Рішення

від 21.07.2015 по справі 911/1511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. справа № 911/1511/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Сітал Гласс», Київська обл., смт. Коцюбинське

до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Київська обл., смт. Коцюбинське

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача голови комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» Медведєва Тараса Олександровича, м. Київ

про стягнення 3 344 029,92 гривень

за участю представників:

від позивача: Овчінніков С.О. (довіреність б/н від 09.05.2015)

Матюшина О.В. (довіреність б/н від 02.03.2015)

від відповідача: Косянчук В.В. (довіреність б/н від 11.06.2015)

від третьої особи: Беніцька В.І. (довіреність б/н від 29.10.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.04.2013 Приватне підприємство «Сітал Гласс» (далі-ПП «Сітал Гласс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (далі-ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»/відповідач) про стягнення, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, 3 344 029,92 грн шкоди, завданої внаслідок знесення відповідачем належної позивачу тимчасової споруди та знищення належного йому майна, в тому числі: 2 451 489,00 грн майнової шкоди, 859 603,92 грн упущеної вигоди та 33 000,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг експерта-оцінювача.

Відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2013 (суддя Кошик А.Ю.) порушено провадження у справі №911/1511/13 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013 голову комітету кредиторів Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» Медведєва Тараса Олександровича залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі-Медведєв Т.О./третя особа).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2014 у задоволенні заяви позивача про відвід судді Кошика А.Ю. у даній справі відмовлено та задоволено заяву судді Кошика А.Ю. про самовідвід.

У відповідності до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених реєстром №196 від 15.10.2014, справу №911/1511/13 передано до провадження судді господарського суду Київської області Мальованої Л.Я.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2010 справу №911/1511/13 прийнято до свого провадження суддею Мальованою Л.Я. та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 780 760,78 грн матеріальної шкоди, 233 602,80 грн вартості робіт по відновлювальному ремонту тимчасової будівлі, 5 786,00 грн вартості пінопласту та 67 208,00 грн відшкодування судового збору. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.04.2015 рішення господарського суду Київської області від 26.11.2014 у справі №911/1511/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом б/н від 20.05.2015, справу №911/1511/13 передано до провадження судді господарського суду Київської області Яреми В.А.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 справу №911/1511/13 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А. та призначено її до розгляду на 09.06.2015.

08.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначені клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 09.06.2015, 23.06.2015 та 07.07.2015 розгляд даної справи відкладався на 23.06.2015, 07.07.2015 та 21.07.2015 відповідно.

23.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшло клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, у задоволенні якої судом відмовлено з підстав її нормативної необґрунтованості.

При відмові у задоволенні зазначеного клопотання судом також було враховано положення п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», згідно якого судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015 строк вирішення спору у даній справі продовжено на 15 днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

07.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання задоволено ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 між ПП «Сітал Гласс» (орендар) та ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна №222, відповідно до якого орендодавець передає орендарю в орендне користування виробничий майданчик площею 278,40 м 2 , розташований за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, що належить орендодавцеві на праві власності.

Строк дії договору встановлено з 01.03.2011 по 01.03.2014 (п. 11.1 договору оренди).

01.02.2011 сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна в орендне користування.

Гарантійним листом ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» повідомило ПП «Сітал Гласс», що не заперечує проти встановлення останнім тимчасової споруди на території виробничого майданчику за умови відновлення нормального стану виробничого майданчику протягом 3-х місяців після припинення строку дії договору оренди.

У відповідності до оформленого та погодженого позивачем локального кошторису №2-1-1/1, складеного станом на 01.07.2011, загальна вартість будівельних робіт та матеріалів з улаштування тимчасової споруди різання та обробки скла на виробничій площадці ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» становить 662 420,00 грн.

27.08.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, якою погоджено збільшення об'єкта оренди до 500 м 2 .

14.12.2012 відповідач заявою № 1/589 повідомив позивача про намір достроково розірвати договір оренди з 01.01.2013 та зобов'язав останнього звільнити об'єкт оренди від майнових активів.

Крім того, 14.12.2012 відповідач, відповідно до вимоги (вих. №1/590 від 13.12.2012) вимагав від позивача негайно знести незаконно збудовану споруду та привести ділянку, на якій розташована споруда, у нормальний стан, а також повідомив, що, у випадку незадоволення означеної вимоги, незаконно збудовану споруду буде демонтовано силами ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція». Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що 14.12.2012 відповідачем здійснено знесення належної позивачу тимчасової споруди у спосіб, який призвів до знищення як самої споруди, так і цінного обладнання, матеріалів для виробництва автомобільного скла та інших майнових активів позивача, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 334 092,92 грн позадоговірної шкоди, завданої означеними неправомірними діями відповідача, з підстав ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України.

У відповідності до наданих суду пояснень, розмір заявленої до стягнення шкоди складається з:

- 2 451 489,00 грн реальних збитків, пов'язаних з руйнуванням належного позивачу майна;

- 859 603,92 грн недоодержаного прибутку (упущеної вигоди), із розрахунку суми укладених позивачем договорів по виробництву та поставці автомобільного скла, які в подальшому були розірвані внаслідок їх невиконання з боку позивача;

- 33 000,00 грн витрат, понесених у зв'язку з оплатою позивачем звіту з незалежної оцінки майна Д-НАК 11/01 та упущеної вигоди в результаті збитків, заподіяних ПП «Сітал гласс», підготовленого 27.09.2013 Українською універсальною біржею на підставі договору №Д-203/09/13 від 27.09.2013.

