Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/1014/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/1014/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ваік» простягнення 52214 грн. 40 коп. Представники сторін:

від позивача: Пімахова Д.В. - представник за довіреністю № 08 від 14.01.2015;

Лещенко О.О. - представник за довіреністю № 06 від 14.01.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваік» про стягнення 48484 грн. 80 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору поставки № 01-1/2740-14 від 20.08.2014, здійснив поставку товару з порушенням встановленого договором строку, внаслідок чого позивач нарахував пеню за порушення строків поставки товару в загальному розмірі 48484 грн. 80 коп. за загальний період нарахування з 01.10.2014 по 15.10.2014, окремо щодо кожного факту прострочення поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі № 910/1014/15-г; розгляд справи призначено на 16.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

11.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52214 грн. 40 коп. за період з 01.10.2014 по 16.10.2014

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог була отримана представником відповідача нарочно 11.03.2015, у зв'язку з чим суд приймає заяву про збільшення позовних вимог як збільшення позовних вимог в частині пені і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 01-1/2740-14 від 20.08.2014 у розмірі 52214 грн. 40 коп. за період з 01.10.2014 по 16.10.2014.

У судовому засіданні 16.03.2015 представники позивача подали додаткові письмові пояснення; надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032861567.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваік» (постачальник) укладено Договір поставки № 01-1/2740-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю 7 (сім) високовольтних уводів, виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Маса», завод «Ізолятор», Росія, за номенклатурою, типами, цінами, з технічними характеристиками згідно з специфікацією, яка є Додатком №1 до Договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Договору становить 543900 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 108780 грн. 00 коп., а всього - 652680 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що поставка (передача) товарів здійснюється постачальником протягом третього кварталу 2014 року; на умовах DDP (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010); одержувачам товарів, згідно з рознарядкою покупця, однак з урахуванням періоду поставки (третій квартал 2014) за адресами (місцями) поставки (передачі) товарів згідно з Договором (розділ третій специфікації) при цьому місця розвантаження товарів конкретизуються постачальнику покупцем/відповідним одержувачем (з числа зазначених у Договорі та розділі 3 специфікації) після отримання повідомлення постачальника про підготовку товарів до поставки (передачі). Одержувачами товарів виступають відокремлені підрозділи покупця (Західна електроенергетична система, Північа електроенергетична система, Донбаська електроенергетична система), які забезпечують прийняття товарів та надають довіреність для прийняття-передачі товарів.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (специфікація товарів), товаром є уводи високовольтні, загальною кількістю 7 штук, загальною вартістю 652680 грн. 00 коп.; одержувачами товарів є Західна ЕС (Рівненський район, с. Грабів, вул. Чорновола, 54), Північна ЕС (м. Харків, пр. Московський, 301А) та Донбаська ЕС (Свердловський р-н, Медвежанська сільрада).

Відповідно до п. 3.4 Договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю товари, зазначеної Договором (разом з специфікацією) якості, комплектності, в тарі, упаковці, з маркуванням, з дотриманням умов транспортування товарів, що відповідають як вимогам покупця так і нормативним актам.

Відповідно до п. 3.7 Договору, передача покупцю товарів що відповідають умовам Договору (по кількості, якості, комплектності, включаючи тару (упаковку), маркування, правила перевезення, з належними документами щодо товарів) засвідчується підписами кожної із сторін в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається в трьох примірниках та відповідно до вимог щодо складання первинних документів.

В акті приймання-передачі товарів (партії товарів) зазначається строк поставки, визначений Договором, та дата поставки (фактичної передачі) товарів покупцю (п. 3.11 Договору).

Датою поставки (передачі) товарів покупцю є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів) (п. 3.12 Договору).

Відповідно до п. 3.16 Договору, постачальник зобов'язаний поставити товари, якість яких відповідає вимогам покупця, зазначеним Договором, у строки, одержувачам товарів та за місцем (адресами) поставки згідно з умовами Договору.

