Постанова

від 25.03.2015 по справі 810/554/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 25 березня 2015 року           810/554/15           Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді          Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:           Публічне акціонерне товариство завод «Цегла Трипілля» (далі – ПАТ завод «Цегла Трипілля» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0001362201/2455.           В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів, надання послуг між ним та Приватним підприємством «Ремфарба», Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Інвестментз» (далі – ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз») мали реальний характер, товар поставлено, послуги надано, прийнято й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.           Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на неможливості проведення зустрічних звірок ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.           Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.           Відповідач правом на подання письмових заперечень проти адміністративного позову не скористався.           Представники сторін у судове засідання, призначене на 24.03.2015, не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників.           Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.           Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.           ПАТ завод «Цегла Трипілля», ідентифікаційний код 05474949, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 3, зареєстроване як юридична особа 15.03.1994. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 18.04.1995 за №157 та з 30.06.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Обухівському районі видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100297924 (а.с.126).           Видами діяльності ПАТ завод «Цегла Трипілля» є виробництво вапна та гіпсових сумішей; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництво сухих будівельних сумішей; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.           У період з 24.07.2014 по 13.08.2014 посадовими особами ДПІ в Обухівському районі на підставі наказу від 23.07.2014 №399, направлень на перевірку від 23.07.2014 №332, від 24.07.2014 №333, №334, від 07.08.2014 №351 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ завод «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014.           За результатами перевірки складений акт від 20.08.2014 №2139/10-37/2201/05474949 (надалі – Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3497,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму 1374,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 2123,00 грн.           Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт (послуг) у ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», що ґрунтується виключно на неможливості проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.           В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшли: акт від 26.12.2013 №683/3-22-07-32304347 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ремфарба» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2010 по 30.11.2013», у якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що ПП «Ремфарба» та його посадові особи відсутні за фактичною адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.11.2013 №2101/26-55-22-01/38451504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд-Інвестментз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.08.2013 по 30.08.2013», у якому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю ТОВ «Буд-Інвестментз» за місцезнаходженням.           У зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» посадові особи податкових органів дійшли висновку про відсутність у ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств. Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість підприємств є виключно неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача — ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» по ланцюгу постачання.           Таким чином, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» та їх контрагентів. Водночас, з останніми позивач не перебував у будь-яких відносинах. Інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем у Акті перевірки не зазначено.           На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0001362201/2455, згідно з яким    позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5245,50 грн., у тому числі, за основним платежем – 3497,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 1748,50 грн.           Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.           У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПАТ завод «Цегла Трипілля» та постачальником – ПП «Ремфарба» укладено договір поставки товарів (розчинників (уайт спірит, сольвент), фарби, ґрунтовки).           Крім цього, між замовником - ПАТ завод «Цегла Трипілля» та виконавцем – ТОВ «Буд-Інвестментз» укладено договір про надання послуг екскаватора з гідромолотом та його доставка.           Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.           Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.           У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.           На підтвердження поставки від ПП «Ремфарба» товарів та надання ТОВ «Буд-Інвестментз» на користь позивача послуг, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки-фактури від 19.04.2013 № СФ-0000344, від 19.08.2013 № СФ-0000872, від 15.08.2013 № СФ-0000032, видаткові накладні від 25.04.2013 № РН-0000306, від 22.08.2013 № РН-0000741, прибуткові накладні від 25.04.2013 № 91 (306), від 22.08.2013 № 317 (741) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2013 № ОУ-270820000011.           На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надані талони замовлення до подорожніх листів та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).           За результатами господарських операцій ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» видано на користь ПАТ завод «Цегла Трипілля» податкові накладні від 24.04.2012 №112, від 21.08.2013 №75,  від 16.08.2013 №13.           Як вбачається із змісту Акта перевірки, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.           Розрахунки між позивачем та ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. Суд звертає увагу, що всі зазначені документи були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.           У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.           Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.           Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.           Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПАТ завод «Цегла Трипілля», ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.           Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.           Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.           Відповідач не заперечував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №1379 “Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.           За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.           Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.           У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у  податковій звітності. У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.           Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.           Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку. Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.           Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів та послуг, витрати на їх придбання.           Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, товари не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.           Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.           Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про безтоварність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.           Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку тощо. З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 16.02.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у контрагентів позивача основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.           Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.           Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності,  в тому числі, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт. У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу. Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» у зв'язку із відсутністю останніх за вказаним місцезнаходженням. Однак, жодних належних доказів даного твердження як і наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» за місцезнаходженням суду не надано. Разом з цим, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у яких міститься записи про підтвердження відомостей про юридичних осіб станом на дату укладання та виконання договорів (а.с.131-156).           Суд зазначає, що твердження податкового органу про незнаходження контрагентів за місцезнаходженням не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки положення Податкового кодексу України не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням.           Саме така позиція Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалах від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12 та від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13. Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.           Факт надання контрагентами позивача послуг та поставки товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.           Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.           При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.           Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.           Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами. З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання послуг та поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагентів позивача. Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем. Аналогічна правова позиція викладена Київським окружним адміністративним судом та Київським апеляційним адміністративним судом у межах провадження по справі №810/6814/14.           Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.           Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.           На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.           Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.           Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.           З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано  належних та достатніх доказів, які б свідчили про  наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.           Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено у зв'язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.           Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 05.09.2014 №0001362201/2455. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Панченко Н.Д. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 березня 2015 року.