Відповідач та третя особа, заперечуючи проти позову, посилались на відсутність підстав для його задоволення з огляду на недоведеність позивачем посилань щодо вчинення саме відповідачем дій, пов'язаних зі знесенням належної позивачу тимчасової споруди та, які за своїми наслідками, спричинили б позивачу заявлену до стягнення шкоду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду наведеного, підставою для настання відповідальності, передбаченої ст.ст. 22, 1166 ЦК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Приписами статей 33, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, в обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилається на те, що дії відповідача по знесенню тимчасової споруди по різанню та обробці скла на виробничій площадці ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», і як наслідок, знищення обладнання, матеріалів та інших майнових активів позивача підтверджуються:

- укладеним між сторонами 01.03.2011 договором оренди землі №222;

- актом приймання-передачі об'єкту оренди;

- заявою відповідача №1/589 від 13.12.2012 про розірвання укладеного між сторонами договору оренди;

- вимогою відповідача №1/590 від 13.12.2012 про знесення незаконно збудованої позивачем тимчасової споруди;

- розпорядженням відповідача №4 від 17.12.2012 про заборону допуску працівників та робітників позивача на орендований останнім виробничий майданчик, розташований за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7;

- листом відповідача №1юр/7 від 08.01.2013 про перенесення строків звільнення орендованої позивачем земельної ділянки;

- актом опису опечатаного майна позивача, що знаходиться на виробничій площадці ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» від 10.01.2013;

- довідкою Ірпінського міського відділення ГУ МВС України в Київській області від 20.12.2012 №24981 про проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12012100040000409;

- листом прокуратури міста Ірпеня № 62-1517 від 03.03.2015 про проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12013100040000410;

- складеними старшим слідчим СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області протоколами допиту свідків. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Водночас, покладені в основу обґрунтування заявленої вимоги документи свідчать лише, по-перше, про існування між сторонами спору щодо можливості вільного користування позивачем, як орендарем, земельною ділянкою, розташованою в межах виробничої площадки ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» та, відповідно, майном, яке розташоване на цій ділянці, у той час, як відповідач заперечує проти правомірності перебування позивача на означеній земельній ділянці; по-друге, існування кримінального провадження №12012100040000409 (12013100040000410), відкритого за заявою Матюшина В.А. по факту знесення належної позивачу тимчасової споруди та знищення майнових активів останнього, в рамках якого, на даний час, проводиться досудове розслідування. З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що наведені документи не є належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у розумінні ст. 34 ГПК України.

Інших доказів, які підтверджували б факт вчинення дій по знесенню тимчасової споруди по різанню та обробці скла на виробничій площадці ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» та знищенню обладнання, матеріалів та інших майнових активів позивача саме відповідачем, в тому числі його працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, як-то: вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно саме цією особою, суду не надано, у той час, як наявність означених доказів необхідна для притягнення особи до відповідальності в порядку ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

З огляду на положення наведених норм, а також враховуючи, що сукупність доказів, наданих позивачем в обґрунтування своєї позиції, не підтверджує вчинення протиправних дій саме відповідачем, в тому числі його працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України як протиправної поведінки відповідача, що полягала у знесенні тимчасової споруди та знищенні належного позивачу майна, так і наявності вини останнього.

Належних обґрунтувань, які б спростовували наведені висновки суду позивачем не наведено.

Крім того, в порушення вимог ст.ст. 32-34 ГПК України позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою шкоди і неправомірною поведінкою відповідача, що є необхідною передумовою притягнення особи до цивільно-правової відповідальності.

При цьому, судом враховано, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Водночас, належних доказів реальності неодержаних позивачем та заявлених до стягнення доходів у сумі 859 603,92 грн суду не надано, як і не надано доказів вжиття позивачем заходів, спрямованих на одержання наведеної суми коштів у якості прибутку, що також свідчить про доказову непідвердженість вимоги про стягнення 859 603,92 грн упущеної вигоди.

До того ж, дії позивача по сплаті Українській універсальній біржі 33 000,00 грн за складання звіту з незалежної оцінки майна Д-НАК 11/01 та упущеної вигоди в результаті збитків, заподіяних ПП «Сітал гласс», здійснені позивачем, як суб'єктом господарювання, на виконання власних договірних зобов'язань перед третьою особою, що виникли з договору №Д-203/09/13 від 27.09.2013, та не є безпосередньо пов'язаними з діями відповідача, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків у розмірі 33 000,00 грн.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118, та яка, в силу вимог ст. 111 28 ГПК України, є обов'язковою для всіх судів України, відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди в порядку ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 344 092,92 грн шкоди, спричиненої внаслідок руйнування тимчасової споруди та належного позивачу майна є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 у справі №910/14327/14.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 22, 1166, 1172, Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.07.2015.

Суддя В.А. Ярема