Постанова
від 16.06.2015 по справі 910/1014/15-г
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/1014/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лещенко О.О. - позивач

від відповідача: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 16.03.2015р.

у справі № 910/1014/15-г (суддя Отрош І.М.)

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАІК"

про стягнення 52214, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваік" про стягнення 48 484 грн. 80 коп. пені.

11.03.2015 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відповідно до норм ст. 22 ГПК України просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52214 грн. 40 коп. за період з 01.10.2014 по 16.10.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.15р. у справі № 910/1014/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваік" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" грошові кошти у розмірі 47086 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1647 грн. 56 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду, вказані в рішенні, не відповідають обставинам справи, та здійснені з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування такого рішення

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом визначено періоди нарахування пені без урахування останнього дня прострочення, а саме: на суму 372 960 грн. 00 коп. - з 01.10.2014 по 14.10.2014, на суму 93 240 грн. 00 коп. та 186 480 грн. 00 коп. - з 01.10.2014 по 15.10.2014 (таблиця на стор.5 рішення), що призвело до неправильного розрахунку пені та її зменшення.

Апелянт просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 349,60 грн., оскільки висновок суду, зазначений в рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.15 у справі № 910/1014/15-г, є помилковим.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.06.2015 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

20.08.2014 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваік" (постачальник за договором ) укладено договір поставки № 01-1/2740-14.

Відповідно до умов п.1.1. укладеного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю 7 (сім) високовольтних уводів, виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Маса", завод "Ізолятор", Росія, за номенклатурою, типами, цінами, з технічними характеристиками згідно з специфікацією, яка є додатком №1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору становить 543900 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 108780 грн. 00 коп., а всього - 652680 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що поставка (передача) товарів здійснюється постачальником протягом третього кварталу 2014 року; на умовах DDP (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010); одержувачам товарів, згідно з рознарядкою покупця, однак з урахуванням періоду поставки (третій квартал 2014) за адресами (місцями) поставки (передачі) товарів згідно з договором (розділ третій специфікації) при цьому місця розвантаження товарів конкретизуються постачальнику покупцем/відповідним одержувачем (з числа зазначених у договорі та розділі 3 специфікації) після отримання повідомлення постачальника про підготовку товарів до поставки (передачі). Одержувачами товарів виступають відокремлені підрозділи покупця (Західна електроенергетична система, Північа електроенергетична система, Донбаська електроенергетична система), які забезпечують прийняття товарів та надають довіреність для прийняття-передачі товарів.

Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікація товарів), товаром є уводи високовольтні, загальною кількістю 7 штук, загальною вартістю 652680 грн. 00 коп.; одержувачами товарів є Західна ЕС (Рівненський район, с. Грабів, вул. Чорновола, 54), Північна ЕС (м. Харків, пр. Московський, 301А) та Донбаська ЕС (Свердловський р-н, Медвежанська сільрада).

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник зобов'язаний передати покупцю товари, зазначеної Договором (разом з специфікацією) якості, комплектності, в тарі, упаковці, з маркуванням, з дотриманням умов транспортування товарів, що відповідають як вимогам покупця так і нормативним актам.

Відповідно до п. 3.7 договору передача покупцю товарів що відповідають умовам договору (по кількості, якості, комплектності, включаючи тару (упаковку), маркування, правила перевезення, з належними документами щодо товарів) засвідчується підписами кожної із сторін в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається в трьох примірниках та відповідно до вимог щодо складання первинних документів.

Пунктом 3.11. договору сторони погодили, що в акті приймання-передачі товарів (партії товарів) зазначається строк поставки, визначений договором, та дата поставки (фактичної передачі) товарів покупцю.

Датою поставки (передачі) товарів покупцю є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів) (п. 3.12 договору).

Відповідно до п. 3.16 договору постачальник зобов'язаний поставити товари, якість яких відповідає вимогам покупця, зазначеним договором, у строки, одержувачам товарів та за місцем (адресами) поставки згідно з умовами договору.

