Постанова

від 03.08.2006 по справі 141/13-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

141/13-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

03.08.06 р.                                                                                                    № 141/13-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Корсакова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства “Журавушка” на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 року

у справі № 141/13-06  (суддя Наріжний С. Ю.)

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтерра”, м. Васильків

до                   1. Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль

                      2. Фермерського господарства “Журавушка”, с. Гнідин Бориспільського району

про              визнання   недійсним   договору   купівлі-продажу   землі   від   05.08.2004 року укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством “Журавушка” та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА                     № 220772, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,   договорів   оренди   землі   за  №  4   та  виданий   Фермерському   господарству “Журавушка” 21.10.2004 року

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Айтерра” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації (далі –відповідач 1) та Фермерського господарства “Журавушка” (далі –відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004 року (зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3444) як такого, що суперечить ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України, та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 220772, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4 та виданий Фермерському господарству “Журавушка” 21.10.2004 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006 року у справі                № 141/13-06 (а. с. 40-44) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі-продажу землі від 5 серпня 2004 року, укладений між Бориспільською районною         державною адміністрацією та Фермерським господарством “Журавушка” (зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3444); визнано недійсним Державний   акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 220772, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4 та виданий Фермерському господарству “Журавушка”  21.10.2004 р.; стягнуто з Фермерського   господарства “Журавушка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтерра” судові витрати 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтерра” судові витрати: 42 грн. 50 коп. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство “Журавушка” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 року у справі № 141/13-06 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ “Айтерра” в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини справи, не надано належної правової оцінки доказам, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

За апеляційною скаргою Фермерського господарства “Журавушка” на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 10.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 141/13-06.

Бориспільська районна державна адміністрація згідно ст. 96 ГПК України надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу ФГ “Журавушка”–без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Айтерра” не скористалося наданим процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України.

За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.07.2006 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Фаловська І. М.

За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Корсакова Г. В.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 27.07.2006 р. оголошувалася перерва до 03.08.2006 р. за клопотанням позивача.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач 1 просив розглянути справу без присутності свого представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню як обґрунтована, а рішення місцевого господарського суду –скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством “Журавушка” укладено договір купівлі-продажу землі (далі –договір, а. с. 7-9), зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3444.

Згідно положень п. 1.1 договору відповідач 2 набуває у власність земельну ділянку загальною площею 100,0 га сіножатей, що знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка надана у користування відповідачу 2 для ведення фермерського господарства. У п. 1.2 і п. 1.3 визначається, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а її цільове призначення –для ведення фермерського господарства.

Площа земельної ділянки не перевищує передбачений п. 13 Перехідних положень   Земельного кодексу України максимальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть набуватися у приватну власність, тобто 100 га.

У договорі також вказано, що земельна ділянка вільна від капітальних будівель.

Згідно п. 2.1 договору експертна грошова оцінка земельної ділянки згідно Звіту                  № LXXIV/1-322 про експертну грошову оцінку, наданого Державним підприємством “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, становить 457 043,00 грн.

В пункті 3.1 договору визначено, що відповідач 1 зобов'язується протягом 10 днів з моменту здійснення відповідачем 2 платежу в розмірі, визначеному в пункті 2.3 цього договору, оформити документи та виконати дії, необхідні для оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку, передбачені чинним законодавством України, оформити рішення про видачу відповідачу 2 державного акта на право власності на земельну ділянку, передати такий акт відповідачу 2.

Пунктом 4 договору регулюється питання виникнення права власності, а саме: право власності на земельну ділянку переходить до відповідача 2 з моменту одержання ним на підставі цього договору Державного акта на земельну ділянку.    

Згідно п. 8.1 договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації.

Невід'ємною частиною договору є план (схема) земельної ділянки.

Договір підписано уповноваженими особами його сторін та зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.

21.10.2004 року відповідачу 2 видано Державний акт серії ЯА № 220772 на право власності на земельну ділянку (а. с. 10), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 4.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 12 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладенні спірного договору) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Оскільки земельна ділянка до її продажу ФГ “Журавушка” перебувала у державній власності і розташована на території Бориспільського району Київської області за межами населених пунктів, повноваження з її продажу чинним законодавством віднесені до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації Київської області,  яка і укладала спірний договір.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

На підставі розпорядження Бориспільської РДА від 12.07.2004 року № 555 “Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення Фермерському господарству “Журавушка” в адмінмежах Гнідинської сільської ради” укладено спірний договір, який посвідчено у відповідності до вимог ч. 7 ст. 128 Земельного кодексу України нотаріально.

Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи Фермерського господарства “Журавушка” організаційно-правовою формою відповідача 2 є фермерське господарство.

Аналіз договору купівлі-продажу землі свідчить про те, що спірний договір містить всі, передбачені статтею 132 Земельного кодексу України, істотні умови договорів даного виду.

Апеляційним господарським судом відхиляються посилання позивача на ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України як на підставу недійсності спірного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Аналіз норм чинного Земельного кодексу України, зокрема, ст. ст. 127, 135, свідчить, що законодавець визначив єдиний шлях продажу земельних ділянок державної та комунальної власності на конкурентних засадах –земельні торги.

Разом з цим, спеціальні норми земельного законодавства, вміщені в главі 21 Земельного кодексу України, не передбачають можливості проведення земельних торгів для продажу таких ділянок для будь-яких інших цілей, крім забудови. Саме такі приписи містяться в ст. 134 Земельного кодексу України. Вказана норма права знаходить своє продовження в ст. ст. 136 - 138 Земельного кодексу України, в яких йде мова про порядок відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу під забудову шляхом проведення земельних торгів.

Аналогічні норми передбачені також підзаконними актами, які регулюють спірні правовідносини, а саме: постанові Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року            № 648 “Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги”, Інструкції про загальні вимоги до оформлення технічного паспорта земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 10 липня 2002 р. № 114 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 липня 2002 р. за                № 615/6903.

Цільове призначення землі є важливою рисою її правового режиму. Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії, зокрема, як землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, так і іншого призначення. При цьому, вказані категорії виведені законодавцем окремо.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з цільовим призначенням “для ведення фермерського господарства” (п. 1.3 спірного договору) не відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, як підстава для задоволення позову, доводи позивача про те, що спірний договір суперечить ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1- ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

За результатом перегляду даної справи в апеляційному порядку не встановлено невідповідність спірного договору жодній нормі матеріального права, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну   ділянку   і   право   постійного   користування   земельною   ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Посилання позивача на не набуття відповідачем 2 права власності на земельну ділянку, як підставу для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Державного акта на право власності на землю, не відповідає фактичним обставинам справи. Спірний Державний акт зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційним господарським судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що спірний Державний акт видано Бориспільською РДА в межах встановленої компетенції та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Щодо припинення провадження у справі в частині цієї позовної вимоги, то, виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, ст. 12 ГПК України, визначено, що судам підвідомчі справи за заявами, зокрема, з приводу визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками (див. п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”).

Стосовно доводів позивача про порушення його прав, як підставу звернення до суду з позовом, апеляційним господарським судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття “охоронюваний законом інтерес”, що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Місцевим господарським судом не взято до уваги, що можливість отримання земельної ділянки у власність є правом фізичних та юридичних осіб, передбаченим ст. ст. 78, 116 Земельного кодексу України, тобто прямо опосередкованим у суб'єктивному праві із визначенням в законодавчому акті чіткого порядку набуття вказаного права, а не охоронюваним законом інтересом.

Позивач не надав будь-яких доказів порушення його прав на отримання у власність земельної ділянки (подання заяви/клопотання до відповідного органу), тому посилання на ст. 14 Конституції України є безпідставні.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 року у справі № 141/13-06 прийнято при неповному з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Судові витрати згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Журавушка” задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2006 року у справі                № 141/13-06 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Айтерра” до Бориспільської районної державної адміністрації та Фермерського господарства “Журавушка” про              визнання   недійсним   договору   купівлі-продажу   землі   від   05.08.2004 року укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством “Журавушка” та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 220772, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,   договорів   оренди   землі   за  №  4   та  виданий   Фермерському   господарству “Журавушка” 21.10.2004 року.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Айтерра” на користь Фермерського господарства “Журавушка” 42 (сорок два) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6.     Справу № 141/13-06 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Корсакова Г.В.