Постанова

від 25.05.2015 по справі 911/626/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа№ 911/626/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Гарас О.В., дов. № 453 від 17.02.2015р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми

„Гарант"

на рішення Господарського суду Київської області

від 17.03.2015 р.

у справі № 911/626/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гараса Євгенія Олеговича

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми

„Гарант"

про стягнення 140 184,79 гривень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гарас Євгеній Олегович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" про стягнення 140 184,79 грн., з яких: 98 532,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №6 від 24.03.2014, 35 000,00 грн. штрафу, 6 102,09 грн. інфляційних втрат та 550,70 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2015р. у справі № 911/626/15 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" на користь фізичної особи-підприємця Гараса Євгенія Олеговича 98 532 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн.. 00 коп. заборгованості, 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 6 102 (шість тисяч сто дві) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн. 70 коп. 3% річних, 2 803 (дві тисячі вісімсот три) грн. 70 коп. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2015р. у справі № 911/626/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" у справі № 911/626/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі № 911/626/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.05.2015р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від фізичної особи-підприємця Гараса Євгенія Олеговича надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2015р. у справі № 911/626/15 без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.03.2014 між ФОП Гарасем Є.О. (далі-продавець) та ТОВ "Гарант" (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу №6 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а саме: аміачну селітру у кількості 20 000,00 тон загальною вартістю 98 532,00 грн., а покупець - прийняти та оплатити його.

Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару загальною вартістю 98 532,00 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитком печатки відповідача на видатковій накладній №4 від 24.03.2014 на суму 98 532,00 грн..

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 98 532,00 грн. заборгованості.

Факт нездійснення відповідачем розрахунків за договором підтверджується наданою суду довідкою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №Р1-В5/43-193 від 16.03.2015

З метою досудового врегулювання даного спору, 25.12.2014 позивачем було надіслано відповідачу претензію №1, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її невідкладної сплати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач на вказану претензію не відповів, розрахунки за договором не провів, тому просить суд стягнути 98 532,00 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладною №4 від 24.03.2014 згідно договору.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення обтяжень по грошовому зобов'язанню у виді інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення платежу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем до 24.11.2014 (або по предоплаті) за договірною ціною, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі у строки, передбачені договором, саме до 24.11.2014.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що оскільки станом на день прийняття рішення відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 98 532,00 грн. заборгованості за накладною №4 від 24.03.2014 згідно договору підлягає.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого 35 000,00 грн. штрафу, з підстав п. 6.2 договору, 6 102,09 грн. інфляційних втрат та 550,70 грн 3% річних, з підстав ст. 625 ЦК України, нарахованих з 25.11.2014 по 31.01.2015 на 98 532,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 35 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, а також встановлення судом факту неоплати відповідачем вартості товару поставленого за спірною накладною, що є порушенням договірних зобов'язань, місцевий суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми штрафу в порядку ст. 83 ГПК України, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем останнього, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки в порушення наведених законодавчих положень, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування виняткових обставин в розумінні ст. 83 ГПК України, за наявності яких можливе зменшення розміру неустойки, доказів існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, як і доказів вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення ним порушення та його наслідків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу у розумінні ст. 83 ГПК України, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з суду першої інстанції та вважає, що розрахунок інфляційних втрат є вірним, в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 6 108,98 грн. та розмір 3% річних, відповідає вимогам наведених нормативних приписів, місцевий суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 550,70 грн. 3% річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2015р. у справі № 911/626/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Гарант" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2015р. у справі № 911/626/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/626/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков