Ухвала

від 02.06.2015 по справі 810/554/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/554/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Завод Цегла Трипілля" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.07.2014 по 13.08.2014 посадовими особами ДПІ в Обухівському районі на підставі наказу від 23.07.2014 №399, направлень на перевірку від 23.07.2014 №332, від 24.07.2014 №333, №334, від 07.08.2014 №351 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ завод «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складений акт від 20.08.2014 №2139/10-37/2201/05474949 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3497,00 грн., у тому числі за квітень 2013 року на суму 1374,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 2123,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0001362201/2455, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5245,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 3497,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1748,50 грн.

Позивач, вважаючи неправомірним прийняте податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з матеріалами справи, між покупцем - ПАТ завод «Цегла Трипілля» та постачальником - ПП «Ремфарба» укладено договір поставки товарів (розчинників (уайт спірит, сольвент), фарби, ґрунтовки).

Окрім того, між замовником - ПАТ завод «Цегла Трипілля» та виконавцем - ТОВ «Буд-Інвестментз» укладено договір про надання послуг екскаватора з гідромолотом та його доставка.

Судом з'ясовано, що перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання позивач учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», а саме: позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість. Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки від ПП «Ремфарба» товарів та надання ТОВ «Буд-Інвестментз» на користь позивача послуг, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані рахунки-фактури від 19.04.2013 № СФ-0000344, від 19.08.2013 № СФ-0000872, від 15.08.2013 № СФ-0000032, видаткові накладні від 25.04.2013 № РН-0000306, від 22.08.2013 № РН-0000741, прибуткові накладні від 25.04.2013 № 91 (306), від 22.08.2013 № 317 (741) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2013 № ОУ-270820000011.

Водночас на підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надані талони замовлення до подорожніх листів та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» за результатами здійснення операцій видано на користь ПАТ завод «Цегла Трипілля» податкові накладні від 24.04.2012 №112, від 21.08.2013 №75, від 16.08.2013 №13.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включені позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

На підтвердження безготівкових розрахунків між позивачем та ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» позивач надав копії платіжних доручень.

Важливо додати, що згідно з матеріалами справи, зазначені документи були у розпорядженні перевіряючих на дату проведення перевірки.

Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не було; доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідачем суду не надано.

При цьому, надані позивачем первинні документи відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, як з'ясовано судом, Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПАТ завод «Цегла Трипілля», ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Суд встановив, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 №1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

А отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Водночас слід також зауважити, що на вимогу суду першої інстанції, відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що правильне вирішення справи такої категорії також залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про безтоварність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Дійсно, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалю суду від 16.02.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи, для правильного вирішення справи, до судового розгляду витребувано у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у контрагентів позивача основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ПП «Ремфарба», ТОВ «Буд-Інвестментз» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Проте, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання. Таких документів апелянтом не додано і до апеляційної скарги.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялись ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, в тому числі, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Слід наголосити, що висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» у зв'язку із відсутністю останніх за вказаним місцезнаходженням.

Як зазначено у матеріалах справи, жодних належних доказів даного твердження як і наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ПП «Ремфарба» та ТОВ «Буд-Інвестментз» за місцезнаходженням суду не надано. Водночас матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у яких міститься записи про підтвердження відомостей про юридичних осіб станом на дату укладання та виконання договорів (а.с.131-156).

Правильним є висновок суду першої інстанції, що твердження податкового органу про незнаходження контрагентів за місцезнаходженням не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки положення Податкового кодексу України не ставлять право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцем знаходженням.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується правомірне формування позивачем податкового кредиту, при цьому факт надання контрагентами позивача послуг та поставки товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 №0001362201/2455, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5245,50 грн, у тому числі, за основним платежем - 3497,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1748,50 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується посилання апелянта в апеляційній скарзі на інформацію про отримання Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ремфарба», то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає, що акт про неможливість проведення звірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямоване на регулювання тих, чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Тобто, обставини, зазначені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть братися до уваги як прямий доказ вчинення податкового порушення позивачем.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.