Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/4058/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/4058/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

за участю представників:

від позивача: Луценко С.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Квасниця Н.М. - керівник

Севлісян Г.Ф. - представник за довіреністю

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г (суддя: І.М. Отрош)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс"

про стягнення 86 620, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г, позовні вимоги ТОВ "Гранум Дистриб'юшн" про стягнення 86 620, 14 грн. - задоволено частково, а саме присуджено до стягнення з ТОВ "Інтех-Сервіс" на користь позивача грошові кошти у розмірі 38 250, 00 грн. та судовий збір у розмірі 806, 77 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошові кошти у розмірі 38 250, 00 грн., сплачені позивачем у якості першого орендного платежу в розмірі місячної орендної плати у відповідності до п. 4.5 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України, 623 Цивільного кодексу України, які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з передачі об'єкта оренди за вищенаведеним договором. Так, враховуючи наведене, приписи ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України, а також те, що позивач листом вих. № 22/07-1 від 22.07.2014 відмовився від договору оренди, у зв'язку з чим договір оренди з 29.08.2014 є розірваний в силу п. 13.6. вказаного договору, факт невиконання відповідачем обов'язку з передачі приміщення в оренду встановлено, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення сплаченого позивачем орендного платежу в сумі 38 250,00 грн. Однак, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків курсової різниці у розмірі 48 370, 14 грн., зважаючи на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених статтею 623 Цивільного кодексу України. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що умовами договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, сторонами не було погоджено прив'язку розміру орендних платежів до курсу іноземної валюти, зокрема до долару США. При цьому, суд зазначив, що курсова різниця не є збитками в розумінні приписів Цивільного чи Господарського кодексів України, та чинним законодавством України передбачені інші способи захисту майнових прав (інтересів), які полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів, такі як: нарахування інфляційних втрат чи 3% річних за користування чужими коштами (стаття 625 Цивільного кодексу України). Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків курсової різниці в сумі 48 370, 14 грн. задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від16.03.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" - відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи , недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, які полягають в наступному. Так, на виконання умов договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, 22.07.2014 апелянт надіслав на адресу позивача повідомлення про початок оренди, в якому вказав, що відповідачем виконано обов'язки за договором оренди, забезпечено доступ до орендованого приміщення, а також повідомив, що на охороні знаходяться ключі та підписаний відповідачем акт приймання-передачі приміщень. Так, враховуючи наведене, скаржник вважає, що свої зобов'язання за договором оренди він виконав, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку щодо протиправності поведінки відповідача. Отже, оскільки саме позивачем не прийнято орендоване приміщення, то саме ТОВ "Гранум Дистриб'юшн" порушило умови договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. В той же час, позивач, листом № 22/07-1 від 22.07.2014, виявив ініціативу розірвати вищевказаний договір, а отже винною стороною є саме позивач, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014. Крім того, апелянт зазначив, що за умовами договору оренду у нього був час до 22.07.2014 підготувати приміщення для здачі в оренду і тільки з 23.07.2014, у випадку не передачі об'єкта оренди позивачу, виникає порушення умов вказаного договору. Враховуючи вищенаведене, висновки суду про те, що грошові кошти у розмірі 38 250,00 грн., сплачені позивачем у якості першого орендного платежу в розмірі місячної орендної плати у відповідності до п. 4.5. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, є збитками у розумінні ст. 225 Господарського кодексу України, які понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з передачі об'єкту оренди, не відповідає дійсності та наявним матеріалам справи, оскільки апелянтом не було допущено господарського правопорушення.

Відповідно до автоматичного розподілу справи № 910/4058/15-г між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду складом колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., справу призначено до розгляду на 27.05.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/4058/15-г відкладено на 10.06.2015.

Представники апелянта в судовому засіданні 10.06.2015 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.06.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги - заперечував, з урахуванням поданого відзиву на апеляційну скаргу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" зазначило, що виконало свої зобов'язання за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014, що підтверджується банківською випискою, в той час, як відповідач станом на 22.07.2014 об'єкт оренди в користування товариства не передав, доказів протилежного суду першої інстанції не надав. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" , як орендодавцем, було укладено договір оренди № 52/14, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. з метою використання під офіс (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, приміщення повинні бути передані в тимчасове платне користування орендодавцем та прийняті орендарем протягом 22 календарних днів з моменту укладання даного договору за актом приймання-передачі приміщень.

Згідно п. 2.3. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, підписання акту приймання-передачі свідчить про фактичну передачу приміщень в оренду, з цього моменту і починається сплата орендних платежів та починає перебіг термін оренди.

Пунктом 3.1 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 встановлено, що договір укладено до 01.08.2015.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 сторони погодили, що орендна плата за даним договором встановлюється виключно в національній валюті України і за один місяць оренди складає 38 250,00 грн.

Згідно п. 4.4. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, орендна плата нараховується, починаючи з дати прийняття приміщень орендарем за актом приймання-передачі приміщень, і нараховується по дату фактичного повернення орендованих приміщення від орендаря по акту приймання-передачі орендодавцеві.

Відповідно до п. 4.5. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, перший орендний платіж в розмірі орендної плати за один місяць сплачується в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця повністю на протязі 3 банківських днів з моменту підписання даного договору.

Так, на виконання умов п. 4.5 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача перший орендний платіж в розмірі місячної орендної плати в сумі 38 250, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.07.2014.

Разом з тим, відповідач свої обов'язки за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 щодо передачі об'єкта оренди в тимчасове користування позивача - не виконав, а саме у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" з листом № 22/07-1 від 22.07.2014, в якому повідомило відповідача про відмову від договору оренди та просило повернути сплачений орендний платіж в сумі 38 250,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" залишило вказаний лист позивача без відповідача та задоволення, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" звернулося до суду з позовом про стягнення з апелянта 38 250,00 грн. збитків, понесених внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 та внесення орендного платежу відповідно до п. 4.5. вказаного договору. Також, позивач просив стягнути з відповідача в порядку ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України 48 370, 14 грн. збитків курсової різниці.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 52/14 від 01.07.2014, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Отже, як вже зазначалося раніше, між сторонами було укладено договір оренди № 52/14 від 01.07.2014, за умовами якого відповідач зобов'язався протягом 22 календарних днів з моменту укладання даного договору за актом приймання-передачі приміщень передати в тимчасове платне користування позивача частину нежитлових приміщень, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. з метою використання під офіс.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що свій обов'язок з передачі приміщення в оренду позивачу відповідач повинен був здійснити до 23.07.2014 (включно), з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Разом з тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/19073/14, яке набрало законної сили 10.02.2015, за позовом ТОВ "Гранум Дистриб'юшн" до ТОВ "Інтех-Сервіс" про стягнення 41 310, 00 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Інтех-Сервіс" до ТОВ "Гранум Дистриб'юшн" про стягнення заборгованості, встановлено, що сторонами не був підписаний акт приймання-передачі приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи № 910/4058/15-г також відсутній акт приймання-передачі приміщення за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Виходячи зі змісту приписів ст. 795 Цивільного кодексу України, а також умов, що погоджені сторонами у п. п. 2.1, 2.3 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що єдиним належним та допустимим доказом фактичного передання приміщення в найм є акт приймання-передачі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, зокрема відсутність акту приймання-передачі приміщення за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014, твердження позивача про те, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо передачі об'єкту оренди в тимчасове користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" згідно вказаного договору, знайшли своє підтвердження.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що,внаслідок наведених обставин, 22.07.2014 позивач направив відповідачу лист № 22/07-1, в якому зазначив, що у нього змінились умови господарювання і основні потреби в офісних приміщеннях, в зв'язку з чим виявив ініціативу розірвати договір оренди № 52/14 від 01.07.2014 та просив повернути грошові кошти в розмірі 38 250, 00 грн. Вказаний лист був отриманий відповідачем 29.07.2014, що підтверджується належним чином засвідченою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411604136040, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до 13.6. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, договір може бути розірваний за ініціативою орендаря за умови попередження орендодавця про розірвання Договору не пізніше ніж за 30 днів до дати розірвання.

Отже, оскільки відповідачем було прострочено виконання зобов'язання за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014, позивач, втративши інтерес, скористався своїм правом відмовитися від виконання такого зобов'язання шляхом надіслання на адресу відповідача листа про розірвання договору, а звернувшись до суду із вказаною позовною заявою позивач реалізував своє право на відшкодування відповідачем збитків у вигляді сплаченого позивачем орендного платежу в сумі 38 250,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що договір оренди № 52/14 від 01.07.2014 є розірваним з 29.08.2014.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні обов'язку передати, у встановлені договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 строки, нежитлові приміщення, які знаходяться в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33 б, загальною площею 255 кв.м. за актом приймання-передачі, а причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що невиконання відповідачем обов'язку передати об'єкт оренди позивачу мало наслідком здійснення позивачем витрат у розмірі 38 250, 00 грн. (перший орендний платіж в розмірі місячної орендної плати), сплативши які позивач не отримав майно у користування.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, зокрема, не виконання відповідачем, покладених на нього зобов'язань згідно договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, а також те, що вказаний договір є розірваний з 29.08.2014 в силу ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 651, ч. 1 ст. 766 Цивільного кодексу України, п. 13.6. договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" про стягнення з відповідача 38 250,00 грн., які є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України, що понесені внаслідок не виконання орендодавцем своїх зобов'язань за договором оренди та попереднього внесення позивачем орендного платежу, є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню.

Щодо до доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" фактично передало об'єкт оренди позивачу, що, на думку скаржника, підтверджується повідомленням про початок перебігу оренди, актом огляду приміщення, які підписані лише представниками орендодавця, та заявою працівника охоронної фірми Циганенка А.А. від 07.10.2014, справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В та зареєстровано в реєстрі за № 3018, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що вищезазначені документи не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують фактичне передання об'єкта оренди позивачу, оскільки вони мають лише односторонній характер, а нотаріус не наділений повноваженнями встановлювати відповідність обставин, викладених у заяві, дійсності, а лише встановлює особу та засвідчує справжність підпису заявника.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сплачена позивачем, на виконання договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, сума в розмірі 38 250,00 грн. за своєю правовою природою є орендним платежем, що виплачуються орендарем орендодавцю за користування об'єктом оренди. Отже, обов'язковою умовою для стягнення орендного платежу є використання платником майна, що передане йому на підставі договору оренди. Разом з тим, діям, що пов'язані з початком використанням майна, передують дії щодо передання об'єкта оренди від орендодавця до орендаря. Таким чином, відсутність належних та допустимих доказів у розумінні ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують саму передачу приміщення за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 від відповідача до позивача, виключає можливість використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" об'єкта оренди, обумовленого вказаним договором, а отже не породжує у позивача обов'язку сплати орендних платежів, у зв'язку з чим підстави для зберігання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" грошових коштів в сумі 38 250,00 грн. - відсутні.

Щодо до доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що за умовами договору оренду у нього був час до 22.07.2014 підготувати приміщення до здачі в оренду і тільки з 23.07.2014, у випадку не передачі об'єкта оренди позивачу, виникає порушення умов договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, а тому позивач безпідставно направив лист про розірвання вищевказаного договору, внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" обов'язків щодо передачі об'єкта оренди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди № 52/14 від 01.07.2014, приміщення повинні бути передані в тимчасове платне користування орендодавцем та прийняті орендарем протягом 22 календарних днів з моменту укладання даного договору за актом приймання-передачі приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/4058/15-г, лист № 22/07-1 був надісланий позивачем на адресу відповідача 22.07.2014, проте останній, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, отримав вказаний документ лише 29.07.2014.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості передати приміщення за договором оренди № 52/14 від 01.07.2014 у користування позивача 22.07.2014, однак, відповідачем не було здійснено дій спрямованих на передачу об'єкта оренди позивачу згідно наведеного договору оренди, ані 22.07.2014, ані до 29.07.2014 (до дати отримання апелянтом наведеного вище листа), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаних вище доводів скаржника.

Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 48 370, 14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив, що оскільки його вимога про повернення грошових коштів у розмірі 38 250, 00 грн. не була виконана відповідачем добровільно, він має право врахувати курсову різницю долара США відносно гривні, яка існувала станом на 02.07.2014 (дата перерахування позивачем орендного платежу в розмірі місячної орендної плати) та станом на 18.02.2015 (дата підготування позову).

Так, позивач пояснив, що станом на 02.07.2014 грошові кошти у розмірі 38 250, 00 грн. в еквіваленті становили 3233 дол США 30 центів, а станом на 18.02.2015 - 1427 дол США 77 центів.

Таким чином, на думку позивача, з відповідача підлягають стягненню 48370 грн. 14 коп. ((3233,30 дол США - 1427,77 дол США) * 26,79 (курс 1 дол. США до гривні станом на 18.02.2015), що є збитками курсової різниці.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції положення договору оренди № 52/14 від 01.07.2014 не містять умов щодо прив'язки розміру орендних платежів до курсу іноземної валюти, зокрема до долару США.

Серед іншого, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування інших підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді курсової різниці в розмірі 48 370, 14 грн.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених статтею 623 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб'юшн" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" збитків у розмірі 48370, 14 грн. - відсутні.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що курсова різниця не є збитками в розумінні приписів Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а чинним законодавством України передбачені інші способи захисту майнових прав (інтересів), які полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів, такі як: нарахування інфляційних втрат чи 3% річних за користування чужими коштами в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/4058/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4058/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова