Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/14879/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/14879/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн»

До 1. Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво»

Про стягнення 9 330 301,62 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Безродний А.Ю, - по дов. № б/н від 10.04.2014

від відповідача-1 Коломаренко К.А. - по дов. № б/н від 01.01.2015

від відповідача-2 не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 9 330 301,62 грн., з яких: 9 170 786,38 грн. боргу, 87 553,48 грн. пені, 71 961,76 грн. - 3% річних; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» 5 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № МН 002802 від 18.11.2013, за умовами якого позивач поставив відповідачу-1 масло марки Shell Diala S4 ZX-1 на суму 9 170 786,38 грн. Відповідач-1 мав сплатити отриманий товар протягом 90 днів з моменту поставки. Проте, відповідач-1 свої зобов'язання за договором поставки не виконав та товар не оплатив. 03.03.2014 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки № МН 002802 від 18.11.2013 в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14879/14 та призначено справу до розгляду на 05.08.2014.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 справу передано на розгляду судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14879/14 від 05.08.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 26.08.2014.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 справу № 910/14879/14 передано судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Відповідачем-1 до відділу діловодства суду 21.08.2014 подано клопотання про зупинення провадження у справі 910/14879/14 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/14692/14, що розглядається Господарським судом міста Києва. Клопотання мотивовано тим, що предметом спору у справі № 910/14692/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» є визнання недійсним договору поруки від 03.03.2014.

Позивач та відповідач-2 в судовому засіданні 26.08.2014 проти задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі заперечували.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 провадження у справі № 910/14879/14 було зупинено до вирішення спору по суті у справі № 910/14692/14.

Позивач звернувся до господарського суду із заявою про поновлення провадження у справі № 910/14879/14 посилаючись на те, що 01.01.2014 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14692/14 у задоволенні позову було відмовлено та 19.11.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін, а отже відпали обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/14879/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 поновлено провадження у справі № 910/14879/15 та призначено її до розгляду на 24.02.2015.

Позивачем 23.02.2015 до відділу діловодства суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти на суму позовних вимог - 9 330 301,62 грн., які належать відповідачу-1 та знаходяться на поточних рахунках.

Розглянувши в судовому засіданні 24.02.2015 заяву позивача про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивачем 23.02.2015 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача-1 12 050 291,75 грн., з яких: 9 170 786,38 грн. боргу, 305 818,19 грн. пені, 2 322 329,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 251 357,42 грн. - 3% річних; про стягнення з відповідача-2 5 000,00 грн.

Відповідачем-1 до відділу діловодства суду 24.02.2015 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 24.02.2015 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/14879/14 на 15 днів.

Відповідачем-2 23.02.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14879/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.03.2015.

Позивач в судовому засіданні 10.03.2015 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14879/14 від 10.03.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи був відкладений на 17.03.2015.

Відповідач-1 письмовий відзив на позовну заяву не подав

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 17.03.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 в судове засідання 17.03.2015 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду від 11.02.2015, від 24.02.2014, від 10.03.2015 не виконав.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, просп. Глушкова, 31-а, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача-2.

В судовому засіданні 17.03.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (відповідач-1, покупець) укладено договір поставки № МН 002802 (надалі - договір),

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати (поставити) в узгодженні строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9 170 786,38 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 305 818,19 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 322 329,76 грн. та 3% річних в сумі 251 357,42 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині виконання гарантійних та фінансових зобов'язань, передбачених даним договором, до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2.1. договором поставці за даним договором підлягає наступний товар: масло трансформаторне.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сорту, групі, підгрупі, виду, марки, типу, розміру визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що товар поставляється покупцю залізничним транспортом на умовах DDP-Запоріжжя, станція Хортиця, код станції 465403 (69600 Україна, Запоріжжя, Хортиця Придніпровська, код вантажоотримувача 3340) згідно Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інше не передбачено в специфікаціях до жданого договору.

Згідно з п. 3.3. договору датою поставки являється дата штампа ст. Хотриця на залізничній накладній, якщо інше не зазначеного у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору ціна договору на момент його укладення (специфікація № 1 до договору) становить 7 500 000,00 з ПДВ. Ціна договору коригується сторонами шляхом зазначення про це в подальших специфікаціях.

Відповідно до специфікації № 1 від 18.11.2013 до договору предметом поставки є трансформаторне масло марки Shell Diala S4 ZX-I у кількості 500 000 л за ціною 12,50 грн. без ПДВ за літр, загалом на суму 7 500 000,00 грн.

Відповідно до специфікації № 2 від 04.12.2013 до договору предметом поставки є трансформаторне масло марки Shell Diala S4 ZX-I у кількості 120 000 л за ціною 12,50 грн. без ПДВ за літр, загалом на суму 1 800 000,00 грн.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві-1 товар на загальну суму 9 170 786,38 грн., що підтверджується наступними подорожніми відомостями, рахунками-фактурами та наступними видатковими накладеними:

№ 2012020735 від 03.12.2013 на суму 1 831 904,57 грн.,

№ 2012020738 від 09.12.2013 на суму 911 666,05 грн.,

№ 2012020739 від 12.12.2013 на суму 1 392 098,40 грн.,

№ 2012020802 від 16.12.2013 на суму 1 855 385,76 грн.,

№ 2012020740 від 13.12.2013 на суму 1 391 725,68 грн.,

№ 2012020801 від 08.01.2014 на суму 1 342 300,08 грн.,

№ 2012020822 від 11.01.2014 на суму 445 705,84 грн.

Товар прийнятий відповідачем-1 без зауважень та повернення товару не відбулось (доказів іншого матеріали справи не містять).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.4. договору визначено, що покупець сплачує товар наступним чином: 100% ціни товару протягом 90 днів з дати поставки, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору. В специфікаціях № 1 та № 2 до договору не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач-1 не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 9 170 786,38 грн.

В матеріалах справи наявний договір поруки від 03.03.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (відповідач-2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (кредитор) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки у поручитель поручається перед кредитором за належне виконання зобов'язання Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (відповідач-1, боржник) за договором поставки № 002802 від 18.11.2013 у сумі 5 000,00 грн.

Згідно з п. 1.2. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. договору порукою забезпечується як належне виконання боржником зобов'язань за договором поставки, так і сплата можливої неустойки (штрафу, пені, тощо) та збитків за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань. При цьому максимальна відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою в 5 000,00 грн.

Отже, відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по виплаті суми боргу в розмірі 5 000,00 грн.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача-1 за договором поставки забезпечено порукою частково лише в розмірі 5 000,00 грн., то відповідач-1 має відповідати перед позивачем за невиконане зобов'язання в сумі 9 165 786,38 грн. (9 170 786,38 грн. - 5 000,00 грн.)

Матеріали справи свідчать, що відповідачами не було виконано зобов'язання по сплаті боргу перед позивачем в повному обсязі.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-1 суми боргу в розмірі 9 165 786,38 грн. та солідарного стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 5 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3.1.1. договору за прострочення ви виконання зобов'язання за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставленого товару.

Згідно з п. 6.3.1.2. договору пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 5.4. договору, відповідач зобов'язаний був вносити плати протягом 90 днів з дати поставки, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожної партії поставки товару, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожну партію товару.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару відповідач-1 не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 168 750,08 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 168 750,08 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 137 068,11 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням чинного законодавства України (з перевищенням шестимісячного періоду нарахування).

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача-1 2 322 329,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 251 357,42 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з п. 6.1.1. договору за прострочку виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні проценти в розмірі 3% річних від несплаченої суми.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача-1 2 322 329,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 251 357,42 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код ЄДРПОУ 37995492) 9 165 786 (дев'ять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 38 коп. боргу, 168 750 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 08 коп. пені, 2 322 329 (два мільйона триста двадцять дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 76 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 251 357 (двісті п'ятдесят одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн. 42 коп. - 3% річних, 72 118 (сімдесят дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (03187, м. Київ, просп. Глушкова, 31-А, код ЄДРПОУ 31352819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код ЄДРПОУ 37995492) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 100 (сто) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.03.2015.

СуддяВ.В.Сівакова