Постанова

від 19.03.2015 по справі 911/1511/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа№ 911/1511/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: Матюшина О.В., Овчінніков С.О. - представники за довіреністю,

від відповідача: Терещенко О.М. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Беніцька В.І. - представник за довіреністю,

від судово-експертної установи: Бондарь В.М., Гришкова Л.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2014р.

у справі №911/1511/13 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Приватного підприємства "Сітал Гласс"

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

третя особа - голова комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" Медведєв Тарас Олександрович

про стягнення 3 360 404,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Приватне підприємство "Сітал Гласс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі-відповідач) про стягнення 3 360 404,86 грн. збитків.

В процесі розгляду даної справи, позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3 411 301,02 грн., з яких: 2 451 489,00 грн. сума понесених збитків, 859 603,92 грн. упущеної вигоди, 67 208,10 грн. судового збору та 33 000,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг експерта-оцінювача.

Рішенням Господарського суду київської області від 26.11.2014 року у справі №911/1511/13 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на користь Приватного підприємства "Сітал Гласс" 1 780 760,78 грн. матеріальної шкоди, 233 602,80 грн. вартості робіт по відновлювальному ремонту тимчасової будівлі, 5 786,00 грн. вартості пінопласту, 67 208,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 26.11.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Третьою особою подано письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників сторін та судових експертів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.03.2011 року між Приватним підприємством "Сітал Гласс", як орендарем, та Приватним акціонерним товариством " Білицький завод «Теплозвукоізоляція", як орендодавцем, був укладений Договір оренди нерухомого майна № 222 (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю в орендне користування виробничу площадку 278.40 кв.м., що розташована в Київській області, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, що належить орендодавцеві на праві власності.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано 01.03.2011 року акт приймання-передачі нерухомого майна в орендне користування.

Строк дії Договору встановлено з 01.03.2011 по 01.03.2014 рік (п.11.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що позивач сплачує відповідачу орендну плату в розмірі 8,04 грн./м кв. з ПДВ.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що позивач починає сплачувати за користування об'єктом оренди починаючи з дня фактичного використання.

У гарантійному листі відповідачем надано дозвіл позивачу на встановлення тимчасової споруди на території виробничої площадки при умові відновлення нормального стану виробничої площадки на протязі 3-х місяців після припинення строку дії договору оренди.

Позивачем було оформлено та погоджено локальний кошторис № 2-1-1/1, що складений станом на 01.07.2011 р., у відповідності з яким загальна вартість будівельних робіт та матеріалів склала 662 420,00 грн. Позивачем було замовлено ескізну пропозицію про можливість улаштування тимчасової споруди різання та обробки скла ПП "Сітал Гласс" на виробничій площадці ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".

Крім того, 27.08.2012р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору оренди № 222 від 01.03.2011 р., якою останні домовились збільшити об'єкт оренди до 500 кв.м. Інші умови договору оренди № 222 від 01.03.2011 р. залишилися без змін.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні та акт звірки взаєморозрахунків між сторонами існували господарські правовідносини.

Відповідач, заявою від 13.12.2012 року № 1/589 повідомив позивача про намір достроково розірвати договір оренди з 01.01.2013 р. та зобов'язав звільнити об'єкт оренди від майнових активів. У вказаній заяві зазначено, що відповідачем проведено односторонню перевірку користування орендованим майном, за наслідками якої встановлено, що позивач без правових підстав та без погодження з відповідачем звів на його території споруду, чим спричинено небезпеку для життя та здоров'я працівників відповідача та третіх осіб. При цьому документальних матеріалів, що підтверджують викладені в заяві порушення з боку позивача не надано, а також не надано висновків, що тимчасова споруда є об'єктом, що несе загрозу життю та здоров'ю фізичних та юридичних осіб.

Статтею 773 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач, зобов'язується користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Також, положенням даної статті визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Відповідач 14.12.2012 року в порушення умов Договору та незважаючи на відсутність підстав для розірвання Договору, вчинив знесення тимчасової споруди у спосіб, який призвів до знищення тимчасової споруди, що призвело також до знищення цінного обладнання, матеріалів для виробництва автомобільного скла та інших майнових активів позивача.

В підтвердження зазначених обставин, позивач посилається на вимогу від 13.12.2012 р. за вих. № 1/590, якою відповідач повідомив про негайне знесення незаконно збудованої споруди. Також, позивачем в підтвердження даних обставин надано суду лист Прокуратури міста Ірпеня №62-1517 від 03.03.2015р., відповідно до якого в ході досудового розслідування встановлено, що 14.12.2012р. службові особи відповідача організували навмисне пошкодження майна позивача, чим спричинили шкоду у великих розмірах.

В свою чергу, відповідач заперечуючи посилається на те, що позивач без його згоди збудував на орендованій виробничій площадці тимчасову споруду, чим порушив умови договору, тому відповідач вирішив розірвати договір в порядку статті 783 Цивільного кодексу України, та вважає, що позивач повинен був негайно повернути виробничу площадку у стан, в якому вона була одержана.

При цьому, як вже зазначалось вище в матеріалах справи міститься дозвіл відповідача на розміщення тимчасової споруди на території орендованої виробничої площадки.

Крім того, відповідач та третя особа заперечуючи проти позовних вимог посилаються на нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем Договору, проте в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2014 року у справі № 911/861/13-г, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року, яким суд відмовив відповідачу в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину з огляду на те, що договір вважається неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків, оскільки при укладенні договору не дотримано вимог ст. 794 Цивільного кодексу України.

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що 14.12.2012р. працівники відповідача здійснили знесення тимчасової споруди, не маючи відповідних дозвільних документів на проведення вказаних робіт, під час виконання яких завдали позивачу матеріальних збитків.

Доказів протилежного, які б спростовували зазначене вище відповідач суду не надав.

Заперечуючи проти позову, відповідач та третя особа зазначили, що розмір заявленої до стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими та завищеними.

З метою визначення розміру збитків, завданих пошкодженням майна позивача, а також встановлення факту та ступеню пошкодження майна ухвалою суду першої інстанції від 24.12.2013 р. було призначено комплексну судову експертизу за клопотанням третьої особи.

У відповідності до висновку експертизи № 357/14-54 від 19.05.2014 року розмір матеріальної шкоди заподіяний позивачу внаслідок пошкодження його майна 14.12.2012 року, розташованого на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7 може складати 1 780 760, 78 коп. Відповідно до висновку експерта № 356/14-43 від 29.08.2014 року матеріальна шкода в межах будівельно-технічного дослідження, визначається як вартість відновлювального ремонту. Вартість робіт з відновлювального ремонту тимчасової будівлі, яка розташована на території ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 7, складає 233 602,80 грн., додатково вартість пінопласту, залежно від товщини пінопласту, з урахуванням транспортних та заготівельно-складських витрат, може складати 5 786,00 грн. з ПДВ.

На вимогу ухвали суду від 05.03.2015р. в судове засідання з'явилися судові експерти, в якому підтвердили висновки експертиз та зазначили, що експертизи проводилися по результатам зовнішнього огляду обладнання, даних, що містяться в матеріалах справи та наданих на дослідження документах. Також, експерти зазначили, що на огляді об'єктів дослідження були присутні: Титич В.М. - представник відповідача; Матюшина О.В. - співвласник позивача та Медведєв Т.О. - голова комітету кредиторів відповідача.

Сторонами відповідно до вимог ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування зазначених вище висновків експертиз.

Твердження третьої особи про те, що при проведенні експертиз експерти не зверталися до суду з клопотанням про необхідність надання додаткових документів та здійснили дослідження на підставі документів наданих безпосередньо експертній установі позивачем, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи клопотаннями експертів (а.с.72, 85, 130 т.3) та листами суду першої інстанції (а.с.74, 87, 95, 103-105, 132 т.3).

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що зазначені вище висновки експертиз є обґрунтовані та такі, що відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода, збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Викладені вище обставини свідчать про наявність повного складу цивільного правопорушення, що має наслідком обов'язок відповідача відшкодувати заподіяну шкоду, а отже, свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди у розмірі 1 780 760,78 грн., 233 602,80 грн. вартості робіт по відновлювальному ремонту тимчасової будівлі та 5 786,00 грн. вартості пінопласту, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 859 603,92 грн. неодержаного прибутку, що за своєю правовою природою по суті є упущеною вигодою, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Крім того, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України). При цьому частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формує склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, згідно з якою за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Окрім того, наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010 р. у справі № 20/035-09.

В обґрунтування вимоги про стягнення упущеної вигоди позивач зазначав, що знищення тимчасової споруди, обладнання, матеріалів для виробництва, готової продукції призвели до зупинення господарської діяльності позивача та неодержання прибутку (упущена вигода).

Водночас, у порушення вимог ст. 22 Цивільного кодексу України позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача щодо знесення тимчасової споруди і збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 33 000,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг експерта згідно умов угоди № Д-203/09/13 від 27.092013 року, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.5. Наказу Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 року "Про затвердження Інструкції та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем Звіту про оцінку майна, відповідний Звіт лише відображає вартість знищеного майна за відомостями позивача, при цьому у Звіті відсутні дані про дослідження знищених об'єктів, визначення факту та ступеню знищення та неприродності їх до подальшого використання.

Таким чином, зазначений Звіт про оцінку майна в розумінні ст. 41 ГПК України не приймається судовою колегією якості висновку судової експертизи.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі та третьою особою в письмових поясненнях, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2014р. у справі №911/1511/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2014 року у справі №911/1511/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1511/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 25.03.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв