Постанова

від 22.06.2015 по справі 910/14879/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 910/14879/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

Секретар судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги №1/05-а-0532 від 31.03.2015 року публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року

у справі №910/14879/14 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво»

про стягнення 9 330 301, 62 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Безродний А.А., довіреність б/н від 10.04.2014 року;

від відповідача- 1: Коломаренко К.А., довіреність № 1/05-а від 30.12.2014 року;

від відповідача-2: Каргалик Д.М., довіреність № 04-юр від 16.05.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (відповідач-1 у справі) та товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (відповідач-2 у справі) про стягнення 9 330 301, 62 грн (а.с. 5-9).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки №МН002802 від 18.11.2013 року щодо оплати вартості отриманого товару, а тому позивач просив суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» суму заборгованості у розмірі 9 170 786,38 грн та згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог вимог (а.с. 158-159) 305 818,19 грн - пені, 251 357,42 грн - 3% річних, 2 322 329, 76 грн - інфляційних втрат. Також позивач просив стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво», як поручителя за договором поруки від 03.03.2014 року, 5 000,00 грн боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» 9 165 786,38 грн боргу, 168 750,08 грн пені, 2 322 329,76 грн індексу інфляції, 251 357,42 грн - 3 % річних, 72 118,42 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс - Голосіїво» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» 5 000,00 грн боргу, 100,00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 185-194).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем у справі доведено факт порушення відповідачем-1 строків оплати товару, однак, враховуючи невірний розрахунок пені задовольнив позовні вимоги частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1, публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор», 02.04.2015 року надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року в частині стягнення інфляційних втрат у повному обсязі та в частині розміру пені та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні стягнення інфляційних втрат у повному обсязі та зменшити розмір стягнутої пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження апеляційну скаргу №1/05-А-0532 від 31.03.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року та призначено розгляд справи на 08.06.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року, враховуючи неявку у судове засідання 08.06.2015 року представника відповідача-1 та подане ним клопотання №01/05-а - 0652 від 27.05.2015 року про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 22.06.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року задоволено клопотання публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» №1/05-а-0653 від 27.05.2015 року про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та ухвалено розгляд справи 22.06.2015 року провести в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 22.06.2015 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року в частині стягнення інфляційних втрат у повному обсязі та в частині розміру пені та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні стягнення інфляційних втрат у повному обсязі та зменшити розмір стягнутої пені. Також, представник публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» просив суд апеляційної інстанції задовольнити подане ним клопотання №1/05-а-0654 від 27.05.2015 року (вх. №09-10/3309/15 від 02.06.2015 року) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року до 30.09.2015 року.

У судовому засіданні 22.06.2015 року представники позивача та відповідача-2 у справі заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/14879/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

18.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (позивач у справі, постачальник за договором) та публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» (відповідач-1 у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №МН 002802 (а.с. 32-36), відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в узгодженні строки покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму.

Згідно п. 2.1. договору предметом поставки було визначено масло трансформаторне.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сорту, групі, підгрупі, виду, марки, типу, розміру визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що товар поставляється покупцю залізничним транспортом на умовах DDP-Запоріжжя, станція Хортиця, код станції 465403 (69600 Україна, Запоріжжя, Хортиця Придніпровська, код вантажоотримувача 3340) згідно Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 3.3. договору датою поставки являється дата штампа ст. Хортиця на залізничній накладній, якщо інше не зазначеного у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 5.1. договору ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 5.2. договору його ціна на момент укладення (специфікація № 1 до договору) становить 7 500 000,00 з ПДВ. Ціна договору корегується сторонами шляхом зазначення про це в подальших специфікаціях.

Пунктом 5.4. договору сторонами узгоджено, що покупець сплачує товар наступним чином: 100% ціни товару протягом 90 днів з дати поставки, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору. В специфікаціях №1 та №2 до договору не визначено іншого строку оплати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання гарантійних та фінансових зобов'язань, передбачених даним договором, до повного їх виконання.

Як вбачається з наявних у справі залізничних накладних та підписаних сторонами специфікацій, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 9 170 786,38 грн, який прийнятий публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» без зауважень щодо його якості, кількості чи асортименту (а.с. 54-56, 58-59, 61-63, 65-68, 70-72, 74-76, 78).

На оплату поставленого товару позивачем були виставлені рахунки-фактури: №2012000712 від 03.12.2013 року на суму 1 831 904,57 грн (а.с. 57), № 2012000713 від 09.12.2013 року на суму 911 666,05 грн (а.с. 60), № 2012000714 від 12.12.2013 на суму 1 392 098,40 грн (а.с. 64), №2012000715 від 16.12.2013 року на суму 1 855 385,76 грн (а.с. 69), №2012000716 від 13.12.2013 року на суму 1 391 725,68 грн (а.с. 73), №2012000751 від 08.01.2014 року на суму 1 342 300,08 грн (а.с. 77), № 2012000761 від 11.01.2014 року на суму 445 705,84 грн (в.с. 79).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України,за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановлено договорі купівлі-продажу.

До обов'язків покупця ч.1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач-1 не виконав зобов'язання по оплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 9 170 786,38 грн.

