Постанова

від 09.09.2015 по справі 910/1014/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 910/1014/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівКозир Т.П., Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 16.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі№ 910/1014/15-г Господарського судуміста Києва за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК" простягнення 52214,40 грн за участю представників:

позивача: Лещенко О.О., дов. від 14.01.2015;

відповідача: Риженко О.В., директор; Федонін С.Г., дов. від 08.09.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1014/15-г (суддя Отрош І.М.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 47086,20 грн. В іншій частині позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/1014/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов'язання за договором від 20.08.2014 в сумі 50349,60 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) 20.08.2014 укладений договір поставки № 01-1/2740-14, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю 7 (сім) високовольтних уводів, виробництва ТОВ "Маса", завод "Ізолятор", Росія, за номенклатурою, типами, цінами, з технічними характеристиками згідно зі специфікацією, яка є додатком №1 до договору (уводи високовольтні, загальною кількістю 7 штук), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Ціна договору становить 543900,00 грн, крім того ПДВ - 108780,00 грн, а всього - 652680,00 грн (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що поставка (передача) товару здійснюється Постачальником протягом третього кварталу 2014 року.

Відповідно до п. 3.4 договору, Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар, зазначений договором (разом з специфікацією) якості, комплектності, в тарі, упаковці, з маркуванням, з дотриманням умов транспортування товару, що відповідає як вимогам Покупця так і нормативним актам.

Передача Покупцю товару, що відповідає умовам договору (по кількості, якості, комплектності, включаючи тару (упаковку), маркування, правила перевезення, з належними документами щодо товарів) засвідчується підписами кожної із сторін в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається в трьох примірниках та відповідно до вимог щодо складання первинних документів (п. 3.7 договору).

В акті приймання-передачі товару (партії товарів) зазначається строк поставки, визначений договором, та дата поставки (фактичної передачі) товару покупцю (п. 3.11 договору).

Датою поставки (передачі) товару покупцю є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товару (партії товарів) (п. 3.12 договору).

Пунктом 3.16 договору визначено, що Постачальник зобов'язаний поставити товар, якість якого відповідає вимогам Покупця, зазначеним договором, у строки, Одержувачам товарів та за місцем (адресами) поставки згідно з умовами договору.

У відповідності до п. 5.1.4 договору, у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної суми.

Суди попередніх інстанцій дослідили, що з огляду на акти приймання-передачі товару від 16.10.2014 та 15.10.2014 (а.с. 30-32), відповідач порушив строки поставки товару, передбачені п. 3.1 договору, наслідком чого є звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання за договором від 20.08.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом з'ясовано, що позивачем нарахована пеня включаючи день фактичної поставки товару - з 01.10.2014 по 16.10.2014 (по 2 актам) та з 01.10.2014 по 15.10.2014, тоді як правильним до стягнення пені є період з 01.10.2014 по 15.10.2014 (по 2 актам) та з 01.10.2014 по 14.10.2014.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст. 11, 509, п. 1 ст. 546, п. 1 ст. 549, ст. 610, 611, 629, 663, 664 ЦК України, ст. 230, 265, 267 ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В силу ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно зі ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Зважаючи на положення законодавства, а також враховуючи зміст розділу 3 договору та акти приймання-передачі товару від 15.10.2014, 16.10.214, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем строку поставки товару та наявність підстав для стягнення пені у відповідності до п. 5.1.4 договору.

Також, судова колегія погоджується з попередніми судовими інстанціями щодо визначення ними періоду для стягнення пені, оскільки день фактичного отримання позивачем товару не включається в період, за який здійснюється нарахування пені.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст.4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Посилання скаржника в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г колегія суддів вважає помилковими, оскільки в зазначеній справі мова йде про правильність застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 3 ст. 549 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тоді як в межах даної справи зазначені норми права судами не застосовувались, з тих підстав, що правова природа нарахованої позивачем до стягнення пені -"за порушення не грошового зобов'язання", що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач також звертає увагу на помилковість посилання апеляційним господарським судом на п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". З цього приводу судова колегія зазначає, що посилання судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині судового рішення на зазначений пункт постанови Пленуму Вищого господарського суду України не вплинуло на правильність прийнятого рішення по суті спору, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також правильність висновків, викладених в резолютивній частині судового акта.

Слід звернути увагу, що Пленум Вищого господарського суду України за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення лише рекомендаційного характеру з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні справ.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 910/1014/15-г - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.П. КОЗИР

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