 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Гарант» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. К.Маркса, 48, кв. 6, ідентифікаційний код 31466362) на користь Фізичної особи-підприємця Гараса Євгенія Олеговича (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 8, кв. 2, ідентифікаційний код 2974602492):

- 98 532 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн 00 коп. заборгованості,

- 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп. штрафу,

- 6 102 (шість тисяч сто дві) грн 09 коп. інфляційних втрат,

- 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн 70 коп. 3% річних,

- 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн 70 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.03.2015.

Суддя В.А. Ярема