З метою забезпечення виконання публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» зобов'язань за договором поставки, 03.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехсервіс-Голосіїво» (відповідач-2 у справі, поручитель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» (кредитор за договором, позивач у справі) укладено договір поруки (а.с. 52), згідно п. 1.1. якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання зобов'язання публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» за договором поставки №002802 від 18.11.2013 у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно п. 1.2. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Статтею 553 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, а саме доведеність факту невиконання ПАТ «Запоріжтрасформатор» зобов'язань за договором поставки, існування перед товариством з обмеженою відповідальністю «Шелл Ойл Продактс Юкрейн» суми заборгованості у розмірі 9 170 786, 38 грн та укладений договір поруки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача - 1 публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» - 9 165 786, 38 грн боргу, та солідарне стягнення 5 000, 00 грн боргу з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» та Товариства з обмеженою відповідальністю « Будтехсервіс- Голосіїво» згідно договору поруки б/н від 03.03.2014 року.

Пункт 1 ст. 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно абз.3 ч.2 ст.551 ЦК України сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Так, розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3.1.1. договору поставки за прострочення виконання зобов'язання за договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.3.1.2. договору пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та в порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором.

Укладеним між сторонами договором не передбачено нарахування пені протягом більшого строку ніж той, який визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені щодо кожної поставки товару окремо в розмірі, який визначений сторонами у договорі, а саме в розмірі 0,01%, та обмеження судом періоду її нарахування згідно вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 168 750,08 грн пені є обґрунтованим і правомірним.

Також позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 2 322 329,76 грн інфляційних втрат та 251 357,42 грн. - 3% річних.

Враховуючи доведеність позивачем факту прострочення відповідачем оплати отриманого товар, колегія суддів погоджується з правомірністю заявлення позивачем вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, заперечуючи проти стягнення інфляційних втрат, апелянт посилається на те, що вимога про їх стягнення була заявлена позивачем згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2015 року (вх. №06-29.1/2468/15 а.с. 158) після початку розгляду справи по суті, що згідно ст. 22 ГПК виключає можливість її прийняття судом. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача-1 і зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2014 року було порушене провадження у справі №910/14879/14 та призначено розгляд справи на 05.08.14 року (а.с.1).

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року (а.с. 87) у зв'язку з перебуванням Судді Сівакової В.В. у відпустці, справу №910/14879/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.14 року справа №910/14879/14 була прийнята до провадження суддею Трофименко Т.Ю. та призначено розгляд на справи на 26.08.14 року (а.с. 88).

18.08.2014 року Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва справу №910/14879/14 передано для подальшого розгляду судді Сіваковій В.В. (а.с. 91)

У судове засідання 26.08.2014 року представники всіх сторін з'явились та згідно протоколу судового засідання після оголошення судом прав і обов'язків сторін, представником публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі (а.с. 107), за наслідками розгляду поданого клопотання, враховуючи пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарським судом міста Києва оголошено увалу про зупинення провадження у справі №910/14879/14 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/ 14692/14 ( а.с.108). Жодних зауважень щодо неправильності чи неповноти протоколу судового засідання 26.08.2014 року публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» згідно приписів ст. 81-1 ГПК України не заявляло.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після підготовки справи до розгляду ( ст. 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

З вищенаведеного вбачається, що у судовому засідання 26.08.2014 року місцевий господарський суд не приступив до розгляду справи по суті, оскільки у судовому засіданні розглядалось клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, яке задоволене судом, без розгляду по суті позовних вимог і обставин справи.

В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року (а.с. 119) провадження у справі №910/14879/14 поновлено та розгляд справи призначено на 24.02.2015 року.

23.02.2015 року від ТОВ « Шелл Ойл Продактс Юкрейн» до господарського суду міста Києва надійшла заява, в якій позивач збільшив розмір заявлених до стягнення пені, 3% річних та додатково просив суд стягнути з відповідача- 1 інфляційні втрати у сумі 2 322 329, 76 грн, тим самим фактично змінив предмет позову, однак підстави позовних вимог та докази, якими обґрунтовуються заявлені вимоги залишись тим ж самими.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що позивач подав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру раніше заявлених вимог про стягнення пені та 3% річних до початку розгляду справи по суті, що свідчить про дотримання ним вимог ст. 22 ГПК.

З огляду на зазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом І інстанції правомірно прийнято до розгляду заяву позивача про стягнення з публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» 9 170 786, 38 грн. боргу, 305 818, 19 грн. пені, 251 357, 42 грн - 3 та 2 322 329, 76 грн інфляційних витрат у розмірі.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з вірністю його обрахунку.

Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» до апеляційного господарського суду було подане клопотання №1/05-а-0654 від 27.05.2015 року (вх. №09-10/3309/15 від 02.06.2015 року) про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року до 30.09.2015 року. Дослідивши подане клопотання, колегія суддів відхиляє його з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, місцевий господарський суд в тому числі при прийнятті рішення у справі вправі розглянути відповідну заяву про розстрочку виконання рішення, однак, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі відповідач-1 заявив лише до апеляційного господарського суду. Таким чином, оскільки клопотання про відстрочку виконання рішення місцевого господарського суду публічним акціонерним товариством «Запоріжтрансформатор» у суді першої інстанції не заявлялось, суд апеляційної інстанцій не вправі вирішувати питання про розстрочку (відстрочку) виконання рішення суду першої інстанції, яке не було предметом розгляду у Господарському суді міста Києва.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/14879/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта (відповідача-1 у справі).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/14879/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року у справі №910/14879/14 залишити без змін.

3. Справу 910/14879/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий