Постанова

від 19.03.2015 по справі 923/1653/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 923/1653/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Кузьома В.В. по дов. б/н від 28.11.2014р.

від відповідача 2 - Кобзарь М.П. по дов. №111 від 30.01.2015р.

- Половніков О.В. по дов. №767 від 25.12.2014р.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2014 р.

по справі № 923/1653/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"

до відповідача 1: Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Консоль"

відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Голопристанський елеватор"

про стягнення 503.559,00 грн.,

Встановив:

В листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" (Далі - Позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Консоль" (Далі - Відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Голопристанський елеватор" (Далі - Відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідачів компенсації збитків у розмірі 503559,00грн..

Відповідач 1 в судові засідання суду першої інстанції не з'являвся, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, відзив на позовну заяву до суду не направив, а тому справа була розглянута на підставі положень статті 75 ГПК України.

Відповідач 2 проти позову заперечує на тій підставі, що договір поруки є нікчемним. Щодо предмету позову, то вважає, що підстав для його задоволення не вбачається, оскільки ним договірні зобов'язання виконані у повному обсязі, що підтверджується рішенням господарського суду по справі 923/830/14.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16 грудня 2014р., винесеним суддею Клепай З.В. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача збитки у розмірі 503.559,00 грн. та 10.071,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем було доведено порушення його прав неякісним виконанням зобов'язань, в результаті чого йому були завдані збитки, у вигляді відшкодування ним сум штрафу, що сплачено його контрагентом.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду відповідач 2 звернувся із апеляційною скаргою в якій вважає його необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач 2 зазначає, що свої зобов'язання за Договором №043/13 вони виконали в повному обсязі, а доводи позивача стосовно того, що відповідачем 2 надано послуги зі зберігання Зерна не належним чином є безпідставними, що підтверджено рішенням господарського суду Херсонської області по справі №923/830/14, залишеним в силі Одеським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

Соя, яка надійшла на Зерновий склад, не відповідала нормам ДСТУ 4964:2008 та в договорі прямо було зазначено, що "Соя (нестандартна). Крім того, скаржник вважає, що доводи позивача про неможливість виконання зобов'язань зовнішньоекономічного контракту ТОВ "Агро-Транзит-Інвест" не знаходиться у причинному зв'язку із зобов'язаннями по спірному Договору від 01.10.2013р. №043/13 між позивачем та відповідачем 2.

Відповідач 1 в судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, відзив на апеляційну скаргу до суду не направив, а тому справа була розглянута на підставі положень статті 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 01 жовтня 2013 року між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі директора філії "Голопристанський елеватор" та ТОВ "Продексим, ЛТД" був укладений договір складського зберігання зерна №043/13. (т.1 а.с.10-16)

Відповідно до п. 1.1. цього договору позивач (Поклажодавець) зобов'язався передати, а відповідач 2 (Зерновий склад) зобов'язався прийняти на зберігання зернові культури врожаю 2013 року та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором. Відповідно до п.п.2.1.,2.3. договору якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна від повідати державним стандартам та підтверджуватися карткою аналізу. У разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів Зерновий склад за письмовою згодою Поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.

Відповідно до п. 3.10. договору, відвантаження та переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, групи, за стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийманні зерна на зберігання за мінусом втрат, пов'язаних з природними втратами при поліпшенні якості зерна, але не більше ніж 0,7%.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, про те, що договір зберігання не передбачає підроблення насіння сої за олійною домішкою до норм ДСТУ та не приймається до уваги, оскільки договір №043/13 за своєю правовою природою є не тільки договором зберігання, а й договором про надання послуг, оскільки відповідно до п.1.1 договору другий відповідач зобов'язується надати позивачу додаткові послуги відповідно до додатку №1 до договору.

Із додатку №1 вбачається, що другий відповідач також здійснює в процесі збереження сої її очищення, тобто цей договір також має ознаки договору надання послуг та відвантаження товару автотранспортом на вимогу позивача.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із додатку №1 до договору вбачається, що сторони передбачили вартість таких послуг.

Відповідно до ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.15 договору №043/13 від 01.10.2013р. другим відповідачем відвантаження зерна здійснюється за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на зерновому складі, але не гіршими ніж встановлені відповідними ДСТУ або окремою письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до Національного стандарту України (соя технічні умови ДСТУ 4964:2008, Київ, Держстандарт України, 2010), вимоги до постачання насіння сої: п. 5.1. сміттєва й олійна домішка (разом) не більш ніж 10%.

