Постанова

від 01.07.2015 по справі 923/1653/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 923/1653/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г. суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Самусенко С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. та рішеннягосподарського суду Херсонської області від 16.12.2014р. у справі№923/1653/14 господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Консоль"; 2. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України ""Голопристанський елеватор" простягнення 503 559 грн.

За розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. №02-05/424 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Дунаєвської Н.Г. суддів Владимиренко С.В.(доповідач), Самусенко С.С.

за участю представників:

позивача - Кузьома В.В., дов. від 19.05.2015р., б/н;

відповідачів: 1. не з'явились;

2. Половінкін О.В., дов. Від 25.12.2014р., №767

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Консоль" та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України ""Голопристанський елеватор" про стягнення з вказаних відповідачів солідарно компенсації збитків в розмірі 503 559 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2014р. у справі №923/1653/14 (суддя Клепай З.В.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Ліпчанська Н.В., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Консоль" та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України ""Голопристанський елеватор" на користь позивача збитків у розмірі 503559 грн. та 10071,18 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.10.2013 р. між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (відповідач-2) в особі директора філії "Голопристанський елеватор" та ТОВ "Продексим, ЛТД" (позивач) укладено договір складського зберігання зерна №043/13. За умовами п. 1.1. договору ТОВ "Продексим, ЛТД" (Поклажодавець) зобов'язався передати, а відповідач-2 зобов'язався прийняти на зберігання зернові культури врожаю 2013р. та в установлений строк повернути їх ТОВ "Продексим, ЛТД", відповідно до якісних показників, передбачених цим договором. Відповідно до умов п.п.2.1, 2.3 договору якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватися карткою аналізу. У разі невідповідності якості показників зерна вимогам державних стандартів відповідач-2 за письмовою згодою ТОВ "Продексим, ЛТД" та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції.

Відповідно до п. 3.10. договору, відвантаження та переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, групи, за стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийманні зерна на зберігання за мінусом втрат, пов'язаних з природними втратами при поліпшенні якості зерна, але не більше ніж 0,7%.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що відповідач-2 зобов'язався надати позивачу додаткові послуги відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору за умовами визначеними сторонами, а саме очищення сої в процесі її збереження.

За умовами визначеними сторонами в п.3.15 договору відповідач-2 здійснює відвантаження зерна за фактичними показниками якості, сформованими відповідно до загальної партії зерна, що зберігається на зерновому складі, але не гіршими ніж встановлені відповідними ДСТУ або окремою письмовою домовленістю сторін.

Пунктом 5.4. передбачено, що насіння сої, що формують для експортування, має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір. За іншими показниками якості насіння сої повинно відповідати вимогам, встановленим у договорі (контракті) між постачальником та іноземним покупцем.

Відповідно до п.6.1. договору в разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного договору.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач передав на зберігання відповідачу-2 кукурудзу та сою.

На думку позивача, відповідачем-2 не дотримано виконання зобов'язань за договором, а саме: під час зберігання сої не забезпечено дотримання необхідних показників якості зерна. Здійснюючи відвантаження сої в період з 19.12.2013р. по 06.01.2014р. в кількості 933,100 тон допущено значне перевищення олійної домішки.

12.12.2013р. між ТОВ "Продексим, ЛТД" та ТОВ "Українська продовольча корпорація" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач зобов'язався поставити сою, яка повинна відповідати ДСТУ, а також наступним показникам: вологість - до 12%; смітна домішка - до 2%; олійна домішка - до 15%. Відповідно до п. 7.1. договору купівлі-продажу від 12.12.2013 р. позивач зобов'язався компенсувати штрафні санкції у випадку невиконання умов зазначеного договору.

Водночас, судами попередніх інстанцій зазначено в оскаржуваних судових актах про укладення 13.12.2013р. ТОВ "Українська продовольча корпорація" зовнішньоекономічного контракту на постачання сої.

Через невиконання умов за зовнішньоекономічним контрактом, ТОВ "Українська продовольча корпорація" звернулось до ТОВ "Продексим, ЛТД" із вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 503559,00 грн. через невиконання ТОВ "Продексим, ЛТД" умов договору - купівлі продажу від 12.12.2013р., які сплачені позивачем 04.07.2014р. (платіжне доручення № 1116 від 04.07.2014р.).

08.10.2013р. між ТОВ "Продексим, ЛТД" та Приватним підприємством багатогалузева фірма "Консоль" укладено договір поруки №08/10. Відповідно до п.1.1., п.1.3., п.1.4. договору поруки №08/10 приватне підприємство багатогалузева фірма "Консоль" зобов'язалось перед ТОВ "Продексим, ЛТД" відповідати за невиконання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Голопристанський елеватор" зобов'язань, що виникають з договору складського зберігання зерна №043/13 від 01.10.2013р. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення солідарно з відповідачів збитків на суму 503559грн., позивач вказав про невиконання відповідачем-2 обумовлених договором складського зберігання зобов'язань щодо поліпшення якості сої за показниками "олійна домішка" відвантаженої в період з 19.12.2013р. по 06.01.2014р., що зумовило невиконання позивачем умов договору купівлі-продажу від 12.12.2013р. та оплату позивачем ТОВ "Українська продовольча корпорація" штрафних санкцій на суму 503559грн.

В обґрунтування солідарного стягнення збитків позивач послався на умови договору поруки № 08/10 від 08.10.2013р. укладеного з приватним підприємством багатогалузева фірма "Консоль" в забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-2 за договором складського зберігання зерна №043/13 від 01.10.2013р.

Врахував вищевикладене, пославшись на приписи ст.ст. 553, 554, 901, 906 Цивільного кодексу України, Національний стандарт України (соя технічні умови ДСТУ 4964:2008, Київ, Держстандарт України, 2010), суди попередніх інстанцій вказали, що позивачем доведено порушення його прав неякісним виконанням зобов'язань відповідачем-2, в результаті чого йому завдані збитки, у вигляді відшкодованих ним сум штрафу, що сплачено його контрагентом, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно 503559 грн. збитків.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення наведені в частині 2 ст.224 Господарського кодексу України.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте розглядаючи заявлені позовні вимоги про стягнення збитків та задовольняючи їх, суди попередніх інстанцій всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували наявності усіх елементів цивільного правопорушення для застосування до відповідачів цивільно-правової відповідальності та, відповідно, для стягнення з них збитків солідарно.

Крім цього, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначав, що за умовами п. 2.1. договору №043/13 якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватися карткою аналізу зерна, яка видається зерновим складом до складських документів. Поклажодавець або зерновий склад має право вимагати проведення перевірки якості зерна. Визначення якості зерна проводиться виробничою технічною лабораторією зернового складу за методиками й показниками, установленими чинними нормативними документами. При надходженні сої до філії відповідача-2 виробничою технологічною лабораторією зернового складу встановлено, що соя, яку поставив на зберігання позивач не відповідає ДСТУ 4964:2008, про що було відомо позивачу та вказана обставина ним не заперечувалась.

Також, зазначав, що позивач всупереч умовам п.2.3. договору, яким передбачено, що у разі невідповідності якості показників зерна вимогам державного стандарту зерновий склад за письмовою згодою поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідної кондиції, не звертався з вказаним замовленням, посилаючись на лист від 28.10.2013р. №46.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, судами попередніх інстанцій не досліджено картки аналізу зерна, копії витягу із журналу реєстрації лабораторних аналізів, копії листів від 28.10.2013р №46 від 19.11.2013р. №19/11/13/1, від 13.12.2013р. № 13/12/13-1, вказаним твердженням відповідача-2 не надано належної правової оцінки судами попередніх інстанцій всупереч приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судами не з'ясовано дотримання позивачем договірних умов визначених пунктом 2.1 договору складського зберігання № 043/13 щодо поставки на зберігання зерна, якість якого повинна відповідати державним стандартам та підтверджуватись карткою аналізу. Вказаній обставині не була надана належна правова оцінка всупереч приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Не з'ясовано судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи дотримання сторонами умов визначених п. 2.3 договору складського зберігання №043/13.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано дотримання сторонами договірних умов визначених п.3.3 договору складського зберігання зерна №043/13 щодо прийняття на зберігання зерна ( у т.ч. сої) за наявності певних документів визначених у цьому пункті договору.

Тоді як, п.п. 2.6., 2.32 розділу ІІ Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. № 661 передбачено, що визначення якості зерна проводиться ВТЛ за методиками й показниками, установленими чинними нормативними документами. У разі незгоди поклажодавця зерна з даними аналізу, проведеного ВТЛ, у його присутності проводиться повторний аналіз. Порядок вирішення спірних питань при незгоді з результатами повторного аналізу викладено у розділі IV цієї Інструкції; ВТЛ проводить визначення якості зерна, оформлює картку аналізу зерна (форма N 47) та зазначає показники якості в журналах форми N ЗХС-49, форми N 59, форми N 51. За результатами аналізів оформляється розділ II реєстру форми N ЗХС-3 (N ЗХС-4).

Водночас, при розгляді заявлених позовних вимог судами попередніх інстанцій не з'ясовано дотримання сторонами договірних умов зазначених в п. 3.15 спірного договору щодо відвантаження зерна за фактичними показниками якості.

Крім цього, судами попередніх інстанцій не з'ясовано дотримання сторонами договірних умов визначених п. 3.10 договору складського зберігання зерна №043/13 щодо відвантаження та переоформлення зерна за якістю в межах класу, групи, за стандартами, зазначеними в складському документі на зерно, виданому при його прийманні на зберігання на підставі аналізу складських документів.

Слід також зазначити і про ненадання судами попередніх інстанцій правової оцінки твердженням позивача щодо незабезпечення відповідачем-2 дотримання необхідних показників сої відвантаженої в період з 19.12.2013р. по 06.04.2014р. в кількості 933,100 тон - допущення значного перевищення облікової домішки, не з'ясування розміру такого перевищення.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано положення визначені розділом ІV вказаної Інструкції щодо розгляду спірних питань за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна, а також не з'ясовано при розгляді заявлених позовних вимог дотримання сторонами порядку визначеного вказаною Інструкцією.

Вказані обставини господарськими судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України залишено поза увагою.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.4 7 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки передбачені ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. та рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2014р. у справі №923/1653/14 скасувати.

Справу №923/1653/14 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді С.В. Владимиренко

С.С. Самусенко