Згідно з п. 3.19 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 01.01.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 3.1 Договору, сторони домовились, що відповідач здійснюватиме поставку протягом третього кварталу 2014 року, з огляду на що суд приходить до висновку, що останнім днем строку поставки узгодженого між сторонами товару є 30.09.2014 (останній квартал третього кварталу).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до Правил Інкотермс 2010, DDP вживається з зазначенням місця прибуття; відповідальність продавця закінчується після того, якщо товар доставлений у вказане місце в країні покупця; всі ризики, всі витрати з доставки вантажу, відповідальність за псування і втрату товару д цього моменту несе продавець.

З огляду на встановлені п.п. 3.1, 3.7 та 3.16 Договору умови поставки товару, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача передати позивачу товар вважається виконаним у момент вручення товару визначеними позивачем одержувачами, а саме: Західна ЕС (Рівненський район, с. Грабів, вул. Чорновола, 54), Північна ЕС (м. Харків, пр. Московський, 301А) та Донбаська ЕС (Свердловський р-н, Медвежанська сільрада).

Судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки товарів, передбачені п. 3.1 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі товару.

Так, відповідно до акту приймання-передачі товару від 16.10.2014 відповідач поставив позивачу товар вартістю 93240 грн. 00 коп., відповідно до акту приймання-передачі товару від 15.10.2014 - товар вартістю 372960 грн. 00 коп. та відповідно до акту приймання-передачі товару від 16.10.2014 - товар вартістю 186480 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що на актах приймання-передачі товару зазначена як дата відвантаження, вказана відповідачем, так і дата прийняття товару, вказана позивачем.

Як пояснив позивач у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 16.03.2015, ним були проставлені фактичні дати отримання товару за Договором поставки № 01-1/2740-14 від 20.08.2014, а саме: на акті приймання-передачі товару на суму 93240 грн. 00 коп. позивач зазначив дату 16.10.2014, на акті на суму 372960 грн. 00 коп. - 15.10.2014 та на акті на суму 186480 грн. 00 коп. - 16.10.2014., тоді як дати, вказані відповідачем, на час передання товару позивачу вже були зазначені в актах та не встановлюють дату фактичного вручення товару позивачу.

Зважаючи на те, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві (ст. 664 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку вважати датою поставки товару - дату фактичного отримання позивачем товару, тобто 15.10.2014 за актом на суму 372960 грн. 00 коп. та 16.10.2014 за актами на суму 93240 грн. 00 коп. та 186480 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору, у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

Суд зазначає, що неустойка (пеня), розмір якої визначений у п. 5.1.4 Договору, є штрафною санкцією за порушення строку поставки товару, тобто за порушення негрошового зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що розмір неустойки у даному випадку не може обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідні обмеження, передбачені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлені саме щодо пені за порушення грошового зобовязання, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано застосовано розмір неустойки - 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем здійснено нарахування пені в день фактичної поставки товару та не враховано, що фактична поставка товару була здійснена відповідачем 15 та 16 жовтня 2014, а тому правильним для нарахування пені є, відповідно, період з 01.10.2010 по 14.10.2014 (для акту приймання-передачі товару на суму 372960 грн. 00 коп.) та період з 01.10.2014 по 15.10.2014 (для актів приймання-передачі на суму 93240 грн. 00 коп. та 186480 грн. 00 коп.).

Суд здійснив власний розрахунок пені:

Вартість невчасно поставленого товаруПеріод нарахування пені Ставка пені Розмір пені Акт приймання-передачі на суму 93240,00 грн. від 16.10.2014 93240,00 грн. 01.10.2014 - 15.10.2014 (15 днів) 0,5% 6993,00 грн. Акт приймання-передачі на суму 372960,00 грн. від 15.10.2014 372960,00 грн. 01.10.2014 - 14.10.2014 (14 днів) 0,5% 26107,20 грн. Акт приймання-передачі на суму 186480,00 грн. від 16.10.2014 186480,00 грн. 01.10.2014 - 15.10.2014 (15 днів) 0,5% 13986,00 грн. Всього: 47086,20 грн. Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваік» про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 47086 грн. 20 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваік» (04655, м. Київ, просп. Московський, буд. 23, літ. Г, оф. 911; ідентифікаційний код: 38832908) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) грошові кошти у розмірі 47086 (сорок сім тисяч вісімдесят шість) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.03.2015

Суддя І.М. Отрош