Пункт 5.4. передбачає, що насіння сої, що формують для експортування, має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір. За іншими показниками якості насіння сої повинно відповідати вимогам, встановленим у договорі (контракті) між постачальником та іноземним покупцем.

Під час дії договору складського зберігання зерна Поклажодавець передавав на зберігання зерновому складу такі культури як кукурудза та соя, під час зберігання яких Зерновий склад не забезпечив виконання своїх зобов'язань в повному обсязі.

Так, під час зберігання сої Зерновий склад не забезпечив дотримання необхідних показників якості зерна. Зерновий склад відвантажуючи сою в період з 19 грудня 2013 року по 06 січня 2014 року в кількості 933,100 тон допустив значне перевищення олійної домішки.

Крім того, судова колегія вважає, що позивачем здано на зберігання сою з показниками по олійній домішці, вищими, ніж передбачено ДСТУ не є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання своїх договірних зобов'язань, оскільки в порушення ст.90-6 ЦК України він не довів відсутність своєї вини у такому відвантажені сої, не повідомив позивача про неможливість виконання його замовлення на відвантаження сої з показниками, що відповідають нормам ДСТУ, а здійснив його відвантаження.

Зазначений показник невідповідності якості насіння сої умовам виконання договору складсь кого зберігання зерна послугував підставою невиконання Поклажодавцем своїх договірних зобов'язань по договору купівлі-продажу від 12 грудня 2013 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча корпорація", за умовами якого Поклажодавець зобов'язався поставити сою, яка повинна була відповідати ДСТУ, а також наступним показ никам: вологість - до 12%; смітна домішка - до 2%; олійна домішка - до 15%. Зерновий склад не зміг забезпечити при відвантаженні сої зазначені показники. (т.1 а.с.18-19)

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.12.2013 року (пункт 7.1.) Поклажодавець взяв на себе зобов'язання стосовно компенсації штрафних санкцій у випадку невиконання умов зазначеного договору.

В свою чергу ТОВ "Українська продовольча корпорація" уклало зовнішньоекономічний контракт 13 грудня 2013 року на поставку сої, виконання якого було зірвано в зв'язку із неможливістю Поклажодавця виконати договір купівлі-продажу від 12.12.2013 року. Тому, ТОВ "Українська продовольча корпорація" звернулося до ТОВ "Продексим, ЛТД" із вимогою про сплату штраф них санкцій у розмірі 503559,00 грн. (т.1 а.с.20)

04 липня 2014 року ТОВ "Продексим, ЛТД" було сплачено штрафні санкції, що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 04.07.2014р.. (т.1 а.с.21)

Відповідно до п.6.1. договору складського зберігання зерна від 01 жовтня 2013 року в разі не виконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного договору.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача2 на те, що рішенням господарського суду по справі 923/830/14 та постановою ОАГС по справі від 07.10.14р. встановлено виконання ними зобов'язань за договором у повному обсязі, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення вищезазначеної суми збитків.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, із вказаного рішення вбачається, що предметом позову були розрахунки за надані послуги. ТОВ "Продексим, ЛТД" як відповідач по вказаній справі в якості заперечення на позов посилався на неякісне виконання зобов'язань позивачем по цій справі - Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", але дані обставини не були предметом дослідження, оскільки, як зазначено у постанові ОАГС в матеріалах справи були відсутні належні докази на підтвердження заперечень відповідача.

Зустрічна позовна заява про стягнення з позивача по справі 923/830/14 була повернута відповідачеві по цій справі без розгляду, що підтверджується ухвалою господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви від 08.07.14р.

08.10.2013р. між ТОВ "Продексим, ЛТД" та Приватним підприємством багатогалузева фірма "Консоль" був укладений договір поруки №08/10 від 08 жовтня 2013 року. (т.1 а.с.24)

Відповідно до п.1.1., п.1.3., п.1.4. договору поруки №08/10 поручитель зо бов'язався перед кредитором відповідати за невиконання публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Голопристанський елеватор", що виникають з договору складського зберігання зерна №043/13 від 01 жовтня 2013 року. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що позивачем доведено порушення його прав, в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідача 2 за Договором №043/13 від 01.10.2013р., в результаті чого, позивачу завдано збитків, які виразились в стягненні з нього штрафних санкцій у розмірі 503.559,00 грн. за неналежне виконання вже взятих Позивачем на себе зобов'язань перед ТОВ "Українська продовольча корпорація" за Договором купівлі-продажу від 13.12.2013р..

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідач 2 при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2014р. по справі № 923/1653/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.03.2015р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Ярош А.І.