Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/4058/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/4058/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» простягнення 86620 грн. 14 коп. Представники сторін:

від позивача: Луценко С.О. - представник за довіреністю б/н від 01.10.2014;

від відповідача: Гончар О.М. - представник за довіреністю № 129 від 11.03.2015;

Севлісян Г.Ф. - представник за довіреністю № 130 від 13.03.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» про стягнення збитків у розмірі 86620 грн. 14 коп., з яких 38250 грн. 00 коп. збитків за невиконання відповідачем свого обов'язку передати об'єкт оренди та 48370 грн. 14 коп. збитків за невиконання вимоги повернути кошти у зв'язку із курсовою різницею.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 не передав позивачу в користування об'єкт оренди: нежитлові приміщення, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. Зважаючи на те, що позивачем був здійснений орендний платіж у розмірі 38250 грн. 00 коп. та внаслідок непередання відповідачем об'єкту оренди позивачу, позивач відмовився від договору оренди, у позивача виникло право на підставі статті 766 Цивільного кодексу України вимагати відшкодування збитків у вказаному розмірі. Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 48370 грн. 14 коп. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив, що оскільки його вимога про повернення грошових котів у розмірі 38250 грн. 00 коп. не була виконана відповідачем добровільно, він має право врахувати курсову різницю долара США відносно гривні, яка існувала станом на 02.07.2014 (дата перерахування позивачем орендного платежу в розмірі місячної орендної плати) та станом на 18.02.2015 (дата підготування позову).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 порушено провадження у справі № 910/4058/15-г; розгляд справи призначено на 16.03.2015.

16.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач фактично використовував об'єкт оренди: нежитлові приміщення, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. без підписання між сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди, а стягнення з нього збитків у вигляді курсової різниці є безпідставним, оскільки сторони у договорі не передбачили розрахунки в іноземній валюті, зокрема, у доларах США.

У судовому засіданні 16.03.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.03.2015 надали усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 16.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» (орендодавець) укладено Договір оренди №52/14, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. з метою використання під офіс (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору оренди встановлено, що договір укладено до 01.08.2015.

Пунктом 4.3 Договору сторони обумовили, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України і за один місяць оренди складає 38250,00 грн.

Орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття приміщень орендарем за актом приймання-передачі приміщень, і нараховується по дату фактичного повернення орендованих приміщення від орендаря по акту приймання-передачі орендодавцеві (п. 4.4 договору).

Перший орендний платіж в розмірі орендної плати за один місяць сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця повністю на протязі 3 банківських днів з моменту підписання даного договору (п. 4.5 Договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до п. 4.5 Договору, 02.07.2014 сплатив відповідачу перший орендний платіж в розмірі місячної орендної плати в розмірі 38250 грн. 00 коп. (18250 грн. 00 коп. та 20000 грн. 00 коп.), що підтверджується наданою позивачем банківською випискою станом на 02.07.2014 та не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 2.1 Договору, приміщення повинні бути передані в тимчасове платне користування орендодавцем та прийняті орендарем протягом 22 календарних днів з моменту укладання даного договору за актом приймання-передачі приміщень.

Підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду, з цього моменту і починається сплата орендних платежів та починає перебіг термін оренди (п. 2.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з передачі приміщення в оренду позивачу відповідач повинен був здійснити до 23 липня 2014 року (включно).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/19073/14, яке набрало законної сили 10.02.2015, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» про стягнення 41310 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» про стягнення заборгованості встановлено, що сторонами не був підписаний акт приймання-передачі приміщення, що є об'єктом оренди за Договором оренди № 52/14 від 01.07.2014.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з урахуванням норм Цивільного кодексу України та умов Договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 (п.п. 2.1, 2.3), єдиним належним доказом фактичного передання приміщення в найм є акт приймання-передачі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактично передав об'єкт оренди позивачу, у підтвердження чого надав суду повідомлення про початок перебігу оренди, акт підтвердження огляду приміщення від 29.08.2014, який складено представниками орендодавця та Товариства з обмеженою відповідальністю «А1Груп» (охоронна фірма, яка здійснює охорону будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б на підставі Договору № 51/09 (1611-5068) від 01.07.2009) та заяву працівника охоронної фірми Циганенка А.А. від 07.10.2014, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В та зареєстровано в реєстрі за № 3018.

Втім, суд не приймає вищевказані документи у якості належних та допустимих доказів фактичного передання об'єкта оренди позивачу, оскільки вони мають односторонній характер. Крім того, нотаріус не встановлює (та не має повноважень встановлювати) відповідність обставин, викладених у заяві, дійсності, а лише встановлює особу та засвідчує справжність підпису заявника.

Обов'язок доказування факту передачі приміщення покладений на орендодавця, який і повинен забезпечити як фактичну передачу майна, так і документальне оформлення цього факту. При цьому, повідомлення про початок перебігу оренди, акт, складений лише орендодавцем, акт посвідчення огляду приміщення від 29.08.2014, складений та підписаний представниками орендодавця та Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Груп», яке здійснює охорону об'єкту оренди, нотаріально засвідчена заява працівника охоронної фірми Циганенко А.А. від 07.10.2014 не можуть бути належними та допустимими доказами фактичного передання об'єкту оренди позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо фактичного передання нежитлових приміщень, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. в оренду позивачу за Договором оренди № 52/14 від 01.07.2014, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів у підтвердження такого факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встанвоелно договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Розділом 13 Договору сторони погодили підстави припинення договору.

Так, зокрема, відповідно до 13.6 Договору, договір може бути розірваний за ініціативою орендаря за умови попередження орендодавця про розірвання Договору не пізніше ніж за 30 днів до дати розірвання.

Судом встановлено, що 22.07.2014 позивач направив відповідачу лист № 22/07-1, в якому зазначив, що у нього змінились умови господарювання і основні потреби в офісних приміщеннях, в зв'язку з чим виявив ініціативу розірвати договір № 52/14 від 01.07.2014 та просив повернути грошові кошти в розмірі 38250 грн. 00 коп.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 29.07.2014, що підтверджується належним чином засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411604136040, яка знаходиться в матеріалах справи, та факт отримання вказаного листа не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення п. 13.6 Договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір оренди №52/14 є розірваним з 29.08.2014.

Зважаючи на те, що укладений між сторонами Договір оренди №52/14 від 01.07.2014 є розірваним з 29.08.2014 шляхом односторонньої відмови позивача від нього (в порядку п. 13.6 Договору), позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача збитків у розмірі 38250 грн. 00 коп., понесених внаслідок сплати орендного платежу в місячному розмірі та фактичного невиконання відповідачем обов'язку з передачі приміщення в оренду, на підставі статті 766 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Судом враховано те, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 38250 грн. 00 коп., сплачені позивачем у якості першого орендного платежу в розмірі місячної орендної плати у відповідності до п. 4.5 Договору, є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України, які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з передачі об'єкта оренди: нежитлових приміщень, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. за Договором оренди № 52/14 від 01.07.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Зважаючи на те, що позивач листом вих. № 22/07-1 від 22.07.2014 відмовився від Договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 та судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з передачі приміщення в оренду, суд вважає обґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» про відшкодування збитків у розмірі 38250 грн. 00 коп.

При цьому суд зазначає, що протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні обов'язку передати у встановлені Договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 строки нежитлові приміщення, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. за актом приймання-передачі, а причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що невиконання відповідачем обов'язку передати об'єкт оренди позивачу мало наслідком здійснення позивачем витрат у розмірі 38250 грн. 00 коп. (перший орендний платіж в розмірі місячної орендної плати), сплативши які позивач не отримав майно у користування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» збитків в розмірі 38250 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 48370 грн. 14 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив, що оскільки його вимога про повернення грошових коштів у розмірі 38250 грн. 00 коп. не була виконана відповідачем добровільно, він має право врахувати курсову різницю долара США відносно гривні, яка існувала станом на 02.07.2014 (дата перерахування позивачем орендного платежу в розмірі місячної орендної плати) та станом на 18.02.2015 (дата підготування позову).

Так, позивач пояснив, що станом на 02.07.2014 грошові кошти у розмірі 38250 грн. 00 коп. в еквіваленті становили 3233 дол США 30 центів, а станом на 18.02.2015 - 1427 дол США 77 центів.

Таким чином, на думку позивача, з відповідача підлягають стягненню 48370 грн. 14 коп. ((3233,30 дол США - 1427,77 дол США) * 26,79 (курс 1 дол. США до гривні станом на 18.02.2015), що є збитками курсової різниці.

Судом встановлено, що 22.07.2014 позивач направив відповідачу лист вих. № 22/07-1 від 22.07.2014 з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 38250 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування орендної плати (вказаний лист був отриманий відповідачем 29.07.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411604136040).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас, ні законом, ні Договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 не передбачено обов'язку орендодавця повернути грошові кошти орендарю (позивачу) у зв'язку з невиконанням обов'язку з передачі об'єкту оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 766 Цивільного кодексу України встановлено право орендаря вимагати відшкодування збитків (та, відповідно, обов'язку орендодавця їх відшкодувати ) у випадку не передання об'єкта оренди та відмови орендаря у з цим від договору. Тобто, позивач фактично заявляє вимоги про відшкодування збитків за прострочення обов'язку з відшкодування збитків у вигляді курсової різниці.

Однак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» збитків у розмірі 48370 грн. 14 коп., зважаючи на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених статтею 623 Цивільного кодексу України, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді курсової різниці в розмірі 48370 грн. 14 коп.

Більш того, сторонами у Договорі оренди № 52/14 від 01.07.2014 не передбачено будь-яких положень щодо прив'язки розміру орендних платежів до курсу іноземної валюти, зокрема до долару США.

При цьому, суд зазначає, що курсова різниця не є збитками в розумінні положень норм Цивільного чи Господарського кодексів України, та чинним законодавством України передбачені інші способи захисту майнових прав (інтересів), які полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів, такі як: нарахування інфляційних втрат чи 3% річних за користування чужими коштами (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» збитків у розмірі 48370 грн. 14 коп. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Дистриб'юшн» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Димитрова, буд. 119; ідентифікаційний код: 38108233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Сервіс» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б; ідентифікаційний код: 32671010) грошові кошти у розмірі 38250 (тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 806 (вісімсот шість) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.03.2015

Суддя І.М. Отрош