Постанова

від 08.07.2015 по справі 911/626/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 911/626/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірми "Гарант"

на рішення господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 25.05.2015 р.

у справі № 911/626/15 господарського суду

Київської області

за позовом Фізичної особи - підприємця

Гараса Євгенія Олеговича

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірми "Гарант"

про стягнення 140 184,79 грн.

за участю представників:

ФОП Гараса Є.О. - не з'явилися;

ТОВ Агрофірми "Гарант" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Фізична особа - підприємець Гарас Євгеній Олегович звернувся до господарського суду Київської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Гарант" 140 184,79 грн., у т.ч. 98 532,00 грн. основної заборгованості, 35 000,00 грн. штрафу, 6 102,09 грн. збитків від інфляції та 550,70 грн. процентів річних.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунку за поставлений йому товар відповідно до умов договору купівлі-продажу № 6 від 24.03.2014 р. (а.с.4-6).

Відповідач у справі - ТОВ Агрофірма "Гарант" у запереченнях на позовну заяву просить у задоволенні заявлених вимог відмовити. При цьому, відповідач посилається лише на необхідність зменшення штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. позов задоволено повністю (а.с.45-48).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за поставлений йому товар;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару у вигляді штрафу, вимоги про стягнення якого обґрунтовано заявлені позивачем;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та збитків від інфляції, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. залишено без змін (а.с.73-78).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.87-90).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

24.03.2014 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 6, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар (аміачну селітру), а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.

Укладений сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

За умовами укладеного сторонами договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Поставка позивачем товару на суму 98 532,00 грн., як вірно встановлено судами, підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 4 від 24.03.2014 р.

Позивачем на адресу відповідача 25.12.2014 р. була направлена претензія № 1 про сплату суми боргу, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 98 532,00 грн.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 98 532,00 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 550,70 грн. та збитків від інфляції у сумі 6 102,09 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесений, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати товару у вигляді штрафу, розмір якого становить 35 000,00 грн. (п. 6.2 договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог в частині штрафу правильний.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 17.03.2015 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. у справі № 911/626/15 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Гарант" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.