Згідно п. 3.19 договору він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 01.01.2015.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 3.1 Договору сторони домовились, що відповідач здійснюватиме поставку протягом третього кварталу 2014 року, з огляду на що суд приходить до висновку, що останнім днем строку поставки узгодженого між сторонами товару є 30.09.2014 (останній квартал третього кварталу).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до Правил Інкотермс 2010 DDP вживається з зазначенням місця прибуття; відповідальність продавця закінчується після того, якщо товар доставлений у вказане місце в країні покупця; всі ризики, всі витрати з доставки вантажу, відповідальність за псування і втрату товару д цього моменту несе продавець.

Враховуючи встановлені п.п. 3.1, 3.7 та 3.16 договору умови поставки товару, колегія погоджується з висновокм місцевого суду про те, що обов'язок відповідача передати позивачу товар вважається виконаним у момент вручення товару визначеними позивачем одержувачами, а саме: Західна ЕС (Рівненський район, с. Грабів, вул. Чорновола, 54), Північна ЕС (м. Харків, пр. Московський, 301А) та Донбаська ЕС (Свердловський р-н, Медвежанська сільрада).

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, відповідач порушив строки поставки товарів, передбачені п. 3.1 договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі товару.

Так, відповідно до акту приймання-передачі товару від 16.10.2014 відповідач поставив позивачу товар вартістю 93240 грн. 00 коп., відповідно до акту приймання-передачі товару від 15.10.2014 - товар вартістю 372960 грн. 00 коп. та відповідно до акту приймання-передачі товару від 16.10.2014 товар вартістю 186480 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що на актах приймання-передачі товару зазначена як дата відвантаження, вказана відповідачем, так і дата прийняття товару, вказана позивачем.

Як вбачаєтсья з письмових пояснень позивача, ним були проставлені фактичні дати отримання товару за Договором поставки № 01-1/2740-14 від 20.08.2014, а саме: на акті приймання-передачі товару на суму 93240 грн. 00 коп. позивач зазначив дату 16.10.2014, на акті на суму 372960 грн. 00 коп. - 15.10.2014 та на акті на суму 186480 грн. 00 коп. - 16.10.2014. Дати, вказані відповідачем, на час передання товару позивачу вже були зазначені в актах та не встановлюють дату фактичного вручення товару позивачу.

Зважаючи на те, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві (ст. 664 Цивільного кодексу України), колегія приходить до висновку про те, що датою поставки товару слід вважати дату фактичного отримання позивачем товару, а саме 15.10.2014 за актом приймання-передачі товару на суму 372960 грн. 00 коп. та 16.10.2014 за актами приймання-передачі товару на суму 93240 грн. 00 коп. та 186480 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

Ннеустойка (пеня), розмір якої визначений у п. 5.1.4 Договору, є штрафною санкцією за порушення строку поставки товару, тобто за порушення негрошового зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що розмір неустойки у даному випадку не може обмежуватись подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки відповідні обмеження, передбачені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлені саме щодо пені за порушення грошового зобовязання, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано застосовано розмір неустойки - 0,5% ціни прострочених зобов'язань за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія погоджується з висновокм місцевого суду щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені здійснено в день фактичної поставки товару, однак не враховано, що фактична поставка товару була здійснена відповідачем 15 та 16 жовтня 2014, а тому правильним для нарахування пені є, відповідно, період з 01.10.2010 по 14.10.2014 (для акту приймання-передачі товару на суму 372960 грн. 00 коп.) та період з 01.10.2014 по 15.10.2014 (для актів приймання-передачі на суму 93240 грн. 00 коп. та 186480 грн. 00 коп.), що складає 47 086, 20 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом при перерахунку пені було дотримано загальні правила застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваік" про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 47086 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, наводить факти, яким вже була дана оцінка Господарським судом м. Києва, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2015р. у справі № 910/1014/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2015р. у справі № 910/1014/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1014/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення16.06.2015
Оприлюднено22.06.2015
Номер документу45113969
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/1014/15-г

Постанова від 09.09.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Гольцова Л.A.

Ухвала від 31.08.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Гольцова Л.A.

Постанова від 16.06.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Ухвала від 17.04.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко А.І.

Рішення від 16.03.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Отрош І.М.

Ухвала від 26.01.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Отрош І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні